Вирок № 67822545, 19.07.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3466/16-к

ВИРОК

Іменем України

19 липня 2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.,

з участю прокурора Шестопал Д.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

цивільного позивача ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015020100001707 від 22.11.2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працюючого, раніш не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.135 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22.11.2015 року біля 04:19 год. водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись ділянкою автодороги «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка», в напрямку смт. Літин в районі 376 км, неподалік с. Якушинці Вінницького району, Вінницької області, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які рухались назустріч по правому краю дороги в напрямку смт. Літин. Після вчинення наїзду на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_6, водій ОСОБА_1 ігноруючи вимоги п.2.10 Правил дорожнього руху України, розуміючи, що поставив потерпілих в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження та в нічний час перебуває на проїзній частині, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу та з метою уникнути відповідальності зник з місця пригоди.

Водій ОСОБА_1 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д. є), де зазначено. - п. 2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний»: а)негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б)увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в)не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г)вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ)у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д)повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е)вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_6 був доставлений в реанімаційне відділення Вінницької МКЛ ШМД, де 26.11.2015 року помер. Відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 970 від 23.12.2015 року, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: сполучної травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми: синця та крововиливів в м'які тканини лобно-тімяної ділянки голови, саден на обличчі справа, параорбітаних гематом, перелому кісток склепіння черепа з переходом на основу; вогнищево зливних субарахноїдальних крововиливів з проривом в правий шлуночок, численних вогнищ забиття та травматичного руйнування речовин базальних поверхонь головного мозку; закритої тупої травми легень: забиття задніх відділів легень, лівобічного пневмотораксу, посттравматичного пульмоніту, закритої тупої травми живота, саден та тулубі, розриву сечового міхура; закритих переломів тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя та стоїть в причинному зв'язку зі смертю.

ОСОБА_2 був доставлений в Вінницьку обласну дитячу клінічну лікарню та згідно висновку судово-медичної експертизи № 387 від 18.04.2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу, гемартрозу, забою лівого кульшового суглобу, множинних саден гомілок. Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.135 КК України визнав повністю, розкаявся у скоєному. Суду показав, що 20.11.2015р. він з ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_8 приїхав у м.Вінницю на прохання ОСОБА_7 до розважального центру «Феріде плаза». Там він залишився за кермом, а ОСОБА_7 зайшов у приміщення клубу. Він очікував ОСОБА_7 тривалий час і коли той припинив відповідати на його виклики з мобільного, вирішив поїхати додому без нього. Рухаючись додому через с. Якушенці, він керував автомобілем по середині дороги, так як автотранспорту не було. Їхав зі швидкістю 50-60 км. на годину. Йшов середній дощ і він помітив на правій полосі руху двох людей десь за 70 м. до зіткнення. Він взяв вліво, так як йому здалося, що люди нібито бються між собою, стоячи при цьому до нього боком. Десь за метр до зіткнення він побачив, що один з людей побіг, а другий нібито почав падати і відбулося зіткнення з людьми передньою правою частиною автомобіля. Він почав гальмувати і проїхав десь ще 15 м. та зупинився. З машини він не виходив, так як вирішив, що зіткнення було незначне і люди не дуже постраждали від удару, тому продовжив рух та проїхавши до наступного повороту від міста зіткнення, зупинився за поворотом. Там він вийшов з машини, та побачив, що був трохи погнутий капот, відламався поворотник і є тріщина на лобовому склі. Він вирішив, що пошкодження транспортного засобу незначні, тому люди також не постраждали суттєво, тому сів в автомобіль та поїхав додому. До потерпілих він не підходив та не підїжджав, так як злякався. Приїхавши додому він сказав лише, що потрапив у ДТП, не розповідаючи яке саме. На наступний день він бусом поїхав за запчастинами та в подальшому провів ремонт автомобіля та віддав його власнику. Пошкоджені частини автомобіля спалив у лісі. До того як він віддав його власнику до нього підходив працівник ДАЇ Кузьмінський та повідомив його, що сталося ДТП і перевіряють автомобілі схожі на той, яким користувався він сам. Через два тижні він прочитав в інтернеті про ДТП за його участю та дізнався, що потерпілі потрапили в лікарню. Про смерть потерпілого дізнався вже в поліції. Відшкодував шкоду потерпілим на загальну суму 100000 грн., більше не в змозі, так як не має грошей. Визнає лише позов потерпілого ОСОБА_2 на суму 5000 грн. Решту заявлених вимог потерпілого ОСОБА_3 та цивільного позивача ОСОБА_4 не визнав, так як шкоду вже відшкодував у тому обсязі, який зміг.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що ОСОБА_6 був його сином. Син допомогав йому з жінкою, так як вони є інвалідами, працював і давав їм гроші на ліки. У день події син пішов гуляти з ОСОБА_2 Вранці 22.11.2015р. їм подзвони та сказали, що син в лікарні і його збила машина. Він з жінкою поїхали до лікарні і там дізналися про те, що син у важкому стані, а також те, що в наслідок ДТП постраждав і племінник - ОСОБА_2 У сина були дуже важкі травми і в лікарні їм сказали, що такі травми могли бути нанесені лише, якщо автомобіль рухався на дуже великій швидкості. 26.11.2015р. син помер у лікарні. Він разом з дружиною витратили значні кошти на лікування сина, а в подальшому на його поховання. Внаслідок загибелі сина ними було отримано тяжку психологічну травму, що відбилося на їх стані здоров»я. Моральну шкоду нанесену їм обвинуваченим він з дружиною оцінюють в 200000 грн. кожному.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що він разом з дядьком ОСОБА_9 вранці, біля четвертої години 22.11.2015р. поверталися додому з клуба «Форум» в м.Вінниця. В клубі пили лише пиво. Під час перебування у клубі відбулася сварка і хтось вдарив дядька. За них заступився якийсь незнайомий їм чоловік і запропонував підвезти додому. Вони погодилися і виїхали додому з цим чоловіком, але він проскочив потрібний їм поворот і йому з дядьком прийшлося повертатися в зворотньому напрямку до повороту. Поверталися вони рухаючись по зустрічній смузі руху в напрямку гаражів по лівій стороні дороги. Він йшов від узбіччя на відстані десь 15 см. по дорозі, а дядько йшов ближче до узбіччя. Узбіччя було в калюжах, болото, по ньому неможливо було йти. Йшов сильний дощ, їм треба було пройти десь 800 м., може трохи менше. Йшли по полосі, що відділяє дорогу, мовчки, опустивши голову. Потім, він підняв голову, відчув різке світло в очі і відразу удар. В нього перебило дихання, потьмарилася свідомість. Дядька від удару викинуло на дорогу. Він також лежав на дорозі, його вдарило по ногам, також він вдарився головою. Зі свого місця він чув, як стогне дядько. Він почав зупиняти машини, просив допомоги, зняв часи з руки и кинув в машину, яка наближалася до них і автомобіль зупинився. Жінка-водій підійшла до них і викликала швидку. Швидка приїхала хвилин через 25-ть, забрали дядька, потім приїхала інша швидка вже за ним. В лікарні він дізнався, що дядько знаходиться в реанімації. Він сам отримав струс мозку, забій правого колінного суглобу, забій кульшового суглобу, садна. Нанесену йому моральну шкоду оцінює в 50000 грн. так як переніс психологічну травму, тривалий час відчував біль, і на тепер продовжує лікувати отримані травми.

Цивільний позивач ОСОБА_4 суду показала, що в наслідок ДТП, що сталося за участі обвинуваченого загинув її син ОСОБА_6 Син підтримував її та батька, та був їхньою надією. У день події син пішов гуляти з ОСОБА_2 Зранку 22.11.2015р. їм подзвони та повідомили, що син в лікарні і його збила машина. Разом з чоловіком вони поїхали до лікарні, дізналися, що сина та ОСОБА_2 збила машина. 26.11.2015р. син помер у лікарні. Втрата сина позбавила їх життя, разом з чоловіком вони більше не мають спокою і надії, та живуть лише думаючи про те, що з ним сталося. Обвинувачений не вибачався і не намагався вибачитися. Моральну шкоду просить стягнути в розмірі 200000 грн.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що 22.11.2015 року в 4-й годині ранку, їхала додому в с. Якушинці за кермом свого автомобіля «ОСОБА_7 - Магнум» разом з іншим свідком ОСОБА_11 та двома дітьми. Рухалися по лівій смузі для подальшого здійснення повороту до масиву де вона проживає. По дорозі вона побачила тіло, яке лежало на трасі, здала автомобілем на праву смугу, зупинилася, вийшла та почула голос, який сказав їй, що їх збили та просив їх не покидати. Вона повернулася до машини, включила аварійку та підійшла до потерпілих і вже тоді побачила, що тіла два. У меншого за віком потерпілого були перебиті ноги, а старший був опухлий та харчав, обоє лежали на правій смузі руху, ближче до узбіччя. Узбіччя було залите водою, йшов невеликий дощ. Вона викликала швидку, але тільки одну бригаду. А також викликала поліцію. Зазначила, що місце ДТП було добре видно, тіла на трасі також було видно. В подальшому приїхала швидка допомога, яка забрала старшого за віком потерпілого, вказавши, що в нього дуже тяжкий стан. Молодшого з потерпілих ОСОБА_2, забрала інша швидка допомога, після чого приїхала поліція.

Свідок ОСОБА_12 допитаний у судовому засіданні суду показав, що займався авторемонтом і до нього звернувся ОСОБА_1 та попросив провести покраску капота автомобіля. Памятає, що автомобіль був світлий ВАЗ 2109 чи ВАЗ 21099. ОСОБА_4 він привіз знятий. Він покрасив капот і через деякий час віддав його ОСОБА_1 Про ДТП не знав і про це йому ОСОБА_1 не розповідав. Пошкоджень на капоті не було, капот був новий.

Експерт ОСОБА_13 допитаний в судовому засіданні, суду показав, що висновок №970 від 23.12.2015р. підтримує у повному обсязі. Суду показав, що смерть наступила в наслідок травм, які характерні для ДТП. Стан потерпілого ОСОБА_6 був важкий, травми складні, та призвели до смерті потерпілого. Була виявлена сполучна травма тіла, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоїть у причинному зв»язку зі смертю. Відповісти на питання, яка була швидкість автомобіля не може, так як дане питання виходить за межі його компетенції, однак зазначив, що до отримання таких травм від дії транспортного засобу може призвести різна швидкість транспортного засобу.

Вина ОСОБА_1, у вчиненні інкримінуємого йому злочину, окрім власних показів обвинуваченого, потерпілих та свідків, доведена оглянутими в судовому засіданні доказами, наданими стороною обвинувачення, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.11.2015 року в с. Якушинці, яким було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Стрій Кіровоград Знамянка зі схемою до протоколу до ОМП та фототаблицями (т. 1 а.с.171-172, 173, 174-178);

-висновком експерта сектору авто-технічних видів досліджень відділу Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 636а від 18.12.2015 року (т. 1 а.с.184-186);

-висновком експерта сектору авто-технічних видів досліджень відділу Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 637а від 08.12.2015 року, за яким: «Наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 невстановленим автомобілем стався на проїзній частині автодороги «Стрій-Кіровоград-Знамянка» на смузі руху в напрямку с. Якушинці в районі розташування осипу скла та полімерних матеріалів; Встановити більш точно розташування місця наїзду на пішоходів з розмірною привязкою до елементів дорожнього облаштування, не вдалось можливим в звязку з відсутністю в наданих експерту матеріалах суттєвих(достатніх з експертної точки зору) слідових ознак трасологічного характеру» (т. 1 а.с.190-192);

-висновком експерта № 970 від 23.12.2015 року Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, за яким: «На підставі судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, даних медичної карти № 12631 стаціонарного хворого МКЛ ШМД, 6 рентгензнімків, даних гістологічної експертизи № 2686 від 30.11-21.12.15, криміналістичної експертизи № 166, 167 від 30.11-15.12.15, експерт прийшов до наступних висновків: Згідно медичної карти, ОСОБА_6 був доставлений БШМД, за терміновими показаннями через 40 хв після отримання травми та госпіталізований 22.11.15 р. о 5:00 у вкрай важкому стані, без свідомості. Зі слів співробітників швидкої допомоги, був збитий автомобілем біля с. Якушинці. Хворому були виконані операції: 22.11.15 "Ушивання внутрішньо-очеревиного розриву сечового міхура, дренування черевної порожнини", "ПХО рваної рани лівого стегна з ушиванням м'язів та власної фасції", 25.11.15 "Нижня трахеостомія." 26.11.15року о 11:00 год. констатована смерть хворого. Діагноз заключний клінічний: Основний: Політравма. ВЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, внутрішньочерепний крововилив? Перелом кісток склепіння з переходом на основу черепа, перелом кісток носа. Закрита травма грудної клітини: лівобічний пневмоторакс, контузія легень. Закрита травма живота, внутрішньочеревний розрив сечового міхура. Закритий перелом обох кісток правої гомілки зі зміщенням. Закритий перелом лівої великогомілкової кістки в верхній третині. Забої та садна м'яких тканин тулуба, обличчя, кінцівок. Травматичний шок III. Ускладнення: Постравматичний пульмоніт. Набряк та дислокація головного мозку. Набряк легень. ГССН. ГДН. Супутній; При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлена сполучна травма тіла:

відкрита черепно-мозкова травма: синець та крововиливи в м'які тканини лобно-тім'яної ділянки голови, садна на обличчі справа, параорбітальні гематоми, перелом кісток склепіння черепа з переходом на основу, вогнищево-зливні субарахноїдальні крововиливи з проривом в правий шлуночок, численні вогнища забиття та травматичного руйнування речовини базальних поверхонь головного мозку; закрита тупа травма легень: забиття задніх відділів легень, лівобічний пневмоторакс (клінічно), посттравматичний пульмоніт; закрита тупа травма живота: садна на тулубі, розрив сечового міхура; закриті переломи обох кісток правої гомілки та лівої великогомілкової кістки; рана на правому стегні, синці та садна на руках. Вказана травма виникла від дії тупих твердих предметів, можливо, 22.11.2015 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, як про це вказано в медичній карті, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, та стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Причиною смерті ОСОБА_6 стала сполучна травма тіла. Комплекс ушкоджень у ОСОБА_6 характерний для травми в результаті зіткнення пішохода з автомобілем, що рухався. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, можна висловитись про те, що під час первинного контакту з автомобілем тіло ОСОБА_6 перебувало у вертикальному чи близькому до нього положенні та контактувало з автомобілем передньою частиною тіла (т. 1 а.с. 193-195);

-висновком експерта № 387 від 18.04.2016 року, за яким «Під час стаціонарного лікування у Вінницькій обласній клінічній дитячій лікарні в травматологічному відділенні з 23 по 26.11.2015 року у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження «Забій правого колінного суглобу, гемартроз. Забій лівого кульшового суглоба. Множинні садна гомілок»; Вказані ушкодження у ОСОБА_2 належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя., виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо в строк вказаний в постанові про призначення експертизи 22.12.2015 року» (т. 1 а.с.200);

-протоколом ОМП від 29.04.2016 року, за яким обєктом огляду є автомобіль НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_8» з фототаблицями (т. 1 а.с.203-204, 205-207);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.05.2016 року з фототаблицями (т. 1 а.с.210- 214);

-протоколом огляду транспортного засобу від 12.05.2016 року, за яким обєктом огляду є автомобіль НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_8» з фототаблицями (т. 1 а.с. 215-223);

-висновком експерта відділу фізико-хімічних досліджень лабораторії досліджень матеріалів речовин та виробів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № 11-1/65 від 02.07.2016 року з ілюстрованими таблицями (т. 1 а.с. 227-236);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.06.2016 року з фототаблицею (т. 1 а.с.241-243);

-протоколом слідчого експерименту від 13.05.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_3 зі схемою(т. 1 а.с.244 248);

-висновком експерта Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 25.05.2016 року за № 359а за яким: «В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-21099 держ. номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 12.2,12.3 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. Питання, як повинні були діяти в даній дорожній обстановці пішоходи, експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі автотехніки не потрібно, і може бути вирішене органами слідства(суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обовязки і права пішоходів» Правил дорожнього руху; В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода; В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди; Питання, чи вбачається в діях пішоходів невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі автотехніки не потрібно, і може бути вирішене органами слідства(суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обовязки і права пішоходів» Правил дорожнього руху (т. 2 а.с.3-6);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 08.08.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 з фототаблицями (т. 2 а.с.7-11);

-заявою ОСОБА_1 виконаною власноручно від 03 травня 2016 року про вчинення ДТП 22.11.2015 року (т.2 а.с.39).

Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 337 КПК Українивизначені межі судового розгляду, де передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитись від підтримання державного обвинувачення. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При визначені питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, яку потерпілі просять змінити на ч.3 ст.135 КК України, суд враховує, що смерть ОСОБА_6 наступила не на місці ДТП, що сталося 22.11.2015р., а 25.11.2015р. внаслідок сполученної травми тіла, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, та стоїть в причинному зв»язку зі смертю.

Тому, суд вважає, що підстав кваліфікації злочину на ч.3 ст.135 КК України не має, обставини, відмінні від висунутих стороною обвинувачення судом не встановлені.

Згідност.337 КПК Українисуд діє в межах висунутого обвинувачення.

Суд, відповідно дост. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який, відповідно дост. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, за місцем проживання характеризується позитивно, відшкодував шкоду потерпілим на загальну суму 100000 грн., є раніше не судимий.

Разом з цим суд оцінює, ту обставину, що обвинувачений після скоєння злочину намагався приховати сліди злочину, провів заміну пошкоджених запчастин автомобіля, які в подальшому спалив, та прийняв всі можливі дії до укриття своєї причетності до ДТП, яке відбулося 22.11.2015р. за його участі і про свою причетність до злочину повідомив лише 03.05.2016р. Також враховує думку потерпілих щодо міри покарання. Потерпілі наполягають на суворій мірі покарання.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.

Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, передбачених ст.ст. 36-43 КК України, а також підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст.ст. 44-49 КК України, судом при розгляді справи не встановлено.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З урахуванням всіх обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1В, суд вважає що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і тому йому необхідно обрати покарання у виді реального позбавлення волі, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

З обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ч.2ст.124 КПК Українина користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню за проведення судових експертизи які становлять 5207,36 грн., згідно наданих довідок про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. слід задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду на суму 20000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 200000 грн. кожному з позивачів задоволити також частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду на суму 100000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду на суму 100000 грн.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний західдо набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 під варту у залі суду.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання.

Обрати запобіжний західОСОБА_1 до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою, взявши засудженого під варту з залу суду негайно після проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду на суму 20000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 200000 грн. кожному з позивачів задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду на суму 100000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду на суму 100000 грн.

В решті стягнення сум моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 згідно ч.2ст.124 КПК Українина користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню на загальну суму 5207 грн. 36 коп.

Речові докази, а саме, автомобіль «ВАЗ 21099», д.з. АВ 9007 ВІ, який поміщений на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів Хмільницького відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницький області та свідоцтво про реєстрацію №СХХ 850168, що зберігається при матеріалах кримінального провадження(а.с.209 т.1) повернути власнику ОСОБА_8.

Речовий доказ, а саме, спецпакет №0221763 переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП знищити.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя І.А. Ганкіна