Ухвала суду № 67825287, 17.07.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8215/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кривцова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/882/17 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Сумській області № 412 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади діловода (за рахунок посади завідувача канцелярії) НДЕКЦ при УМВС.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді діловода (за рахунок посади завідувача канцелярії) Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Сумський НДЕКЦ МВС України).

Стягнуто з Сумського НДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5985,23 грн. з утриманням з вказаної суми при виплаті податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з Сумського НДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_3 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Сумського НДЕКЦ МВС України, ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь держави судовий збір по 730,80 грн. з кожного.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць допущене до негайного виконання.

Сумський НДЕКЦ МВС України посилаючись на незаконність і необґрунтованість зазначеного рішення, неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що поновлення ОСОБА_3 у новоствореній установі після ліквідації попередньої, суперечить вимогам ст. 235 КЗпП України. Крім того, у ліквідованій установі не було вакантних посад для заявниці, а новостворена установа посаду діловода у новому штатному розписі від 07 листопада 2015 року не містила. Оскільки на підставі судового рішення, яке згодом скасоване, позивачку поновлено на роботі, нею отримано заробітну плату з листопада 2015 року по серпень 2016 року, тому стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року за оскаржуваним рішенням є незаконним. Вважає вимогу про стягнення моральної шкоди необґрунтованою.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_4, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, заперечення на скаргу позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 30.05.2015 року працювала діловодом (за рахунок посади завідувача канцелярії) канцелярії НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області та не була атестованим працівником міліції чи державним службовцем.

06 серпня 2015 року був опублікований Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Окрім того, про можливе майбутнє вивільнення ОСОБА_3 була попереджена ще й 04.09.2015 року і цей факт нею визнається (т. 1 а.с. 28).

Постановою КМУ від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (з додатками № 1 та №2) утворено територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Сумській області, та ліквідовано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України у Сумській області.

Наказом УМВС України в Сумській області №412 о/с від 06.11.2015 року позивачку звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з посиланням на положення п. 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про національну поліцію», у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників (т. 1 а.с. 7).

З копії її трудової книжки вбачається, що підставою для її звільнення з роботи зазначено п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 4).

07.11.2015 року наказом МВС України № 1392 затверджений штат Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичний центру МВС України, в якому посада, яку обіймала позивачка до звільнення, не зазначена (т.1 а.с. 230-238).

Питання законності звільнення ОСОБА_3 із займаної посади розглядалися судами неодноразово.

Так, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2017 року скасовано наказ № 412 о/с про звільнення, поновлено ОСОБА_3 на посаді діловода (за рахунок посади завідувача канцелярії) НДЕКЦ при УМВС, стягнуто на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду (т. 1 а.с. 104-108).

09 червня 2016 року рішенням Апеляційного суду Сумської області вказане рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов'язано Сумський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України укласти трудовий договір з ОСОБА_3 на зайняття нею посади фахівця групи режимно-секретного та документального забезпечення з виплатою заробітної плати з 25 листопада 2015 року за вказаною посадою (т. 2 а.с. 45-46).

На виконання цього рішення наказом Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичний центру МВС України №38 від 27.10.2016 року ОСОБА_3 призначено на посаду фахівця І категорії групи режимного сектора та документального забезпечення з виплатою заробітної плати з 25 листопада 2015 року за названою посадою (т.2 а.с.138, 189).

З 29 серпня 2016 року позивачка перебуває у відпустці по вагітності і пологам (т.2 а.с.190).

За період з 25 листопада 2015 року по 29 серпня 2016 року їй виплачено заробітну плату у розмірі 12 813,89 грн. (т. 2 а.с. 191-192).

Проте вказані вище рішення місцевого та апеляційного суду ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 грудня 2016 року скасовані (т.2 а.с.130-132).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що звільнення позивачки з займаної посади є незаконним у зв'язку з відсутністю юридичного факту, а саме змін в організації виробництва і праці новоствореного органу, який є підставою для звільнення працівника за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Частинами 3 та 4 ст.36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 та ч.5 ст.111 ЦК України юридична особа є ліквідованою або такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області та Сумський НДЕКЦ МВС України зареєстровані в цьому реєстрі під одним номером, мають один і той же ідентифікаційний код 25574892, дату державної реєстрації - 10.01.1999 року, а дані про перебування НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області в процесі припинення відсутні. (т.1 а.с.66-76, т.2 а.с.166-175).

З інформації, наданої Головним управлінням статистики у Сумській області 31.03.2017 року вбачається, що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, в якому взяття на облік (зняття з обліку) здійснюється на підставі реєстраційних відомостей, які надходять з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, значиться Сумський НДЕКЦ МВС України, який має вище зазначені ідентифікаційний код та дату державної реєстрації. У листопаді 2015 року НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області змінив свою назву на Сумський НДЕКЦ МВС України (т.2 а.с.195)

Отже, з огляду на зазначене вбачається, що юридична особа, в якій працювала заявниця не була ліквідована, а відбулася зміна її назви та підпорядкування, тобто реорганізація.

Як вірно зазначив суд першої інстанції зміна внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи чи її підпорядкування може бути підставою для звільнення працівників згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Оскільки зміни в організації виробництва і праці у роботодавця виникли лише після затвердження нового штатного розпису, 07.11.2015 року, тому саме з цього часу настали підстави для звільнення працівників, посади яких чи їх чисельність скоротилися, в порядку п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, звільнення заявниці 06.11.2015 року проведено без відповідної правової підстави, що є порушенням її трудових прав та підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання незаконним та скасування відповідного наказу про звільнення та поновлення позивачки на раніше займаній посаді, але в перейменованій установі з наступного після звільнення дня, тобто з 07 листопада 2015 року.

Погоджується колегія суддів і з висновком місцевого суду в частині задоволених вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, вірно встановивши, що рішення роботодавця про звільнення позивачки із займаної посади є незаконним та підлягає скасуванню, суд поновив її на займаній посаді, а також прийняв рішення про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 24.11.2015 року, який становить 12 днів, у сумі 1386,96 грн., суд першої інстанції вірно виходив з середньоденного заробітку ОСОБА_3 у сумі 115,58 грн., що був обчислений відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України суд вірно визначив різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 25.11.2015 року по 28.08.2016 року, яка склала 24,33 грн. та за цей період становить 4598,37 грн. (24,33 грн. * 189 робочих днів).

При цьому судом врахована фактично виплачена заробітна плата на виконання рішення апеляційного суду, яке згодом було скасоване, що складає 12812,89 грн.

Надавши оцінку моральним стражданням заявниці, що були заподіяні їй відповідачем в результаті незаконного звільнення, суд першої інстанції вірно визначив розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн., який відповідає принципам розумності та достатності.

За таких обставин висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим.

З вище зазначених підстав доводи заявника апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: