Постанова № 67826677, 11.07.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року о 14 год. 15 хв.

Справа № 2а-2751/10/0870

Провадження №СН/808/61/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України надійшла адміністративна справа №2а-2751/10/0870 (Провадження №СН/808/61/16) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (далі - ПАТ «ЗКФ») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі – відповідач 1, СДПІ), Управління Державної казначейської служби України в Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області (далі – відповідач 2), Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі – відповідач 3) про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18 травня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» (ВАТ «ЗКФ») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати неправомірною бездіяльність СДПІ стосовно надання висновку Головному управлінню Державного казначейства України у Запорізькій області щодо відшкодування податку на додану вартість за вересень-грудень 2008 року, січень, липень-вересень 2009 року у розмірі 752272,00 грн. та за період жовтень-грудень 2009 року у розмірі 1 580 777,00 грн., а всього у розмірі 2 333 049,00 грн.;

стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ «ЗКФ» суму податку на додану вартість, що полягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 2 333 049,00 грн., зокрема: за вересень 2008 року – 76518,00 грн., за жовтень 2008 року – 21442,00 грн., за листопад 2008 року – 39786,00 грн.; за грудень 2008 року – 33809,00 грн., за січень 2009 року – 40545,00 грн., за липень 2009 року – 41224,00 грн., за серпень 2009 року – 183314,00 грн., за вересень 2009 року – 315634,00 грн., за жовтень 2009 року – 656119,00 грн., за листопад 2009 року 525580,00 грн., за грудень 2009 року – 399078,00 грн.

Ухвалою суду від 27 січня 2011 року до участі у справі в якості відповідача залучено Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі №2а-2751/10/0870 позовні вимоги ВАТ «ЗКФ» задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність СДПІ і Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя стосовно ненадання висновку Головному управлінню Державного казначейства України в Запорізькій області щодо відшкодування ВАТ «ЗКФ» податку на додану вартість за вересень – грудень 2008 р., січень, липень – вересень 2009 р. у сумі 2333049 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

За результатами апеляційного оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №2а-2751/10/0870 задоволено апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя та СДПІ, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі №2а-2751/10/0870, в позові відмовлено.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №2а-2751/10/0870, ВАТ «ЗКФ» подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.

Під час касаційного розгляду ПАТ «ЗКФ» подано до Вищого адміністративного суду України заяву про часткову відмову від адміністративного позову (вх. №К/800/57671/13-Д11 від 13.05.2016), в якій позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЗКФ» суми податку на додану вартість у розмірі 2 125 674,77 грн., т.ч. за вересень 2008 року у розмірі 4552,77 грн., липень 2009 року у розмірі 41224,00 грн., серпень 2009 року у розмірі 183487,00 грн., вересень 2009 року у розмірі 315634,00 грн., жовтень 2009 року у розмірі 656119,00 грн., листопад 2009 року у розмірі 525580,00 грн., грудень 2009 року у розмірі 399078,00 грн.

Крім того, у вказаній заяві позивач просив суд касаційну скаргу в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЗКФ» суми податку на додану вартість у розмірі 207547,23 грн. (вересень 2008 року – 71965,23 грн., жовтень 2008 року – 21442,00 грн., листопад 2008 року – 39786,00 грн., грудень 2008 року – 33809,00 грн. січень 2009 року – 40545,00 грн.) розглядати без участі представника позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року у справі №2а-2751/10/0870:

- здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі та Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління ДФС;

- здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області на Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області;

- прийнято відмову від позову ПАТ «ЗКФ» у частині позовних вимог про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн.;

- постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №2а-2751/10/0870 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн. скасовано;

- провадження в адміністративній справі №2а-2751/10/0870 у частині позовних вимог про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн. закрито;

- касаційну скаргу ПАТ «ЗКФ» задоволено частково;

- постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №2а-2751/10/0870 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 207547,23 грн. та справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дана справа розглядається судом в межах заявлених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЗКФ» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 207547,23 грн.

Під час нового розгляду справи судом здійснено процесуальне правонаступництво та замінено: позивача ВАТ «ЗКФ» на правонаступника – Приватне акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» (ПАТ «ЗКФ»); Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління ДФС на правонаступника – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області на Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області – у зв’язку зі зміною назви.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням меж позовних вимог при новому розгляді справи, позивач посилається на те, що ним подані до СДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, визначені у податкових деклараціях за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, за січень 2009 року. Проте, в порушення діючого законодавства відповідачами не надано висновок про відшкодування податку на додану вартість, а органом Державної казначейської служби не здійснено відшкодування податку на додану вартість. У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати неправомірною бездіяльність СДПІ стосовно не надання до органу Державної казначейської служби висновку щодо відшкодування податку на додану вартість за вищевказані періоди.

Вважає, що належним способом відновлення порушених прав та законних інтересів є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з податку на додану вартість, оскільки відповідачами в добровільному порядку обов’язок щодо відшкодування податку на додану вартість не виконано.

