Постанова № 67827261, 19.07.2017, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/144/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцькjuj П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвалою суду від 30.10.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 824/2376/15-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною.

ОСОБА_1 звернувся до суду аналогічним адміністративним позовом до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 824/144/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання незаконною бездіяльності та стягнення грошових коштів.

10.04.2017 року Чернівецьким окружним адміністративним судом винесено ухвалу про об'єднання позовів по справі № 824/2376/15-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та № 824/144/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання незаконною бездіяльності та стягнення грошових коштів.

З урахуванням об'єднання позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність Чернівецького ОВК щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 11 днів щорічної основної відпустки за 2014 рік у сумі 1086,52 грн.; стягнути з Чернівецького ОВК на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 11 днів щорічної основної відпустки за 2014 рік у сумі 1086,52 грн.; стягнути з Чернівецького ОВК на користь ОСОБА_1 грошових коштів у відшкодуванні моральної шкоди на суму 6000,00 грн., завданої йому протиправною бездіяльністю Чернівецького ОВК щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 11 днів щорічної основної відпустки за 2014 рік; визнати протиправною бездіяльність Чернівецького ОВК щодо невиплати капітану ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік при звільненні; стягнути з Чернівецького ОВК на користь ОСОБА_1. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 41697,60 грн.; стягнути з Чернівецького ОВК на користь ОСОБА_1 грошові кошти та відшкодування моральної шкоди на суму 6000,00 грн., завданої йому протиправною бездіяльністю Чернівецького ОВК щодо невиплати капітану ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік при його звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.07.2014 року наказом військового комісара Чернівецького ОВК № 129 від 16.07.2014 року був виключений з списків особового складу військового комісаріату та звільнений в запас за пунктом «д» у зв'язку з проведенням організаційних заходів на підставі статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу».

22.07.2014 pоку письмово звернувся з заявою вх. №Д-93 від 24.07.2014 року до військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату з проханням провести з ним остаточні розрахунки по всім видам забезпечення.

31.07.2014 року позивач отримав частину розрахункових коштів, отримавши грошове забезпечення за липень 2014 року (роздавальна відомість № 284 від 31.07.2014 року).

13.08.2014 року поштою позивачем було отримано повідомлення військового комісара Чернівецького ОВК № 3597 від 07.08.2014 року, де вказувалось, що на підставі роздавальної відомості № 287 з ним був проведений остаточний розрахунок по всім видам грошового забезпечення.

Частини компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік, що належали позивачу до виплати 16.07.2014 року на день його звільнення (виключення із списків частини) були виплачені позивачеві лише 26.02.2015 року.

Позивач зазначає, що Чернівецьким ОВК було порушено його право на належний та своєчасний розрахунок при звільненні, відповідно «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України» затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення у якому зазначив, Стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців.

Питання несвоєчасної виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік Чернівецьким обласним військовим комісаріатом було вирішене в досудовому порядку з додержанням наказу МО України № 260 від 11.06.2008 р.

Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 41 від 20.02.2015 р. внесено зміни до п. 1 наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 129 від 16.07.2015 р. та зазначено: пункт 1 наказу Військового комісара Чернівецького ОВК (по стройовій частині) від 16 липня 2014 року № 129 доповнити абзацом: «Відповідно до абзацу З пункту 154 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 34 доби невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2014 рік».

Згідно розрахунку компенсації за невикористану відпустку №1585 від 25.02.2015 року по роздавальній відомості №75 капітану ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік при звільненні в сумі 3220,65 грн.

Таким чином вказаною виплатою компенсації порушене право позивача було відновлене. (т.2 а.с. 74-79, 99-104, т. 1 а.с. 148-152).

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, оскільки позивачу виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні сторони надали суду заяви щодо розгляду справи у порядку письмово провадження.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 19 березня 2014 року №38 капітан ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення на посаду "офіцер відділення формування та відправки команд і партій Чернівецького міського військового комісаріату" з 19.03.2014 року (т.1, а.с.17).

Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 16 липня 2014 року №129 капітана ОСОБА_1, офіцера відділення формування та відправки команд і партій Чернівецького міського військового комісаріату, який перебував поза штатом та прибув після лікування з госпіталю (військова частина А1028 м. Чернівці), звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18 червня 2014 року №39 у запас за пунктом "д" (у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань) частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" направлено для зарахування на військовий облік до Чернівецького МВК Чернівецької області й виключено із списків особового складу військкомату та всіх видів забезпечення (т.1,а.с.18).

22 липня 2014 року позивач звернувся до військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою вх. № Д-93 від 24.07.2014 року, в якій просив провести з ним остаточні розрахунки по всім видам забезпечення. (т.1,а.с.19).

31 липня 2014 року на підставі роздавальної відомості № 284 за липень 2014 року ОСОБА_1 фактично виплачено 1002,81 грн. грошового забезпечення.

05.08.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 31.07.2014 р. за вх. № Ж-117, в якій просив надати йому повідомлення про нараховані суми, належні йому при звільненні. (т.1,а.с.21).

08 серпня 2014 року відповідачем на заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2014 року надано детальний розрахунок виплат, які йому належали при звільненні, згідно якого ОСОБА_1 виплачено на руки 1002,81 грн. за період з 01 липня 2014 року по 16 липня 2014 року. (т.1,а.с.23).

Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 41 від 20.02.2015 р. внесено зміни до п. 1 наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 129 від 16.07.2015 та зазначено: пункт 1 наказу Військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 16 липня 2014 року № 129 доповнити абзацом: «Відповідно до абзацу 3 пункту 1.4 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 34 доби невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2014 рік».

Згідно розрахунку компенсації за невикористану відпустку №1585 від 25.02.2015 р. по роздавальній відомості №75 капітану ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік при звільненні в сумі 3220,65 грн. (т.1, а.с.60, т.2, а.с.104).

Судом з метою з'ясування обставин справи, було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням матеріалів справи, розгляд справи відкладався, у справі оголошувалася перерва, розгляд справи зупинявся у зв'язку з необхідністю витребування письмових доказів щодо підтвердження обставин правомірності прийняття спірного рішення.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4,5 ст. 11 КАС України зобов'язував позивача, відповідача надати суду письмові докази, які б вказували на підстави прийняття спірного рішення та інші документи, які мали значення для розгляду справи.

Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, судом у порядку п. 4-5 ст. 11, ст. ст.69, 71 КАС України витребувано у відповідача матеріали, які стали підставою спірних правовідносин.

Дослідженням письмових доказів - особової справи капітана запасу ОСОБА_1 встановлено, що наказом начальника Хмельницького вищого артилерійського командного училища № 201 від 01.08.1988 року ОСОБА_1, зараховано курсантом вказаного училища. 04 вересня 1988 року ОСОБА_1, прийняв військову присягу. Наказом МО України № 186 від 21.06.1992 року ОСОБА_1 присвоєне військове звання лейтенант, наказом командира 38 АК № 068 від 21.06.1994 року присвоєно військове звання старший лейтенант, наказом командира 38 АК № 067 від 21.06.1997 року присвоєно військове звання капітан. З урахуванням даних послужного списку видно, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України з 01.08.1988 року по 16.09.2008 року. (а.с. 126-132).

Із змісту свідоцтва про хворобу № 28 від 29.05.2008 року видно, що капітан ОСОБА_1 з урахуванням захворювань, обмежено придатний до військової служби. (а.с. 117-118).

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08 серпня 2008 року № 448 звільнено з військової служби у запас за пунктом 63 підпункту «в» (за станом здоров'я) капітана ОСОБА_1 (а.с. 115).

Наказом Командира військової частини А 0264 від 16.09.2008 року № 225 капітана ОСОБА_1 звільненого наказом Командувача Сухопутних військ ЗС України від 08 серпня 2008 року № 448 звільнено з військової служби у запас за пунктом 63 підпункту «в» (за станом здоров'я), відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами Збройних Сил України, з 16 вересня 2008 року вважати здавши справи та посаду і з 16 вересня 2008 року вважати виключити з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити на військовий облік до Чернівецького МВК м. Чернівці. (т. 2 а.с. 116).

