Постанова № 67827232, 19.07.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3346/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Самойлюк Г.П.,

при секретарі:Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог №Ф-598-17 від 10.05.2017р., № Ф640-17 від 11.05.2017 р., рішення № 1261/П від 17.05.2017р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-598-17 від 10.05.2017р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 9652,07 грн.;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 640-17 від 11.05.2017 р. щодо нарахування єдиного податку у розмірі 6605,54 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення № 1261/П від 17.05.2017 р. про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 22.03.2000 р. по 20.02.2017 р. позивач був зареєстрований та перебував на податковому обліку у Ленінській обєднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління ДФС у Луганській області як фізична особа підприємець. У звязку з проведенням антитерористичної операції позивач змушений був виїхати з території Луганської області до м. Одеси. Позивач вважає оскаржувані рішення Головного управління ДФС в Одеській області протиправнити та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких відповідач в обгрунтування правової позиції зазначив про відсутність правових підстав для скасування вимоги №Ф-598-17 від 10.05.2017р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 9652, 07 грн., оскільки Законом № 911 внесені зміни лише до Закону № 1669-VII, при цьому такі зміни відсутні у Законі № 2464-VI, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою функцію. Також відповідач вважає правомірною податкову вимогу №640-17 від 11.05.2017р. щодо нарахування єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6605,54 грн., оскільки на час вирішення справи період проведення антитерористичної операції триває та за змістом ст.10 Закону №1669-VІІ протягом терміну дії цього Закону єдиним належним достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідач вважає, що надання позивачем сертифікату Одеської регіональної Торгово-промислової палати №2003-14/170 від 14.03.2017 не може бути прийнято до уваги, оскільки даний сертифікат видано Одеською регіональною торгово-промисловою палатою України, а не Торгово-промисловою палатою України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, в тому числі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 22.03.2000 р. по 20.02.2017 р. був зареєстрований та перебував на податковому обліку у Ленінській обєднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління ДФС у Луганській області як фізична особа підприємець. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача за КВЕД: 47.82 є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

У липні 2017 року позивач був змушений виїхати з території Луганської області та припинити ведення господарської діяльності. Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Київського району м. Одеси № 5955 від 13.02.2017 р. ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та на теперішній час проживає в м. Одесі (а.с. 14).

14.03.2017 р. ОСОБА_1 отримав сертифікат Одеської регіональної Торгово- Промислової палати № 7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого неможливе виконання зобовязань щодо сплати єдиного податку (а.с. 24-25).

Як зазначено позивачем в адміністративному позові, 22.03.2017 р. він звернувся до юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про припинення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (дата запису: 22.03.2017; номер запису: 25560060005129961).

03.04.2017 р. позивач звернувся до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області із заявою про скасування податкового боргу в розмірі 6605,04 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3425,50 грн., боргу по ЕСВ в розмірі 11060,7 грн. До вказаної заяви додано сертифікат № 7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 16).

26.04.2017 р. на звернення позивача про скасування податкового боргу зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надано відповідь про неможливість списання зазначеної заборгованості, оскільки на момент звернення відсутні правові підстави для списання заборгованості по єдиному соціальному внеску на підставі Сертифіката № 7384 від 14.03.2017 р., виданого Одеською регіональною торгово-промисловою палатою України, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобовязань є сертифікат Торгово-промислової палати України (а.с. 17-18).

10.05.2017р. Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано вимогу №Ф-598-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 9652,07 грн. та направлено позивачу (а.с. 19).

11.05.2017 р. Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано податкову вимогу № Ф640-17 та направлено позивачу (а.с. 20).

17.05.2017р. Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення № 1261/П про опис майна у податкову заставу (а.с. 23).

Не погоджуючись із зазначеними податковими вимогами та рішенням Головного управління ДФС в Одеській області, позивач звернуся до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-598-17 від 10.05.2017р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 9652,07 грн., суд зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 ст.2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Платниками єдиного внеску згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

На підставі ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно зі ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

При вирішенні справи суд враховує, що пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції проіснував з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок його виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Проте зміст пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції зберігся в п. 9.4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, з огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, позивач звільняється від виконання зобовязань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу №Ф-598-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 9652,07 грн. сформовано 10.05.2017р. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обовязку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу оскаржуваної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 10.05.2017р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 640-17 від 11.05.2017 р. щодо нарахування єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6605,54 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2000р. виконавчим комітетом Луганської міської ради було внесено запис (номер запису 23820170000014251) про включення відомостей до ЄДР про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце проживання: 91011, АДРЕСА_1).

Місто Луганськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р. від 2 грудня 2015 р.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Київського району м. Одеси № 5955 від 13.02.2017 р. ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та на теперішній час проживає в м. Одесі (а.с. 14).

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14.03.2017 р. ОСОБА_1 отримав сертифікат Одеської регіональної Торгово-промислової палати № 7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а.с. 24-25).

03.04.2017 р. позивач звернувся до контролюючтого органу з заявою про скасування податкового боргу зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску, додавши сертифікат Одеської регіональної Торгово - Промислової палати № 7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Суд, критично ставиться до тверджень відповідача про неможливість прийняття до уваги сертифікату №7383, виданого Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою, а не Торгово-промисловою палатою України, оскільки згідно із ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п. 38.2. підрозділу 10 перехідних положень податкового кодексу України На період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань; зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобовязання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобовязання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових вимог №Ф-598-17 від 10.05.2017р., № Ф640-17 від 11.05.2017 р., рішення № 1261/П від 17.05.2017р.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1280,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог №Ф-598-17 від 10.05.2017р., № Ф640-17 від 11.05.2017 р., рішення № 1261/П від 17.05.2017р.,- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №Ф-598-17 від 10.05.2017р.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області № Ф640-17 від 11.05.2017 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 1261/П від 17.05.2017р. про опис майна в податкову заставу.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1280,00грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.