В судове засіданні представник позивача не з’явився, про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 подав до суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказав на те, що позивачем не доведено правомірність заявлення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 207547,23 грн. Зазначає, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 207547,23 грн., яка є предметом розгляду даної адміністративної справи, була зарахована у рахунок майбутніх платежів ПАТ «ЗКФ». Крім того, вказує, що чинним законодавством передбачений певний порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який передбачає надання контролюючим органом відповідного висновку до органу Державної казначейської служби, що унеможливлює відшкодування сум податку на додану вартість у спосіб стягнення за судовим рішенням, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 1 проти розгляду справи в письмовому провадження не заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 подав до суду письмові заперечення направило до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що ним не вчинено жодних протиправних дій стосовно несвоєчасної виплати позивачу сум заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки органи Державної казначейської служби України самостійно не приймають рішення про перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь платників, а лише виконують відповідні висновки податкового органу, у зв’язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засіданні представник відповідача 2 не прибув, про час, місце і дату судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач 3 під час нового судового розгляду письмових заперечень не подавав, у судовому засіданні 27 вересня 2016 року представник відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, підтримавши позицію відповідача 1.

В судове засідання 11 липня 2017 року представник відповідача 3 не прибув, про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не відомі.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до приписів ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе справу у письмовому провадженні на підставі наявних у справі письмових доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2008 року ВАТ «ЗКФ» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Відповідно до поданої декларації у рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено 433965,00 грн. податку на додану вартість (а.с.5-6 т.6).

До декларації додана Заява про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 433965,00 грн. на рахунок в установі банку (а.с.8 т.6).

18 листопада 2008 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2008 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 173965,00 грн. (а.с.11 т.6).

Також подано уточнюючу довідку щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.10), та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року, у якій відображено зменшення заявленої суми на 173965,00 грн. (а.с.12 т.6).

Таким чином, з урахуванням уточнюючого розрахунку, позивачем у вересні 2008 року заявлено до відшкодування податку на додану вартість на рахунок в установі банку 260000,00 грн.

15 грудня 2008 року СДПІ складена довідка №519/08-04/00382094 «Про результати позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за серпень 2008 року (а.с.187-198 т.1, а.с.3-4 т.6).

У висновках, зазначено, що перевіркою підтверджено відображене у декларації за вересень 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 183482,00 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2008 р. на суму 76518,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок.

Залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування за вересень 2008 року становить 76518,00 грн.

Крім того, 20 листопада 2008 року ВАТ «ЗКФ» подала до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, у рядку 25.1 якої «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено 260000,00 грн. податку на додану вартість (а.с.16-17 т.6).

До декларації додана Заява про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 260000 грн. 00 коп. на рахунок в установі банку (а.с.19 т.6) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.20 т.6)

16 грудня 2008 року позивачем уточнено показники податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 10000 грн, та подана відповідна Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.69-72 т.1, а.с.21-23 т.6).

Таким чином, у жовтні 2008 року позивачем заявлено про відшкодування податку на додану вартість на рахунок в установі банку в розмірі 250000,00 грн.

13 січня 2009 року СДПІ складена довідка №9/08-04/00382094 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за вересень 2008 року (а.с.199-204 т.1, 13-15 т.6).

У висновках зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за жовтень 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 164428,00 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 85572,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок.

Залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року становить 21442,00 грн.

18 грудня 2008 року ВАТ «ЗКФ» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року (а.с.27-28 т.6).

Відповідно до поданої декларації у рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено 190000,00 грн. податку на додану вартість.

До декларації додана Заява про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 190000,00 грн. на рахунок в установі банку. (а.с.31 т.6).

Таким чином, у листопаді 2008 року позивачем заявлено про відшкодування на рахунок в установі банку 190000,00 грн. податку на додану вартість.

06 лютого 2009 року СДПІ складена довідка №36/08-04/00382094 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за жовтень 2008 року (а.с.205-208 т.1, 24-26 т.6).

У висновках зазначено, що перевіркою підтверджено відображене ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» у декларації за листопад 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 123905,00 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 66095,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок.

Залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування за листопад 2008 року становить 39789,00 грн.

20 січня 2009 року ВАТ «ЗКФ» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року (а.с.35-36 т.6).

Відповідно до поданої декларації у рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено 114084,00 грн. податку на додану вартість.

До декларації додана Заява про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 114084,00 грн. на рахунок в установі банку (а.с.37 т.6).

Таким чином, позивачем за грудень 2008 року заявлено про відшкодування на рахунок в установі банку 114084,00 грн. податку на додану вартість.

27 лютого 2009 року СДПІ складена довідка №58/08-04/00382094 «Про результати позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за листопад 2008 року (а.с.209-216 т.1, а.с.32-34 т.6).

У висновках зазначено, що перевіркою підтверджено відображене Відкритим акціонерним товариством «Запорізька кондитерська фабрика» у декларації за грудень 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 68247,00 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на суму 45837,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок.

Залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування за грудень 2008 року становить 33809,00 грн.

20 лютого 2009 року ВАТ «ЗКФ» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року (а.с.42-43 т.6).

Відповідно до поданої декларації у рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено 350000,00 грн. податку на додану вартість.

До декларації додана Заява про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 350000,00 грн. на рахунок в установі банку (а.с.100 т.1).

Таким чином, позивачем за січень 2009 року заявлено про відшкодування на рахунок в установі банку 350000,00 грн. податку на додану вартість.

10 квітня 2009 року СДПІ складена довідка №105/08-04/00382094 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за грудень 2008 року (а.с.39-41 т.6).

У висновках зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за січень 2009 року бюджетне відшкодування у сумі 223984,00 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 126016,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок.

Залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування за січень 2009 року становить 40545,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до пп. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Суд зазначає, що умови визначені пп.7.7.1, пп.«а» пп.7.7.2, 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку, позивачем виконані, порушень діючого законодавства при визначенні суми бюджетного відшкодування перевірками, проведеними СДПІ, не встановлено, доказів протилежного суду не надано.

Згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суду не надано доказів, які б надавали достатньо підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено позивачем з порушенням норм податкового законодавства.

Таким чином, у відповідача 1 виник обов’язок у п'ятиденний термін після закінчення відповідних перевірок надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

В порушення пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» СДПІ не подало до Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області висновок щодо відшкодування ВАТ «ЗКФ» податку на додану вартість за вересень – грудень 2008 року, січень 2009 року на загальну суму 207547,23 грн.

Посилання відповідачів на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування у зв’язку з неотриманням результатів зустрічних перевірок не може бути прийнято до уваги, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин податковим законодавством не пов’язано строк надання відповідного Висновку з фактом отримання результатів зустрічних перевірок. Також слід зазначити, що можливість продовження строку для проведення перевірки і надання Висновку встановлена лише у спосіб ініціювання позапланової виїзної перевірки (документальної) платника в разі виявлення порушення норм податкового законодавства при здійснення розрахунку суми бюджетного відшкодування..

Суду не надано доказів проведення податковим органом позапланових виїзних перевірок (документальних) позивача для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за вересень – грудень 2008 року, січень 2009 року.

Також, судом не приймається посилання відповідача 1 на те, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень – грудень 2008 року, січень 2009 року у сумі 207547,23 грн. була зарахована у рахунок майбутніх платежів, оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, зокрема і Закон України «Про податок на додану вартість» не наділяв податковий орган повноваженнями щодо зміни способу отримання бюджетного відшкодування платником податків з повернення коштів на зарахування в рахунок майбутніх зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що СДПІ протиправно не було подано до органу Державної казначейської служби висновок про повернення ПАТ «ЗКФ» бюджетного відшкодування з ПДВ за період вересень – грудень 2008 року, січень 2009 року у сумі 207547,23 грн.

У позовній заяві позивачем визначено спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 207547,23 грн. за вересень – грудень 2008 року, січень 2009 року.

Направляючи дану справу на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 207547,23 грн., Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16 травня 2016 року зазначив, що «..після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором – платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Враховуючи те, що у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, податковий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки відповідного висновку органу держказначейства, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування, відтак сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Втім у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов’язання суб’єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З урахуванням викладеного задоволення лише позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкової інспекції щодо ненадання висновку до органу Державного казначейства України про здійснення бюджетного відшкодування, не можна визнати достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту суди правомірно задовольнили розглядувані позовні вимоги у повному обсязі, визнавши протиправною бездіяльність податкового органу та безпосередньо стягнувши з Державного бюджету України бюджетну заборгованість на користь платника.

Вказане не було взято до уваги судами попередніх інстанцій при встановленні невірного способу захисту порушеного права позивача на стягнення суми бюджетного відшкодування».

Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що «Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір».

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин процедура бюджетного відшкодування податку на додану вартість була врегульована нормами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» орган державного казначейства, надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згодом, такий саме обов’язок було покладено на органи державного казначейства пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), відповідно до якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII до Податкового кодексу України внесено зміни та запроваджено ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пп.200.7.1 п.200.7 ст.200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.200.12 ст.200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов’язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми розроблено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (набрання чинності у повному обсязі з 01.04.2017).

Відповідно до п.3 вказаної постанови постанову Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» визнано такою, що втратила чинність.

Отже, станом на 11 липня 2017 року повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється органами Казначейської служби у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в свою чергу здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Тобто, чинним законодавством України визначено новий порядок подання платником податків заяв про повернення бюджетного відшкодування, передбачено їх реєстрацію у Реєстрі, встановлено процедуру узгодження сум бюджетного відшкодування, зазначених платником податків у заяві, який не може бути реалізований позивачем при реалізації свого права на отримання сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податкові періоди вересень-грудень 2008 року, січень 2009 року.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникала б не необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року у даній справі, суд дійшов висновку, що вірним способом захисту порушеного права позивача є стягнення невідшкодованих внаслідок протиправної бездіяльності суб’єкта владних повноважень сум податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обґрунтованість вимог ПАТ «ЗКФ» про повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 207547,23 грн. за період вересень – грудень 2008 року, січень 2009 року, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування вказаних сум.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за період вересень – грудень 2008 року, січень 2009 року, в розмірі 207547,23 грн. (двісті сім тисяч п’ятсот сорок сім гривень 23 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко