Постанова № 67812963, 19.07.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/318/17 Головуючий у 1-й інст. Васильчук С. Ф.

Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП Доповідач Шевченко В. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області Шевченко В.Ю., за участю секретарів судового засідання Кашенко Л.М., Отрох А.В.,

за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2,

прокурора Толочко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Галинівка, Володарсько-Волинського району Житомирської області, проживаючого в АДРЕСА_1,

в с т а н о в и в:

постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320 грн. в дохід держави на рахунок Державної судової адміністрації України.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_2, у період з 25.02.1985 по 11.10.2016 року обіймаючи посаду судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області та будучи відповідно до підпункту "ґ" п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік несвоєчасно, без поважних причин, чим порушив вимоги, передбачені чинним законодавством України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік ОСОБА_2 подав лише 13.03.2017, тобто з порушенням строку встановленого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) №2 від 10.06.2016 року «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, за ч.1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що вказана постанова суду не вмотивована, не обґрунтована і постановлена всупереч вимогам діючого законодавства. Умислу на неподання електронної декларації за 2015 рік у нього не було, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

При складанні адміністративного протоколу стосовно нього працівником Національної поліції був порушений порядок його складання.

Зазначив, що 22 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла постанову про його звільнення у відставку з посади голови Володарсько-Волинського районного суду. Із штату Володарсько-Волинського районного суду він був відрахований 11 жовтня 2016 року. Декларацію суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подав на веб-сайт НАЗК 7 жовтня 2016 року. Згідно роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3 суб'єкт декларування, який припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подає електронну декларацію за період, який не був охоплений раніше поданими таким суб'єктом декларування деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Вказав, що під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані відповідно до цього Закону, так і Закону України « Про засади запобігання і протидії корупції».

Декларацію за 2015 рік він подав відповідно до ЗУ « Про запобігання і протидії корупції», а тому додатково подавати її в електронному вигляді не потрібно, враховуючи, що у жовтні 2016року ним подана електронна декларація на веб-сайт НАЗК, як особи, яка припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, станом на час звільнення за період, який не охоплений раніше поданою за 2015рік декларацією.

Зазначає, що працівником Національної поліції, який складав адміністративний протокол не дотримано вимог Закону України « Про запобігання корупції» та Рішення НАЗК № 19, яким затверджено Порядок перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій. Без проведення перевірки НАЗК факту неподання декларації, працівник Національної поліції самовільно, порушуючи зазначені вимоги чинного законодавства, склав адміністративний протокол. Суд першої інстанції ці обставини не перевірив і належної оцінки не дав.

Згідно ч.2 ст.45 Закону України « Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, надають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. З зазначеної норми випливає, що законодавець не конкретизує чіткі часові рамки подачі декларації у разі припинення діяльності, що унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасного такого подання.

Вказав, що ним було подано відповідну декларацію як в електронному, так і в паперовому вигляді. Крім того Закон України « Про судоустрій та статус суддів розрізняє такі терміни як « звільнення» та «припинення», а отже розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів.

Зазначив, що судді, які звільняються з підстав, визначених ч.6 ст.126 Конституції України, не можуть бути суб'єктами адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Послався на те, що в його діях відсутній такий елемент адміністративного правопорушення як суб'єктивна сторона, оскільки 30 березня 2016 року він у встановлений законодавством термін подав декларацію за 2015 рік в паперовому вигляді відповідно до Закону України « Про засади запобігання і протидії корупції». 7 жовтня 2016 року подав електронну декларацію, як суб'єкт декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, що свідчить про те, що не мав мети ухилитись від подання інформації про свій майновий стан та доходи.

Вказав, що при ухваленні постанови у справі про адміністративне правопорушення суд взагалі не вказав форму його вини та нічим не спростував його твердження про відсутність мети та умислу на ухилення від оприлюднення його майнового стану та доходів за 2015 рік.

Крім того всупереч вимогам статті 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення від 4 квітня 2017 року відносно нього не зазначено час вчинення ним адміністративного правопорушення та час його виявлення, а фактично міститься лише дата його складання.

В матеріалах справи відсутні дані про вручення йому повідомлення про неподання ним декларації відповідно до п.17 роз'яснень щодо застосування положень Закону України « Про запобігання корупції» стосовно дій фінансового контролю № 3 від 11.08.2016 року. Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про те, чи складався у відношенні нього висновок уповноваженої особи НАЗК про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що передбачено Порядком проведення контролю та повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В порушення зазначених вимог закону, суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п.1ч.1 Закону України «Про запобігання корупції» міститься визначення ознак корупційного правопорушення, а саме передбачено, що це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

Корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей;

Отже, з суб'єктивної сторони ці правопорушення характеризуються умисною формою вини(прямий або непрямий умисел) - державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, усвідомлює, що порушує спеціальні обмеження, спрямовані на запобігання корупції, передбачає його суспільно небезпечні наслідки, бажає діяти саме таким чином або свідомо припускає настання цих наслідків.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За таких підстав, висновок суду першої інстанції стосовно того, що диспозиція ч.1ст.172-6 КУпАП не передбачає наявності умислу на скоєння цього правопорушення, є помилковим.

При перевірці та складанні протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення працівники поліції наявності та направленості умислу ОСОБА_2 не з'ясовували і не перевіряли, а суб'єктивна сторона корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, не зазначена у протоколі про вчинення адміністративного корупційного правопорушення від 04.04.2017 року.

Ці обставини підтвердив при апеляційному розгляді справи свідок ОСОБА_3, працівник Управління захисту економіки в Житомирській області, який складав протокол від 04.04.2017 року щодо ОСОБА_2

Не з'ясував цієї суттєвої обставини і суд першої інстанції при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, обставин правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2, наявність складу корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, зокрема наявність та направленість умислу судом взагалі не досліджувалось і висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи, а постанова від 13 червня 2017 року, в порушення вимог ст.283 КУпАП, не містить викладення всіх обставин, установлених при розгляді справи.

У той же час, в апеляційній скарзі та при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_2 зазначив, що діяти неправомірно він не бажав, оскільки він своєчасно, у встановлений чинним на той час законодавством строк, подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік відповідно до вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». При звільненні з посади відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» подав електронну декларацію шляхом заповнення її на офіційному веб-сайті НАЗК 07.10.2016 року.

При цьому, ОСОБА_2 пояснив, що вважав, що діє правомірно, оскільки згідно Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням НАЗК від 11.08.2016 року №3, суб'єкт декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, зобов'язаний подати електронну декларацію за період, який не був охоплений раніше поданими цим суб'єктом декларування деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Отже, як пояснив ОСОБА_2, умислу на неподання в електронному вигляді декларації за 2015 рік, у нього не було, оскільки він діяв відповідно до вимог вищенаведеного Роз'яснення НАЗК, а також подав електронну декларацію за період, що не охоплювався нею при припиненні діяльності, пов'язаної з виконанням функції держави, а тому вважав, що додатково подавати декларацію за 2015 рік в електронному вигляді не потрібно.

Такі доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду не спростовані, не спростовуються вони і матеріалами адміністративної справи.

Зважаючи на наведене, рішення суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та притягнення його за цією статтею до адміністративної відповідальності з визначенням адміністративного стягнення є помилковим у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Житомирської області В.Ю. Шевченко