Ухвала суду № 67821288, 18.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Мазурик О.Ф., Кравець В.А.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже місце», про визнання незаконним та скасування рішень, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и л а :

у серпні 2016 року Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» в частині п. 205 таблиці 7 «Житлове господарство» додатку 11 «Перелік майна, що передається в комунальну власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва»; визнати незаконним та скасувати рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 07.06.2007 року № 234 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» в частині пункту 87 додатку «Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу»; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.09.2007 року № 1169-В; визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.09.2007 року, серія НОМЕР_1, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 29.10.2007 року, запис в реєстровій книзі № 162 п-150 за реєстровим № 8679-п; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.01.2008 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ «БКТ Фортуна», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстровано в реєстрі за № 71.

В обгрунтування позову зазначали, що в січні 2016 року співвласникам будинку АДРЕСА_1 стало відомо, що нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 49) загальною площею 115,9 кв. м вибули із спільної власності співвласників будинку. Вважають, що перехід права власності на спірні підвальні приміщення та відчуження їх на користь третіх осіб відбулось з порушенням діючого законодавства, оскільки ці приміщення розташовані в підвалі вказаного будинку та є допоміжними приміщеннями (в них розміщені загальнобудинкові мережі), які призначені для обслуговування будинку і тому під час приватизації квартир право власності на ці приміщення перейшло до власників квартир, а тому на підставі статей 203 та 215 ЦК України свідоцтво та договір купівлі-продажу мають бути визнані недійсними.

Ухвалою суду від 18.08.2016 року відмовлено у відкриті провадження в частині вимог Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце» заявлених до ТОВ «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної в м.Києві Державної адміністрації, Київської міської ради та відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ТОВ «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної в м. Києві Державної адміністрації, Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. про визнання незаконним та скасування рішень, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності.

Ухвалою суду від 14.09.2016 року, занесенною до журналу судового засідання, як третю особу залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже місце».

Ухвалою суду від 28.11.2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_7, в зв'язку з відмовою ОСОБА_7 від позовних вимог.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд зробив помилкові висновки щодо правового статусу спірних підвальних приміщень як нежилих на підставі неприпустимих доказів через помилкове визначення часу виникнення права спільної власності співвласників і кожного з позивачів на допоміжні приміщення будинку АДРЕСА_1, а також неправильної оцінки доказів у їх сукупності щодо правового статусу спірних підвальних приміщень на момент виникнення зазначеного права спільної власності співвласників. Спірні приміщення є спільною власністю мешканців будинку, оскільки всі квартири у будинку приватизовані. Суд не надав належної оцінки доказам, наданим позивачами та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування оригіналів матеріалів технічної інвентаризації, допит свідків та про призначення експертизи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка є також представником позивача ОСОБА_3 та третьої особи ОСББ «Княже місце» підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник ТОВ «Агрорибторг» Бірюкова О.М. та представник Департаменту комунальної власності м. Києва, яка є одночасно представником Київської міської ради Бондарчук В.В. просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. надала письмові пояснення, у яких зазначила, що договір купівлі - продажу посвідчений за наявності всіх необхідних документів у відповідності з чинним законодавством та просила розглянути справу у її відсутності.

Голова ОСББ «Княже місце» Римар А.М. просила апеляційну скаргу задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.08.1998 року.

ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.12.1996 року.

27.12.2001 року Київська міська рада прийняла рішення № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» за яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками.

У додатку № 11 зазначено перелік майна, що передавалось в комунальну власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва та в пункті 205 таблиці 7 «Житлове господарство» зазначено будинок АДРЕСА_1.

07.06.2007 року Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація прийняла рішення № 234 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва» яким затвердила перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку.

В пункті 87 додатку зазначене нежитлове приміщення будинку АДРЕСА_1 площею 104,4 кв. м, покупець ТОВ «БКТ «Фортуна».

ТОВ «БКТ Фортуна» на підставі договору № 165/3 оренди нежилих приміщень, починаючи з 24.05.2007 року користувалось спірним приміщенням.

07.09.2007 року КП ЖЕК «Михайлівська» надало довідку, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 115,9 кв. м, не є допоміжним і у ньому не розміщуються загальнобудинкові інженерні мережі.

10.08.2007 року аналогічну довідку видала КП «Керуюча дирекція».

На підставі наказу № 1169-В від 13.09.2007 року Головного управління комунальної власності м. Києва «Про оформлення права власності» в цей же день було видано свідоцтво про право власності згідно з яким територіальній громаді Шевченківського району м. Києва належить на праві комунальної власності нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 49) загальною площею 115,9 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_1.

15.01.2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в м. Києві ради, як продавцем та ТОВ «БКТ Фортуна», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 49, що знаходяться в АДРЕСА_1 загальною площею 115,90 кв. м. Надалі ТОВ БКТ «Фортуна» змінило назву на ТОВ «Агрорибторг».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не було надано доказів, що спірні приміщення відносяться до допоміжних приміщень, відтак порушень діючого законодавства при укладенні спірних правочинів, не встановлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року по справі № 4-рп/2004 дано офіційне тлумачення п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вказано, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. В ухвалі Конституційного Суду України від 12.05.2004 року № 46-у/2004 р. зазначено, що перелік допоміжних приміщень, який наведений у п.1.1 резолютивної частини вищезазначеного рішення не є офіційним тлумаченням терміна «допоміжні приміщення».

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 року по справі N 14-рп/2011 також дано офіційне тлумачення п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вказано, що допоміжне приміщення у дво - або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - це частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо); нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; неподільне майно - це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

Відповідно до ч. 1-4 ст. 19 цього Закону спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення в залежності від їх цільового призначення.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема і способу та порядку їх використання.

Допоміжні приміщення слугують для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку передаються у власність громадянам при приватизації квартир безоплатно і окремо приватизації не підлягають, а нежилі приміщення - це приміщення, які хоча і знаходяться в будинку, але є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, оскільки не слугують для забезпечення експлуатації будинку чи побутового обслуговування власників будинку і не передаються безоплатно у спільну сумісну власність співвласникам квартир.

Відповідно до свідоцтв про право власності на житло позивачі є співвласниками квартир у будинку АДРЕСА_1 відповідно з 24.12.1996 року та з 19.08.1998 року.

Відповідно до технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 від 15.01.1990 року у будинку є нежиле приміщення - розділ 5 призначення нежилого приміщення «учрежденческа» (а.с. 33 т.1).

Тобто у технічному паспорті окремо вказано загальна площа будинку, житлова площа, благоустрій загальної площі, інженерне обладнання та окремим розділом вказано, що у будинку є нежилі приміщення та їх призначення.

Відповідно до оціночного акту від 19.07.1963 року та від 15.01.1990 року площа підвалу у будинку складає 989,90 кв.м. (а.с.37 т.1, а.с. 1 т. 2).

Тобто ще до приватизації позивачами квартир у будинку було приміщення, яке мало статус нежилого та не відносилося до підвального приміщення, призначеного для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а також було підвальне приміщення, яке забезпечує експлуатацію будинку.

Відповідно до договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ «БКТ Фортуна» з 24.05.2007 року ТОВ «БКТ Фортуна» користувалось нежилим приміщенням, що знаходиться в підвалі будинку по АДРЕСА_1.

Як пояснила представник ТОВ «Агрорибторг» з 2001 року та до укладення договору оренди з ними спірне приміщення перебувало в оренді ТОВ «5 стража».

Відповідно до довідки, виданої 10.08.2007 року КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, на балансі якої знаходився будинок АДРЕСА_1, приміщення, що надається в оренду ТОВ «БКТ Фортуна» не є допоміжним.

Відповідно до довідки, виданої 07.09.2007 року КП ЖЕК «Михайлівська» приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 115,9 кв. м, не є допоміжним і у ньому не розміщуються загальнобудинкові інженерні мережі.

На той час саме зазначені органи здійснювали управління будинком та обслуговування будинку та відповідно до їх довідок спірне приміщення не відносилося до допоміжних приміщень.

Знаходження спірного приміщення у підвалі будинку не може бути безумовною підставою віднесення його до допоміжних приміщень, які переходять у спільну сумісну власність разом з приватизацію квартир мешканцями будинку.

Саме по собі створення співвласниками будинку у квітні 2016 року ОСББ «Княже місце» не змінює правового статусу будь - яких приміщень у будинку.

Відповідно до висновку № 8731 експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного Незалежним інститутом судових експертиз від 29.12.2016 року приміщення з № 1 по № 7 загальною площею 115,90 кв.м, які розташовані в будинку АДРЕСА_1 відносяться до категорії нежитлових. В даних приміщеннях відсутнє технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива.

Даний висновок узгоджується з вищезазначеними доказами, а відтак доводи апеляційної скарги про те, такий висновок має бути виключений із числа доказів та у справі має бути обов`язково призначена судово будівельно - технічна експертиза колегія суддів вважає безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що спірне приміщення є нежилим приміщенням та не відноситься до допоміжних приміщень будинку на підставі вищезазначених доказів у їх сукупності та надав їм належну правову оцінку.

Протягом семи місяців розгляду справи позивачі клопотання про призначення експертизи не заявляли та на спростування документів, наданих відповідачем про віднесення спірного приміщення до нежилих приміщень доказів не подавали.

За правилами ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких неправомірно було відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Керуючись вимогами зазначеної норми колегією суддів відхилено клопотання представника апелянта про призначення експертизи на стадії апеляційного розгляду справи.

Спірне нежиле приміщення не використовується для обслуговування будинку, у ньому відсутнє інженерне обладнання та пристрої, без доступу до яких неможливо здійснювати експлуатацію будинку, а тому не є допоміжними приміщеннями. При цьому видане Головним управлінням комунальної власності Київської міської державної адміністрації свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення з № 1 по № 7 загальною площею 115,90 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1 належать територіальній громаді Шевченківського району м. Києва відповідає вимогам діючого законодавства України, а тому суд правильно встановив відсутність підстав для його скасування та відповідно відсутність підстав для визнання договору купівлі - продажу недійсним.

Доводи представника апелянта про те, що у власність передано приміщення без виділу його в натурі суперечать витягу з плану за поверхами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Агрорибторг» використовує також приямок та східці, які знаходяться у спільній сумісній власності співвласників будинку не є підставою для скасування рішення суду, оскільки у випадку, якщо такі обставини мають місце існує інший спосіб захисту порушеного права, а саме усунення порушень у користуванні власністю. Проте, таких вимог позивачі не заявляли та дане питання не було предметом судового розгляду.

Колегія суддів також не може визнати обґрунтованими доводи представника апелянта про те, що при укладенні договору купівлі - продажу між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради та ТОВ « БКТФортуна» було неправильно оцінено об`єкт продажу, оскільки визначення сторонами у договорі ціни продажу не впливає на права та інтереси позивачів.

Відповідно ж до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право особи.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» в частині п. 205 таблиці 7 додатка 11, слід зазначити, що п. 6 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» визнано такими, що втратили чинність, додатки 2-12 рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва».

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді