Постанова № 67826059, 19.07.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 р. Справа №805/2369/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабаш Г.П. за участю секретаря судового засідання Широбокові І.В. та представників сторін:

позивача - Бабіча В.О.;

відповідача - Вовченка С.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горлівське АТП" до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горлівське АТП" звернулось до суду з позовом до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0002311200 від 13.12.2016 року та № 0002301200 від 13.12.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч забороні, встановленій пунктом 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення - рішення.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначив про те, що відповідну камеральну перевірку проведено у повній відповідності до п.п. 75-76 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

ТОВ "Горлівське АТП" є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 35063511 з 22 червня 2009 року та зареєстроване платником податку на додану вартість з 26.04.07 р. за № 100037650.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми авансових платежів з податку на прибуток, які задекларовані у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9090704963 від 26.02.2014 року, уточнюючій Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік № 9081563621 та своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, яке задекларовано у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік № 9276497116 від 10.03.2016 року, за результатами якої складено акт № 298/12/35063511 від 16.11.2016 р.

Відповідно до вказаного акту встановлено порушення позивачем п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002311200 від 13.12.2016 року та № 0002301200 від 13.12.2016 року, якими відповідачу нараховано штраф у сумі 9624, 02 грн. та 815, 72 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати суми авансового внеску на прибуток.

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Донецькій області та до Державної фіскальної служби України. Разом з цим Рішеннями від 02.03.2017 року № 2608/10/05-99-10-01-12-1, від 24.05.2017 року № 11063/6/99-99-11-03-01-25 відповідно скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Проте, суд звертає увагу відповідача на те, що пунктом 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Суд зазначає, що питання відповідного мораторію на проведення перевірок у 2015-2016 роках врегульовано шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

ДФС України не наділена повноваженнями скасовувати імперативні норми права, що встановлені відповідним Законом України чи доповнювати закон новими нормами.

Жодного посилання на те, що відповідна заборона, встановлена що пунктом 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не розповсюджується на проведення камеральних перевірок, вказаний закон не містить.

Таким чином, законодавець спеціальною нормою встановив імперативну заборону на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках. При цьому, вказана заборона стосується будь-яких видів перевірок, тобто документальних, фактичних та камеральних.

Виключення з цієї заборони передбачені лише у випадку якщо:

1) суб'єкт господарювання має обсяг доходу понад 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік;

2) перевірка проведена з дозволу Кабміну, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

3) у випадку, якщо суб'єкт господарювання ввозить на митну територію України та/або виробляє та/або реалізує підакцизні товари (з 01 січня 2015 року).

Судом встановлено, що згідно податкової декларації № 9276497116 від 10.03.16 р. з податку на прибуток підприємств, дохід позивача за 2015 рік становить 8 576 504,00 грн., тобто менше 20 мільйонів гривень.

Також суд встановив, що позивач не підпадає під жодне виключення із вищевказаної заборони на проведення перевірок, оскільки обсяг його доходів за попередній рік становить менше 20 мільйонів гривень, камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за дозволом Кабінету Міністрів, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач також не здійснює операцій з підакцизними товарами.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Правова позиція, відповідно до якої у разі незаконності перевірки незаконним є і прийняте за її результатом рішення контролюючого органу, була висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.02.2016 року №21-5864а15, яка, в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна враховуватися судами.

Оскільки камеральна перевірка позивача проведена всупереч законодавчій забороні на проведення органами Державної фіскальної служби перевірок суб'єктів господарювання, яка встановлена у пункті 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VII, суд дійшов висновку, що винесені за результатом такої перевірки за результатом такої перевірки податкові повідомлення-рішення № 0002311200 від 13.12.2016 року та № 0002301200 від 13.12.2016 року. також є протиправним та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати в сумі 1 600,00 грн., понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Податковим кодексом України, пунктом 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VII, Кодексом адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горлівське АТП" Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0002311200 від 13.12.2016 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0002301200 від 13.12.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горлівське АТП" (код ЄДРПОУ 35063511) судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884035).

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19.07.2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 20.07.2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабаш Г.П.