Постанова № 67826773, 08.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року № 810/2764/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі позивач) з позовом до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви від 09.09.2016 (а.с. 45-17), просить суд:

- скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 27.10.2009, видану Відділом державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції в частині накладення арешту на майно, а саме: житловий будинок під номером 7 (сім), який знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 відкрито провадження у справі №810/2764/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, витребувано докази по справі від осіб, які беруть участь у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.06.2008 ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитним договір №11359715000. В забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором був укладений Іпотечний договір від 13.06.2008 року.

За умовами договору ОСОБА_1, як Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором житловий будинок під номером 7 (сім), який знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна.

Позивач пояснює, що обтяження згідно вищезазначеного Іпотечного договору відступлено ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

12.12.2011 АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу №1 свої права вимоги за зобовязаннями позивальника за кредитним договором.

Позивач зазначає, що 30.06.2016 позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо про те, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеку за Іпотечними договорам від 13.06.2008 року накладено арешт постановою про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 27.10.2009 року, виданою Відділом державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції.

Позивач зазначає, що в порушення вимог закону державний виконавець, накладаючи арешт на нерухоме майно, не пересвідчився в існуванні заборони відчуження нерухомого майна та не повідомив ТОВ «Кей-Колект» як заставодержателя про накладання такого арешту на предмет іпотеки, розяснивши йому право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Позивач наголошує, що має бажання скористатися своїм правом щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, однак, реалізувати вказане право не є можливим внаслідок існування накладеного арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, та необґрунтованими.

Пояснює, що згідно даних з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що 08.07.2009 на виконанні у відділі було відкрите виконавче провадження №13619758 на підставі виконавчого листа №2-а-538/09/1070 від 01.06.2009 Київського окружного адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кагарлицької ОДПІ боргу в розмірі 13 118,70 грн.

В рамках виконавчого провадження №13619758 державним виконавцем 27.10.2009 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

25.04.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у звязку з повним погашенням боргу, разом з тим, виконавчий збір не було стягнуто з боржника, тому державним виконавцем було виведено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Наголошує, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

У судове засідання, призначене на 08.06.2017, особи, які беруть участь у справі не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Разом з цим, 08.06.2017 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.06.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ідентифікаційний код 37825968) зареєстровано як юридична особа 26.10.2011 за адресою: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, буд. 22 (а.с. 154-157).

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11359715000, відповідно до якого Банк зобовязувався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в іноземній валюті, доллар США, в сумі 35 000,00 доларів, що дорівнює еквіваленту 169 900,50 грн. за курсом НБУ на день укладання договору (а.с. 6-10).

30.01.2009 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено додаткову угоду від 30.01.2009 №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11359715000 (щодо зміни схеми погашення кредиту) (а.с. 11).

З метою забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором від 13.06.2008 №11359715000, між АКІБ «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 13.06.2008 №88069, у силу якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд. 7 (а.с. 12-13). Даний договір посвідчений нотаріально державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори 13.06.2008 та зареєстровано в реєстрі №2443.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна 62446032 від 30.06.2016 реєстратором Ржищівської міської нотаріальної контори на підставі договору іпотеки від 13.06.2008, зареєстрованого в реєстрі за №2443, було внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №7393476 та №7393809 про обтяження (тип обтяження: заборона на нерухоме майно) нерухомого майна ОСОБА_1, а саме: домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, 7, яке визначене у вищевказаному іпотечному договорі як предмет іпотеки (21-24).

В подальшому, ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за кредитним договором від 13.06.2008 №11359715000 (а.с. 14-17).

Одночасно з договором факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 12.12.2011, відповідно до якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованості по кредитному договору, відступаються права вимоги за договором іпотеки від 13.06.2008 №88069 (а.с. 18-20).

Постановою Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області від 08.07.2009 відкрито виконавче провадження ВП№13619758 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кагарлицької ОДПІ боргу у розмірі 13 118,70 грн. (а.с. 226).

Постановою Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області від 28.09.2009 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, 7, у межах суми звернення стягнення у розмірі 13 880,57 грн. та заборонено здійснювати відчуження відповідного майна (а.с. 227), окрім того було зроблено відповідний реєстраційний запис за №9190920 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про державну реєстрацію обтяження (вид обтяження: арешт нерухомого майна) будинку №7 за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна (а.с. 22-23).

22.07.2009 Відділом державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1 311,87 грн. (а.с. 228).

25.04.2012 Відділом державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області винесено постанову у ВП№13619758 про закінчення виконавчого провадження у звязку з повним погашенням боргу. Проте, виконавчий збір з боржника ОСОБА_1 не було стягнуто, у звязку з чим, державним виконавцем було виведено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 25.04.2012 (а.с. 229-230).

Не погоджуючись з накладеним арештом, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі-Закон №898, у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки 13.06.2008) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписали ч. 2 ст. 3 Закону №898 взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону №898).

За змістом частини 6 статті 3 Закону № 898 у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України №898 пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12 Закону №898).

Частиною 1 ст. 33 Закону № 898 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором. У випадку невиконання боржником відповідних договірних зобов'язань, іпотекодержатель має першочергове право задовольнити свої вимоги до іпотекодавця за рахунок предмета іпотеки з моменту державної реєстрації іпотеки.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (у редакцій, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 28.09.2009, далі-Закон №606).

Статтею 1 Закону №606 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 50 Закону №606 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (абзац четвертий частини 2 статті 55 Закону №606).

Особливості звернення стягнення на заставлене майно визначено статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 вказаної статті, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3 статті 52 Закону №606).

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту (ч. 4 ст. 52 Закону №606).

Згідно із частиною 8 статті 52 Закону №606 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що у випадку, якщо право застави на майно виникло до винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, звернення стягнення на заставлене майно на користь осіб, які не є заставодержателями допускається виключно у разі перевищення вартості предмета застави над розміром заборгованості боржника заставодержателю. Тому, звертаючи стягнення на заставлене майно державному виконавцю необхідно встановити вартість предмета застави та суму заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідач суду не надав жодних доказів на підтвердження факту визначення державним виконавцем вартості предмета застави та розміру заборгованості боржника заставодержателю на момент проведення арешту майна та накладення заборони на його відчуження, як того вимагають положення частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд зазначає, що оскаржувана постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження також не містить даних про вартість предмету іпотеки та суму заборгованості боржника іпотекодержателю.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності достатніх підстав для звернення стягнення на будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд. 7 та відповідності таких дій вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, право іпотеки на будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд. 7 виникло в АКІБ «УкрСиббанк» з 13 червня 2008 року, а саме з моменту нотаріального посвідчення договору іпотеки від 13.06.2008 №88069 та накладення нотаріусом заборони відчуження такого нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за №7393476 та №739380 (а.с. 21-22), і в подальшому відступлено на підставі договору факторингу від 12.12.2011 №1 позивачу.

Водночас, судом встановлено, що виконавче провадження ВП№13619758 було відкрито на підставі виконавчого листа №2-а-583/09/1070, виданого 01.06.2009 Київським окружним адміністративним судом (а.с. 226).

Судом було досліджено матеріали справи №2-а-5383/09/1070 та встановлено, що постанова Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Кагарлицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції у Київській області до фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму у розмірі 13118,70 грн., на підставі якої судом було видано виконавчий лист, а державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП№13619758 та винесено оспорювану постанову, була ухвалена 15.05.2009 року.

За таких обставин, право застави (іпотеки) ТОВ «Кей-Колект» виникло до винесення судом рішення у справі №2-а-5383/09/1070 про стягнення з ОСОБА_1 коштів.

Суд також звертає увагу, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного нерухомого майна, право іпотеки на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинено, договір іпотеки від 13.06.2008 №88069 є чинним.

Разом з тим, суд зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 станом на момент прийняття оспорюваної постанови 28.09.2009 складала 36 703,38 дол. США (32 916,70+3 786,68), що підтверджується довідкою-розрахунком, наданою іпотеко держателем (позивачем у справі) (а.с. 128-131).

Відповідно до експертного висновку, підготовленого СПД ОСОБА_2, оціночна вартість предмета іпотеки (житлового будинку за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд. 7) станом на 16.05.2008 становить 50 000, 00 дол. США, що еквівалентно 252 500,00 грн. (без ПДВ), відомості про що зазначені у договорі іпотеки (а.с. 162-163).

Крім того, суд звертає увагу на те, що заборгованість боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.06.2008 №11359715000, згідно довідки-розрахунку ТОВ «Кей-Колект» станом на 06.02.2017 становить 48 352,59 дол. США, що еквівалентно 1 309 290,22 грн. (а.с. 127).

Таким чином, оскільки право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави є першочерговим та виникло до винесення судом рішення про звернення стягнення на майно на користь осіб, які не є заставодержателями, а державним виконавцем не встановлено вартості предмета застави та розміру заборгованості боржника заставодержателю, суд дійшов висновку, що накладення арешту на будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, суперечить вимогам Закону України про виконавче провадження та створює загрозу порушення прав позивача як заставодержателя.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу на таке.

В силу частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просять.

Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України цілком кореспондуються з положеннями частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 27.10.2009, видану Відділом державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції в частині накладення арешту на майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд.7, оскільки вважає незаконним накладення арешту на квартиру, яка є предметом іпотеки.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах буде звільнення з-під арешту заставленого майна житлового будинку за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд. №7.

Окрім того, суд також звертає увагу, позивач в прохальній частині позову просить суд скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 27.10.2009 в частині накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд.7, разом з тим на час звернення позивача до суду останній не мав у своєму розпорядженні оскаржуваної постанови.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів відповідачем була надана саме копія постанови державного виконавця Шкраби Т.В. Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.09.2009, винесена в рамках ВП №13619758, яка є наявною в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

При цьому суд зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна відсутня інформація про накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд.7 згідно постанови від 28.09.2009, що з урахуванням відсутності у позивача оскаржуваної постанови свідчить про допущення позивачем помилки при зазначенні дати постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Звільнити з-під арешту нерухоме майно: житловий будинок за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Озерна, буд. 7, накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції від 28.09.2009, винесеної в рамках ВП №13619758.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.