Вирок № 67822833, 19.07.2017, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 142/1560/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р. смт Томашпіль Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В., з участю секретаря Бойко Т.Є прокурора Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_1, обвинуваченої ОСОБА_2, захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12015020260000243 від 17 жовтня 2015 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонерки, вдови, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, ранішене судимої;

до якої не застосовано запобіжний захід,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2015 року близько 10 години ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходячись на полі, безпосередньо біля лісосмуги на рівні домогосподарства, що розташоване за адресою Вінницька область Піщанський район, с. Палійове, вул. Калініна, буд. 6 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, під час сварки із-за палиці, яку остання знайшла в даній лісосмузі та планувала її забрати додому і в подальшому використала в якості сировини для розпалювання печі опалення, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, нанесла палицею удари по тілу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме в ділянку голови, лівої кисті руки, лівої гомілки ноги, спричинивши останній тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 136 від 20 жовтня 2015 року у вигляді: розлитого синця на лобі, з лівої сторони, на рівні росту волосся з переходом у скроневу ділянку та зовнішню частину лівої орбіти; поверхнева рана по ладанній поверхні лівої кисті; синець по передній поверхні лівої гомілки в середній третині з переходом у верхню третину. Ушкодження вказані утворилися від дії тупого твердого предмету (ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, які не відобразили своїх індивідуальних властивостей в морфологічній характеристиці ушкоджень та згідно описової частини висновку експерта, всі ушкодження можуть відповідати строку настання, який вказаний в постанові про призначення судово-медичної експертизи та на який посилається ОСОБА_4 мають незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою винність в предявленому їй обвинуваченні визнала частково оскільки удар по голові та тулубу потерпілій деревяною палицею не наносила, а лише по нозі. Цивільний позов не визнала взагалі.

Про обставини вчиненого злочини пояснила, що біля двох років тому в осінню пору вона погнала корову на пасовище, після чого поверталася додому. По дорозі додому вона взяла гіляку, яка лежала за городом потерпілої. В цей час до неї підбігла потерпіла ОСОБА_4 та почала з нею сваритися, що дана гіляка належить їй, при цьому почала бити обвинувачену ОСОБА_2 по різних частинах тіла. Від ударів обвинувачена впала на землю , після чого взяла в руку вищезазначену гілку і нею нанесла удар потерпілій по нозі. По голові та по руці, а також тулубу вона її не била. Звідки на вказаних ділянках тіла у неї взялись тілесні ушкодження ОСОБА_2 не відомо.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 15 жовтня 2015 року біля 10 год. побачила, що на належній їй земельній ділянці знаходиться обвинувачена, яка хотіла забрати тичку. ОСОБА_2 була пяна і на зауваження потерпілої покинути належне їй домогосподарство не реагувала. Після чого обвинувачена тичкою почала бити її по різних частинах тіла та голові, та вчинивши протиправні дії покинула належну їй земельну ділянку. Потерпіла зазначила, що ОСОБА_2 знала про її стан здоровя. Також ОСОБА_4 вказала, що вона по даний час переносить моральні страждання. Після нанесення тілесних ушкоджень вона лікувалася в Піщанській лікарні, однак стан її здоровя повністю не перевірили, в звязку з чим вона змушена продовжувати лікування.

Разом з тим ОСОБА_4 уточнила, що перший раз обвинувачена нанесла їй удар палицею в голову, а коли вона зловила рукою палицю, обвинувачена в другу руку взяла іншу палицю менших розмірів і почала наносити нею удари по різних частинах тіла.

Цивільний позов підтримала в повному обсязі, попросила його задоволити.

Щодо міри покарання просила призначити покарання у виді штрафу.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 свою винність у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України визнала частково, її винність доказується зібраними по справі органами досудового слідства і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 15 жовтня 2015 року біля 10 год. він перебуваючи на території домогосподарства його колишньої дружини, яке розташоване по сусідству з домогосподарством потерпілої ОСОБА_4, почув сварку. Далі він побачив як на город зайшла ОСОБА_2 та взяла тичку. До неї підійшла потерпіла і сказала, щоб вона покинула її город, на це ОСОБА_2, почала виражатися нецензурними словами, а далі палицею вдарила потерпілу в область голови. Далі потерпіла зловила палицю, однак обвинувачена взяла в ліву руку іншу палицю і нею почала наносити тілесні ушкодження потерпілій. Далі палиця зламалася і обвинувачена вдарила нею по ногах потерпілій. Свідок зазначив, що в цей час стояв на відстані приблизно 12 метрів.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є його сусідами. Так, 15 жовтня 2015 року він збирав дрова в лісопосадці, яка розташована поруч та почув крик. В подальшому він побачив, що обвинувачена підняла з землі палицю, а в цей час до неї прибігла потерпіла і почала кричати, що дрова це її і відібрала в неї палицю та вдарила обвинувачену по голові. Оскільки потерпіла є жінкою скандальною, тому він в їх суперечку не втручався, а пішов додому. Через деякий час обвинувачена прийшла до них додому і в неї з голови йшла кров.

Крім показів обвинуваченої, потерпілої та свідків, даних в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину також підтверджується:

-протоколом прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 16 жовтня 2015 року, згідно якої остання повідомила про спричинені їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що мало місце 15 жовтня 2015 року ( а.с.71);

-протоколом огляду місця події від 19 жовтня 2015 року, згідно якого місцем огляду є ділянка поля та лісосмуги на рівні домогосподарства № 6 по вул. Калініна в с. Палійове Піщанського району Вінницької області. В ході огляду потерпіла ОСОБА_4 вказувала як обвинувачена наносила тілесні ушкодження по голові тулубу та ногах. ( а.с. 72);

-висновком експерта № 136 від 22 жовтня 2015 року згідно якої вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження - розлитий синець на лобі, з лівої сторони, на рівні росту волосся з переходом у скроневу ділянку та зовнішню частину лівої орбіти; поверхнева рана по ладанній поверхні лівої кисті; синець по передній поверхні лівої гомілки в середній третині з переходом у верхню третину. При проведенні судово-медичної експертизи, медичних документів на імя ОСОБА_4 медична карта стаціонарного хворого Піщанської ЛПЛ встановлено наявність у неї тілесних ушкоджень у вигляді синців та саден на обличчі та кістях рук. Вказані ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою, контрактуючою поверхнею та згідно описової частини, висновку експерта, всі ушкодження можуть відповідати строку настання, який вказаний у постанові про призначення експертизи та на який посилається ОСОБА_4 Ушкодження у гр. ОСОБА_4 відносяться до легких тілесних ушкоджень ( а.с. 77-78)

Заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_4 свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали які характеризують особу обвинуваченої, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину доведена і її дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Помякшуючих та обтяжуючих обставин, згідно ст. ст. 66,65 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненої, особу обвинуваченої, яка частково визнала вину, в судовому засіданні попросила вибачення в потерпілої, позитивнохарактеризується за місцем проживання, є пенсіонеркою, особою похилого віку, згідно довідки КУ «Піщанської ЦРЛ» на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, думку потерпілої, відсутність обставин які обтяжують та помякшують покарання, тому суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе при призначенні їй покарання у виді штрафу.

При вирішенні судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4402,79 гривень, моральної шкоди в сумі 30000 гривень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно Постанови № 3 від 31.03.89 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі обвинуваченого в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, та визначити суму, що підлягає стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням доказів, як наявних у кримінальній справі, так і додатково представлених при розгляді справи.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 вказала, що внаслідок протиправних дій з боку обвинуваченої вона тривалий час лікувалася, мала суттєві витрати на лікування, придбання ліків.

Однак до цивільного позову та в судовому засіданні ОСОБА_4не доведено та не надано належних, допустимих та об'єктивних доказів щодо дійсних витрат на лікування, або інших матеріальних затрат, витрачених у зв'язку з протиправними діями саме обвинуваченої, зокрема розрахунків цих витрат та листків призначень. Надані потерпілою копії чеківна придбання ліків тадовідок вартості медикаментів не підтверджеують матеріальних витрат, пов'язаних саме зі скоєним ОСОБА_2 відносно неї злочином.

Таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити за недоведеністю, що спричиненні ОСОБА_2 тілесні ушкодження стоять у безпосередньому причинному звязку з подальшим лікуванням потерілою від хронічних захворювань.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до Пленуму ВСУ у постанові від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на її користь 30000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує моральні переживання ОСОБА_4, яких вона зазнала у звязку отриманими тілесними ушкодженнями з боку протиправних дій ОСОБА_2, виходячи з висновку експерта № 136 від 22 жовтня 2015 року, зміні нормального ритму життя та додатковому клопоті через скоєний злочин, що полягає в тривалому розгляді даного кримінального провадження та доведенні протиправних дій з боку ОСОБА_2 по відношенню до неї, а з іншого боку суд врахуває вимоги розумності та справедливості при призначені розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_2, тому вважає за необхідне цивільний позов в частині моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1200 гривень моральної шкоди.

Витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України, суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1200 (одну тисячу двісті) гривень моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до апеляційного Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_8