Ухвала суду № 67821282, 18.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

18 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року про повернення заяви

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2017 року заявник ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та інтересах безвісно відсутнього з 2005 року ОСОБА_3, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року вказану заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвала в порушення приписів ЦПК України винесена в закритому судовому засіданні: без дотримання вимог ч. 1 ст. 235 ЦПК України про обов'язкове роз'яснення особам, які приймають участь у розгляді справи, прав та обов'язків під час розгляду справи окремого провадження; без участі заявника в судовому засіданні; за відсутності будь-яких правових підстав для одноособового винесення такого судового рішення; без вирішення питання про витребування доказів. Суддя невмотивовано відмовила в праві на ознайомлення із судовою справою відповідно до поданих клопотань.

Ухвала суду постановлена без розгляду, заявленого відводу судді, та без вирішення поданих письмових клопотань та звернень. Судом також порушено розумні строки на розгляд поданої заяви.

Вважав, що суддя чинила перешкоди в доступі до правосуддя, шляхом пред'явлення надуманих, необґрунтованих недоліків для їх усунення, які відображені в ухвалі від 26.04.2017 та ухвалі від 15.05.2017. Посилався на активні, упереджені дії головуючого у справі судді нав'язати заявникам, всупереч поданій заяві, неіснуючого спору про право.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заяву подано в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 119, 120 ЦПК України.

Тобто, для вирішення питання про відкриття провадження застосовуються норми процесуального права, які стосуються позовних заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Частиною другою цієї статті встановлено, що у разі, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що 24.04.2017 року ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та інтересах безвісно відсутнього з 2005 року ОСОБА_3, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту існування з 1946 року по 1994 рік колгоспного двору, який знаходився в м. Березань Київської області.

Посилаючись на те, що він є пенсіонером за віком, просив звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування представництва інтересів безвісно відсутнього ОСОБА_3 посилався на ст. 1158 ЦК України.

Ухвалою судді від 26.04.2017 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

В цей же день судом, у зв'язку з невідповідністю заяви вимогам, передбаченим ст. 119, 258 ЦПК України, постановлено ухвалу про залишення заяви без руху та надано строк для усунення недоліків.

Залишаючи заяву без руху, суд виходив з того, що в заяві не обґрунтовано: які юридичні наслідки потягне за собою встановлення даного факту; яка мета встановлення даного юридичного факту; які фізичні чи юридичні особи можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи; зазначити докази неможливості отримання заявниками потрібної інформації про існування колгоспного двору за наявності свідоцтва про право власності на будівлі батьком заявників, яке підтверджує дану обставину.

Крім того, судом зазначено, що до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору та не додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження ОСОБА_1 діяти в інтересах ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, увалу суду від 26.04.2017 заявниками не виконано у встановлений строк та не усунуто недоліки.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 оскаржено ухвалу суду про залишення без руху в частині визначення розміру судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання заяви неподаною та повернення заяви у зв'язку з не усуненням недоліків.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суддя чинила перешкоди в доступі до правосуддя, шляхом пред'явлення надуманих, необґрунтованих недоліків для їх усунення, які відображені в ухвалі від 26.04.2017.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Згідно з вимогами частини другої статті 258 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Зі змісту заяви вбачається, що в ній не зазначено з якою метою заявник просить встановити факт. Хоча зазначення мети звернення є обов'язковою вимогою до змісту заяви, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України.

Також, в порушення вимог передбачених ч. 2 ст. 258 ЦПК України до заяви не додано довідку про неможливість відновлення втрачених документів.

Також, відповідає положенням ч. 3 ст. 235, ч. 7, 8 ст. 119, ст. 42 ЦПК України вимога суду щодо надання ОСОБА_1 довіреності чи іншого документу, що підтверджує його повноваження на здійснення інтересів безвісно відсутнього ОСОБА_3 із зазначенням в заяві підстав такого звернення в інтересах останнього.

Посилання в ухвалі суду про залишення заяви без руху та про повернення на ст. 119 ЦПК України не свідчить про висновок суду щодо існування спору про право, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Посилання ОСОБА_1 в заяві на ст. 1158 ЦК України як на підставу представництва інтересів ОСОБА_3 є необґрунтованим та таким, що ґрунтується на довільному трактуванні норм матеріального права.

Судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими доводи ОСОБА_1, що ухвалу про повернення постановлено судом в закритому судовому засіданні без його участі, оскільки питання відкриття провадження у справі вирішуються судом одноособово, без призначення судового засідання та виклику осіб, які приймають участь у справі (ст. 122 ЦПК).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення прав та не вирішення судом першої інстанції заявлених заявниками клопотань, звернень, а також заяви про відвід головуючому.

Всі процесуальні питання, а саме: роз'яснення права відводу (ст. 166 ЦПК), роз'яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав та обов'язків (ст. 167 ЦПК), розгляд судом заяв і клопотань клопотання (ст. 168 ЦПК) вирішуються в судовому засіданні під час судового розгляду, який проводиться після вирішення питання відкриття провадження у справі.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом постановлено ухвали про залишення заяви без руху та її повернення з порушенням розумних строків, оскільки ці питання вирішено судом, відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 ЦПК України, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Необґрунтованими є доводи ОСОБА_1, що повернення судом заяви позбавило його права доступу до суду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених ст. 119, 258 ЦПК України, та повернення заяви у зв'язку з невиконанням недоліків, зазначених в ухвалі суду, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Повертаючи заяву заявнику, судом роз'яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

В порядку ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

УхвалуСолом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 760/7395/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8365/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.