Ухвала суду № 67821227, 18.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Величко Т.О.

№22-ц/796/8393/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №759/7454/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУЕЛЬ ПАРК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 рокуТОВ «ГУЕЛЬ ПАРК» звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів завдані збитки у розмірі 1 502 827 грн. 00 коп. та вирішити питання судових витрат.

22.05.2017 позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме:

- двокімнатну квартиру, загальною площею 54.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1;

- на 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2;

- на Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_3

Мотивував заяву тим, що відповідачі своїми неправомірними діями завдали товариству збитків, які полягають у перешкоджанні законних дій по будівництву об'єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_4.

ТОВ «ГУЕЛЬ ПАРК» невідомо чи отримують вони стабільні доходи та чи мають належні кошти для сплати збитків в разі задоволення позову.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року - заяву задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1;

- на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2;

- на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Допущено ухвалу до негайного виконання.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, посилаючись на невідповідність ухвали нормам процесуального права.

Вказує на те, що вона не вживала заходів щодо відчуження своєї квартири та не здійснювала ніяких дій щодо реалізації майна, яке знаходиться у її власності.

Посилання позивача на фото в інтернеті, що нібито продається квартира не відповідають дійсності, оскільки є сфальсифікованими, адже доказів того, що дане оголошення розміщене саме від її імені - немає. В оголошені не зазначено її прізвище, ім'я по батькові або будь-які інші дані, які б могли ідентифікувати, що саме вона розміщує дане оголошення.

Крім того, посилання позивача на її звернення з листом 27.01.2017 року № 08:КО-1035 до Заступника міського голови секретаря Київської міської ради, яким відповідачі просили внести на розгляд КМР місцеву ініціативу, щодо «незаконного будівництва багатопаливної автозаправочної станції (БП АЗС) на АДРЕСА_4» як на доказ того, що саме вона здійснювала блокування будівельних робіт та брала активну участь у здійсненні блокування, є безпідставним.

Згідно Довідки від 31.05.2017 року № 54 з її місця роботи, під час складання вище зазначених актів від 31.03.17р., 05.04.17р., 12.04.17р. 24.04.17р., 28.04.17р. вона знаходилася на своєму робочому місці на посаді інженера-технолога сектору підготовки та супроводження замовлень відділу планування та забезпечення виробництва в ПАТ «УКРПЛАСТИК».

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Оскільки ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29.06.2017 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, до якої приєдналася ОСОБА_2, - відхилено, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року залишено без зміни, то колегія суддів перевірятиме законність постановленої ухвали суду першої інстанції лише в частині правильності висновків щодо накладення арешту на квартиру ОСОБА_1

За ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективневиконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Таким чином, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права, а також врахувавши зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову про накладення арешту на майно.

Колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Твердження апелянта про те, що вона жодними своїми діями не спричиняла товариству збитків не можуть бути оцінені судом апеляційної інстанції на даному етапі, оскільки ці обставини підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті.

Таким чином, посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви щодо арешту майна ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року - залишити без зміни.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді