Ухвала суду № 67821616, 17.07.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6693/17

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17.07.2017 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Територіальний сервісний центр № НОМЕР_1 МВС України в Закарпатській області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Територіальний сервісний центр № НОМЕР_1 МВС України в Закарпатській області про зняття арешту з майна.

За правиламиЦПК України позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. ст. ст.119,120цьогоКодексу.

Згідно зіст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленомуЦПК України.

Вказана позовна заява не відповідає вимогам п. п. 5, 6 ч. 2, ч. 4 ст. 119 ЦПК України, оскільки не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, позовна заява не відповідає іншим вимогам, встановленим законом.

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте, позивачем у позовній заяві не зазначено особу, в інтересах якої накладено арешт на спірне рухоме майно в якості сторін у справі, та у порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України у позовній заяві не викладені обставини і не зазначено доказів набуття позивачем права власності на транспортний засіб, з якого позивач просить зняти арешт та/або заборони на відчуження.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналогічні положення були визначені ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

У контексті наведеного, підставою звернення з позовом про зняття арешту з майна в порядку цивільного провадження є факт порушення цивільного права особи (права власності) та наявність у позивача підстав вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить саме йому. Такий позов заявляється одночасно з заявленням вимог про визнання права власності на майно.

Відповідно до аналізу практики застосування судами ст. 16 ЦК України Верховного Суду України, застосовуючи передбачений п. 1 ст. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільного права чи інтересу у справах за позовом про зняття арешту з майна деякі суди не враховують положень ст. 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» і розяснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (зі змінами), що ці вимоги мають ґрунтуватися на праві власності або володіння, і тому задовольняють їх без визнання права власності на спірне майно або за позовами не власників або володільців (кредиторів, що не є заставодержателями, в інших зобовязаннях). У таких випадках повинні застосовуватись інші відповідні способи судового захисту (наприклад, оскарження постанови державного виконавця про арешт майна згідно зі ст. 383 ЦПК України, припинення дії, яка порушує право, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Як розяснено у п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогамстатті 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи наведене вважаю, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 121 ЦПК України та залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків, а саме уточнити позовні вимоги, вказати підстави звернення з позовом, викласти обставини, якими вони обґрунтовуються, зазначити докази, якими підтверджуються такі обставини, вказати усіх осіб, які мають бути учасниками провадження, зокрема, осіб, в інтересах яких накладено арешт на майно.

Керуючись ст. 121 ч. 1 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Територіальний сервісний центр № НОМЕР_1 МВС України в Закарпатській області про зняття арешту з майна залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність усунення недоліків заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

У випадку, якщо недоліки не будуть усунені в зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_2