Ухвала суду № 67815721, 19.07.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1424/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_6» на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року по справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_6» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Віейбі Банк" ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.07.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, термін повернення кредиту 21.07.2017 року.

В якості забезпечення виконання зобовязань між банком та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки є житловий будинок, з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою вул. Кузнєцова 7, м. Золотоноша, Черкаської області та земельна ділянка, загальною площею 1000 кв.м, призначена для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Кузнєцова 7, м. Золотоноша.

Відповідач порушив договірні зобовязання щодо повернення кредиту, внаслідок чого рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.08.2011 року із ОСОБА_9 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24.07.2007 року у розмірі 347590,67 грн. Проте незважаючи на рішення суду, зобовязання за кредитним договором до цього часу так і не виконано і станом на 18.07.2016 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 1 983993,44 грн.

Представник позивача остаточно уточнивши свої позовні вимоги просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 983993,44 грн. звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6» за вартістю, визначеною на момент переходу права власності, на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року позов задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в сумі 1983993,44 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Кузнєцова, 7 та земельну ділянку, загальною площею 1000,0 кв. м, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Кузнєцова, 7, шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6» за вартістю, визначеною на момент переходу права власності, на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії ОСОБА_10 України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не підлягає виконанню. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ПАТ "Віейбі Банк" подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить змінити заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року, виключивши з резолютивної частини рішення суду вказівку про те, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії ОСОБА_10 України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не підлягає виконанню.

За змістом частини третьої статті 27, частини другої статті 158 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Відповідачу в установленому законом порядку на адресу зареєстрованого місця проживання направлялася повістка, однак ОСОБА_7 відмовляється їх отримати. В ОСОБА_11 відсутні повноваження на представлення її інтересів в суді. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про належність повідомлення відповідача про день та час слухання справи та можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_7, яка не оскаржувала заочне рішення суду першої інстанції і така можливість нею не втрачена.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позов ПАТ "Віейбі Банк" до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що законодавством України не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що 24.07.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, термін повернення кредиту 21.07.2017 року.

Відповідач порушив договірні зобовязання щодо повернення кредиту, внаслідок чого рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.08.2011 року, було стягнуто з ОСОБА_7 на користь банку заборгованість в сумі 347590,67 грн. Проте до цього часу рішення так і не виконано і станом на 18.07.2016 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 1 983993,44 грн

В якості забезпечення виконання зобовязань між банком та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки є житловий будинок, з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою вул. Кузнєцова 7, м. Золотоноша, Черкаської області та земельна ділянка, загальною площею 1000 кв.м, призначена для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Кузнєцова 7, м. Золотоноша.

Положенням ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши факт неналежного виконання зобовязання ОСОБА_7 за кредитним договором та наявність заборгованості прийшов до правильного висновку про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 ОСОБА_10 України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 ОСОБА_10 України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього ОСОБА_10; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього ОСОБА_10.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 ОСОБА_10 України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 ОСОБА_10 України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Згідно п. 7.2 іпотечного договору у випадку порушень будь-якого зобов'язання за кредитним договором банк має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і на підставі переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 ОСОБА_10 України «Про іпотеку» та умовами цього договору. Пунктом 7.4.1 іпотечного договору передбачено порядок передачу іпотечного мана у власність іпотекодержателю у власність в рахунок виконання основного зобовязання. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 ОСОБА_10 України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього ОСОБА_10.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 ОСОБА_10 України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 ОСОБА_10 України "Про іпотеку").

Справа розглянута за відсутності відповідача шляхом ухвалення заочного рішення. Отже відсутнє заперечення відповідача на такий спосіб звернення на предмет іпотеки.

Тому у справі, яка переглядається, суд, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 ОСОБА_10 України "Про іпотеку", однак, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, правильно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитора щодо виконання позичальником забезпечених іпотекою грошових зобов'язань.

Такий висновок суду першої інстанції буде відповідати правовій позиції ВС України, висловленій ним 24 травня 2017 року у справі N 6-1388цс16.

Доводи апелянта про виключення з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівки про застосування пункт 1 частини 1 ОСОБА_10 України N 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 1 п. 1 ОСОБА_10 N 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 ОСОБА_10 N 2654-XII та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 ОСОБА_10 N 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Мараторій означає відстрочку виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії ОСОБА_10 N 1304-VII.

ОСОБА_10 N 1304-VII, який набрав чинності 7 червня 2014 р., тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається, самі по собі не можуть бути підставою для скасування рішення суду (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 вересня 2015 р. N 6-714цс15).

Відповідно до матеріалів справи предмет іпотеки виступає забезпеченням зобовязання відповідача ОСОБА_7 за споживчим кредитом, наданим її позивачем у валюті. Крім того, дане нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, використовується як місце постійного проживання позичальника. Позивачем не надано ніяких доказів того, що у ОСОБА_7 у власності знаходиться інше нерухоме майно. Крім того, загальна площа нерухомого житлового майна становить 94,2 кв.м., що не перевищує обмеження встановленого ОСОБА_10 № 1304 у 250 кв.м.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції про те, що застосування судом першої інстанції пункту 1 статті 1 ОСОБА_10 України №1304 не відповідає обставинам справи та наданим сторонами доказам. Доказування по справі не може ґрунтуватись на припущеннях частина 4 статті 60 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відсутні..

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Віейбі Банк" ОСОБА_8 на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року відхилити, а заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності одразу після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з часу її проголошення.

Головуючий :

Судді :