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «про часткову мобілізацію», Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» капітан ОСОБА_1 призваний із запасу на військову службу з 19 березня 2014 року.

Наказом Чернівецького обласного військового комісара від 19 березня 2014 року №38 відповідно до мобілізаційного призначення капітан ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення на посаду "офіцер відділення формування та відправки команд і партій Чернівецького міського військового комісаріату" з 19.03.2014 року. (т.1, а.с.17).

Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 16 липня 2014 року №129 капітана ОСОБА_1, офіцера відділення формування та відправки команд і партій Чернівецького міського військового комісаріату, який перебував поза штатом та прибув після лікування з госпіталю (військова частина А1028 м. Чернівці), звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18 червня 2014 року №39 у запас за пунктом "д" (у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань) частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" направлено для зарахування на військовий облік до Чернівецького МВК Чернівецької області. З 16 липня 2014 року виключено із списків особового складу військкомату та всіх видів забезпечення. (т.1,а.с.18, т. 2 а.с. 198.).

22 липня 2014 року позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату з заявою вх. № Д-93 від 24.07.2014 року, в якій просив провести з ним остаточні розрахунки по всім видам забезпечення. (т.1,а.с.19).

Із змісту роздавальної відомості № 284 від 31.07.2014 року видно, що ОСОБА_1 за липень 2014 року донараховано та виплачено 1002,81 грн. грошового забезпечення. (а.с. 20).

05.08.2014 року на адресу Чернівецького ОВК надійшла заява ОСОБА_1 від 31.07.2014 р. за вх. № Ж-117, в якій просив надати йому повідомлення про нараховані суми, належні йому при звільненні. (т.1 а.с.21).

07.08.2014 року за № 3597 та 08.08.2014 року за № 3638 відповідачем на заяву ОСОБА_1 від 05.08.2014 року надано лист відповідь та детальний розрахунок виплат, які йому належали при звільненні, згідно якого ОСОБА_1 виплачено на руки 1002,81 грн. за період з 01 липня 2014 року по 16 липня 2014 року. (т.1 а.с.23).

Щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік Чернівецьким обласним військовим комісаріатом, з цього приводу суд зазначає, що письмовими доказами підтверджено, що наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 41 від 20.02.2015 року було внесено зміни до пункту 1 наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 129 від 16.07.2015 року та зазначено: пункт 1 наказу Військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 16 липня 2014 року № 129 доповнити абзацом: «Відповідно до абзацу 3 пункту 154 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 34 доби невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2014 рік».

Із змісту розрахунку компенсації за невикористану відпустку №1585 від 25.02.2015 року видно, що на виконання наказу № 41 від 20.02.2015 року головним спеціалістом ВФЗ службовцем ЗСУ Стадник О.М. 24.02.2015 року проведено розрахунок компенсації за невикористану відпустку капітану ОСОБА_1, який склав 3358,35 грн., а з урахуванням відповідних утримань до виплати підлягає 3220,65 грн. (т. 1 а.с. 90 ).

Згідно нарахувальної відомості № 74 на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Чернівецького МВК за лютий 2015 року видно, що капітану ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік в сумі 3220,65 грн. Вказана сума перерахована платіжним дорученням № 379 від 24.02.2015 року. (т. 1 а.с. 150).

Із змісту роздавальної відомості № 75 на виплату компенсації за невикористану відпустку військовослужбовцям Чернівецького МВК за лютий 2015 року видно, що ОСОБА_1 нарахована сума до видачі 3220,65 грн. яка одержана позивачем. Згідно штампу до ордера № 1 за 02 місяць 2015 року. (т. 2 а.с. 79).

Відповідно до розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 наданого Чернівецьким ОВК від 16 січня 2016 року № 17 видно, що ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 3358,35 грн., яка увійшла в загальну суму доходу. (т. 1 а.с. 151).

Згідно розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1, наданого Чернівецьким ОВК від 16.01.2016 року № 17 видно, що ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 3358,35 грн., яка увійшла в загальну суму доходу. (т.1 а.с. 152).

29.12.2015 року на адресу Чернівецького ОВК надійшла заява ОСОБА_1 від 24.12.2014 року за вх. Д-140, в якій позивач просив надати йому повідомлення про нараховані суми, належні йому при звільненні.

Із змісту заяви видно, що ОСОБА_1 звертаючись із вказаною заявою погодився з тим, що Чернівецьким ОВК було видано наказ та згідно розрахунку компенсації № 1585 від 25.02.2015 року Чернівецьким ОВК 26.02.2015 року по роздавальній відомості № 75 йому було виплачено заборговану компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік в сумі 3220,65 грн., як за 34 доби невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2014 рік. Оскільки позивач не погодився з нарахованою сумою, звернувся до відповідача із вказаною заявою.

Чернівецьким ОВК розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29.12.2015 року (вх. № Д-140) та листом від 11.01.2016 року № 75 надано відповідь про те, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проведено розрахунок та виплачена компенсація за невикористану відпустку в розрахунку 1/12 частини за кожен повний календарний місяць до кінця календарного року. (т. 2 а.с. 16).

Дослідженням розрахунку № 54 вислуги років військовослужбовця капітана ОСОБА_1, проведеного начальником відділу соціального забезпечення та контролю соціальних виплат фінансово економічного управління КСВ ЗСУ від 27.04.2016 року встановлено, що календарний строк служби з 01.08.1988 року по 16.09.2008 року станом на 16.09.2008 року становить 20 років 01 місяць 15 днів. З 19.03.2014 року по 16.07.2014 року станом на 16.07.2014 року становить 00 років 03 місяці 27 днів. Загальна вислуга станом на 16.07.2014 року становить 20.05.12 років.

Із змісту заперечень відповідача вбачається, що відповідачем 20.02.2015 р. внесено зміни до п. 1 наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 129 від 16.07.2015 року та зазначено: пункт 1 наказу Військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 16 липня 2014 року № 129 доповнити абзацом: «Відповідно до абзацу 3 пункту 1.4 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 34 доби невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2014 рік».

Згідно розрахунку компенсації за невикористану відпустку №1585 від 25.02.2015 р. по роздавальній відомості №75 капітану ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік при звільненні в сумі 3220,65 грн. (т.1, а.с.60, т.2, а.с.104).

При цьому відповідач зазначає, що під час вказаного розрахунку керувався абзацом 2 частини 2 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, яким військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової службі обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Виходячи з зазначеної норми закону при призові на військову службу ОСОБА_1 набув права на щорічну основну відпустку строком 1/12 частини від 45 днів за кожен повний місяць до кінця року (45/І2*9=33,75), тобто 34 дня.

Відповідно до абзацу 2 частини 14 вказаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. Відповідно проведено нарахування та виплата компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік в сумі 3220,65 грн., що підтверджується відповідними письмовими доказами. (т.2 а.с. 74-79, 99-102).

Водночас в матеріалах справи відсутні відомості про те, що наказ № 41 від 20.02.2015 року, яким внесено зміни до п. 1 наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 129 від 16.07.2015 року не оскаржувався в адміністративному та судовому порядку.

Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, судом зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Частина 3 цієї ж статті вказує на те, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

У частині 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" вказано, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Чернівецький обласний військовий комісаріат у своїй діяльності керується Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» іншими закони України, а також прийнятими відповідно до них указами Президента України та нормативно-правовими актами щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Закону України від 25.03.92 pоку № 2232-ХП "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон) військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 2 Закону визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі-закон №2011-XII) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Частиною 2 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах

України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ регулюється Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою Наказом МО України 11.06.2008 № 260 (зареєстрованого в МЮ України 14 липня 2008 року за №638/15329). (далі Інструкція).

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

У пункті 1.3 Інструкції зазначено, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).

Пунктом 1.7 Інструкції передбачено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається виходячи з кількості календарних днів у цьому місяці.

Відповідно до пункту 1.9 Інструкції видно, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 1.10 Інструкції передбачено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

У пункті 1.12 Інструкції зазначено, що у разі виникнення спірних питань щодо нарахування належного грошового забезпечення фінансові органи до з'ясування (уточнення) у фінансовому органі вищого рівня порядку виплати здійснюють виплату безспірно належного військовослужбовцю грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Бездіяльність - це безпідставне повне або часткове ухилення від здійснення передбачених Конституцією та іншими законами функцій і повноважень.

Позивачем у позовній заяві не наведено обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме в чому полягає порушення Чернівецьким обласним військовим комісаріатом прав та інтересів, в чому полягає протиправність та які права чи інтереси позивача при цьому були порушені, оскільки відповідачем проведено розрахунок, нарахування та виплата грошової компенсації за дні невикористаної відпустки.

З огляду на зазначене суд вважає, що права, інтереси чи свободи позивача щодо звернення до Чернівецького обласного військового комісаріату порушені не були.

Проаналізувавши вимоги Законів, нормативно правових актів, письмові докази, суд прийшов до висновку, що станом на 16.07.2014 року календарна вислуга років капітана ОСОБА_1 становить понад 20 календарних років, а відповідно до статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року ОСОБА_1 мав право на 45 календарних днів відпустки.

Відповідач із врахуванням вимог статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року врахував календарну вислугу років капітана ОСОБА_1, яка станом на 16.07.2014 року становила понад 20 років, що давало йому право на 45 календарних днів відпустки, провів відповідний розрахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік при звільненні, тобто відповідач вжив належних заходів щодо розгляду заяв та забезпечив проведення належних виплат - грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік при його звільненні.

Так, відповідачем розглянуто заяви ОСОБА_1, а з урахуванням вимог п. 1.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом МО України 11.06.2008 № 260.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами, що наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 41 від 20.02.2015 року було внесено зміни до п. 1 наказу військового комісара Чернівецького ОВК № 129 від 16.07.2015 року та зазначено: пункт 1 наказу Військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 16 липня 2014 року № 129 доповнити абзацом: «Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 34 доби невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2014 рік».

Згідно розрахунку компенсації за невикористану відпустку №1585 від 25.02.2015 року по роздавальній відомості №75 капітану ОСОБА_1 26.02.2015 року виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік при звільненні в сумі 3220,65 грн.

З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов до висновку, що права, інтереси чи свободи позивача щодо розгляду заяв та спірної виплати порушені не були, ніяких перешкод для здійснення позивачем його прав і законних інтересів чи свобод з боку відповідача щодо звернень та відмови у виплаті не створювалось.

З огляду на те, що заяви позивача були розглянуті, виплата здійснена, офіційні відповіді позивачу надіслані, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Чернівецького обласного військового комісаріату щодо невиплати грошової компенсації за частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2014 рік та стягнення коштів, є необґрунтованими, безпідставними, і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стягнути з Чернівецького ОВК на користь ОСОБА_1 грошові кошти у відшкодування моральної шкоди на суму 6000,00 грн., завданої протиправною бездіяльністю Чернівецького ОВК щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 11 днів щорічної основної відпустки за 2014 рік, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичною або юридичною особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК України. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок її джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках.

Крім того, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.п. 3, 4 вказаної постанови визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, позивачем у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, в позовній заяві та в судовому засіданні позивачем не доведено та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена незаконними діями або бездіяльністю відповідача, не обґрунтовано її розмір та не зазначено, які саме моральні або фізичні страждання чи інші негативні явища заподіяні позивачеві та чим це підтверджується, що свідчить про безпідставність заявленої позовної вимоги в зазначеній частині, а отже є такою, що не підлягає задоволенню.

Судом не встановлено, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження протиправної бездіяльності відповідача, та відповідно завдання відповідачем моральної шкоди.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо відшкодування завданої йому моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно частини першої статті 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність своїх дій.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. Позивач не надав суду належних доказів про те, що Чернівецький обласний військовий комісаріат не вжив заходів щодо виплатити грошової компенсацію за невикористані дні частини щорічної основної відпустки за 2014 рік. Відповідач з урахуванням періоду проходження військової служби, відповідно до вимог Закону та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, провів розрахунок невикористаної відпустки, а також нарахування та виплату компенсації, що підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи вище викладене та не встановивши в судовому засіданні факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення коштів необхідно відмовити повністю.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158, 159, 161- 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя П.Д. Дембіцький