Ухвала суду № 67822423, 27.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

27 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 березня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДФС звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ДФС посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 43.5 статті 43, пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України та частини другої статті 99 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 травня та 7 жовтня 2015 року (№№ К/800/39215/13, К/800/66379/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте проведений аналіз оскаржуваної ухвали та долучених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

У кожному з цих рішень висновки суду щодо дотримання строку для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів та строку звернення до адміністративного суду з позовом ґрунтуються на конкретних обставинах, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у справі, рішення в якій оскаржується, суди встановили, що в частині повернення переплати, яка виникла за період з 28 вересня по 20 листопада 2012 року, позивач вперше звернувся до контролюючого органу в серпні 2015 року, тобто 1095-денний строк для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів він не пропустив. До адміністративного суду позивач звернувся 14 грудня 2015 року, що також не свідчить про порушення встановленого статтею 99 КАС строку звернення до адміністративного суду.

Тоді як у справі, ухвалу від 20 травня 2015 року в якій надано на порівняння, суд дійшов висновку, що заяви про повернення надміру сплаченого податку до контролюючого органу позивач подав вчасно (у 2011 році), проте до адміністративного суду з позовом звернувся лише у березні 2013 року, що є несвоєчасно вчиненою процесуальною дією.

В ухвалі від 7 жовтня 2015 року суд дійшов аналогічного висновку щодо дотримання позивачем 1095-денного строку для подання заяви про повернення надміру сплаченого податку до контролюючого органу та пропуску встановленого статтею 99 КАС строку звернення до адміністративного суду.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ДФС.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України к м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від від 14 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко