Ухвала суду № 67823685, 20.07.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-з/490/142/2017 Справа № 467/878/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Кваші С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "Приват Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" , ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

3.11.2015 року справа передана на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва судді Гуденко О.А. Позивач звернувся позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

20.07.2017 року відповідач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити органам і посадовим особам, які здійснюють державну реєстрацію, реєстрацію відчуження у будь-який спосіб належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України та обраний сторонами.

Так, пред'явлення клопотання та вирішення питання про забезпечення позову - це дія сторони, яка вимагає від суду здійснення процесуальних дій з суворим, беззастережним дотриманням порядку їх вчинення, передбаченому ЦПК України.

Саме по собі поняття забезпечення позову - тлумачиться як сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Воно допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зокрема, в ній повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до статі 152 ЦПК України позов може забезпечуватися, в тому числі:накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;забороною вчиняти певні дії;встановленням обов'язку вчинити певні дії;зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов право власності на це майно або про виключення його з опису;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа.

При цьому, у разі необхідності суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Таким чином, дійсно, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

З буквального тлумачення названої норми випливає висновок про те, що позивач не вправі забезпечувати свій позов шляхом накладення арешту на належне йому ж майно, бо інше суперечило б дійсній волі законодавця і давало б можливість названій особі, шляхом одночасного пред'явлення позову і клопотання про арешт належного йому майна, уникати цивільно-правової відповідальності по іншим спірним правовідносинам, де ця особа виступає боржником.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із клопотання, позовні вимоги носять майновий характер і стосуються майна, яке належить їй. На даний час воно перебуває в іпотеці у ПАТ КБ «ПриватБанк» і може бути реалізовано до вирішення даного спору, який стосується наявності її боргу перед Банком.

За таких умов і виходячи з формулювання названого пункту статті, арешт квартири позивача, на забезпечення її ж позову не міг бути накладеним.

У той же час, аргументуючи необхідність забезпечення даного позову ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 з невідомих підстав передавав права іпотекодержателя Товариству з обмеженою відповідальністю "Тракселлінг" ,а отже може застосувати права іпотекодержателя з метою набуття ним права власності на спірне майно, яке є предметом іпотеки, для подальшої реалізації третім особам.

Названі доводи заслуговують на увагу і повинні враховуватися при вирішенні клопотання про забезпечення позову, оскільки застосування відповідачем названого пункту іпотечного договору і, навпаки, незастосування судом засобів забезпечення позову, може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, у разі його ухвалене на користь позивача за зустрічним позовом.

У зв'язку з цим, слід заборонити органам та посадовим особам, які здійснюють державну реєстрацію, реєстрацію відчуження у будь-який спосіб належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Керуючись ст.ст.151, 152, 153 ЦПК України, постановою Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.06 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

Заборонити органам та посадовим особам, які здійснюють державну реєстрацію, реєстрацію відчуження у будь-який спосіб належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 набрання судовим рішенням законної сили у даній справі.

Копії ухвали для негайного виконання надіслати до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Копії ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО