Ухвала суду № 67814584, 19.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б., Пікуля В.П.,

За участю секретаря: Зеленської О.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна»

на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що 08 червня 2016 року між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 00119, предметом якого є транспортний засіб (комбайн) марки Jonn Deere 9500. За цим договором товариство зобов'язувалося придбати у свою власність та передати у користування позивачу трактор на строк та на умовах передбачених цим договором. Цього ж дня ним проведено перерахунок грошових коштів у сумі 75000 гривень 00 копійок, як оплата згідно договору за комбайн (перший платіж). Після ознайомлення з договором фінансового лізингу йому стало зрозуміло, що підписаний ним договір не відповідає ряду норм чинного законодавства, порушує його права, як споживача фінансових послуг, оскільки зміст основного тексту Договору не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА». Також сторонами договору не був підписаний Додаток №2, що є обставиною яка вказує на неукладання Договору №00119 фінансового лізингу в сумі 75000 гривень 00 копійок, в результаті чого ним безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА». Вважає, що договір є нікчемним відповідно до статті 220 ЦК України, так як не був посвідчений нотаріально. Також зазначав, що у відповідача відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України також є підставою для визнання правочину недійсним. У зв'язку з цим позивач просив визнати договір фінансового лізингу недійсним та стягнути з відповідача сплачені ним кошти та судовий збір при звернені до суду.

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 00119, укладений 08 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА».

Стягнуто з ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» на користь ОСОБА_2 75000,00 грн., сплачених за договором фінансового лізингу № 00119 від 08 червня 2016 року.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Соул-Україна» просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам та матеріалам справи, в тому числі укладеному договору.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 08 червня 2016 року між ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено договір №00119 фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб (комбайн) марки Jonn Deere 9500, зернова жатка Jonn Deere 622 (п.1.2 договору). Вартість предмету лізингу, відповідно п.8.1 договору становить 750 000 грн. (а.с. 11-15).

На виконання умов договору 08 червня 2016 року позивачем сплачено на рахунок відповідача 75000 грн. як платіж за оформлення договору (квитанція від 08.06.2016 року №0.0.564010862.1 виданої банком «Приватбанк») (а.с18).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Окрім того, ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону, а саме умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи вказану норму Закону можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

В спірному договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності товару, або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації.

Суд першої інстанції встановивши, що положення спірного договору, зокрема пункт 1.4, свідчить про несправедливість умов, указаних у Законі України «Про захист споживачів» та суперечить положенням ст. 808 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог цивільного законодавства та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства.

Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 та у справі № 6-65цс16 від 11 травня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, договір фінансового лізингу від 08 червня 2016 року нотаріально посвідчено не було.

У разу недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочинну (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» - відхилити.

Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області __ ОСОБА_1