Постанова № 67812049, 19.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р. Справа № 917/481/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (договір №09/1юр від 06.03.2017 року);

відповідача - Бікеєв Р.В. (довіреність б/н від 12.05.2016 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2007П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 року у справі №917/481/17,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,

про стягнення 439704,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення 439704,50 грн. заборгованості за договором підряду № 3-02/14-ОВ від 01.02.2014 року, яка складається з основного боргу в сумі 413 370,46 грн., пені в сумі 12739,71 грн., 3% річних в сумі 2723,00 грн., інфляційних в сумі 10871,33 грн. (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.04.2017 року).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 року у справі №917/481/17 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 413 370,46 грн. основного боргу, 12739,71 грн. пені, 2723,00 грн.3% річних, 10871,33 грн. інфляційних, 19 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 6595,57 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 19.07.2017 року. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

В судовому засіданні 19.07.2017 року представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить задовольнити. Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2014 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (замовник, відповідач) був укладений договір підряду №3-02/14-ОВ (арк. с. 9-11).

Умовами договору підряду сторони погодили наступне:

- замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання будівельних робіт по реконструкції приміщення кристалізації головного виробничого корпусу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" по вул. Б. Хмельницького, 92 в м. Овруч, Житомирської області (п.1.1. договору);

- замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи згідно з актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Обов'язки по складанню акту приймання виконаних робіт (надалі акт КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (надалі акт КБ-3) покладаються на підрядника (п.1.2. договору);

- фактична ціна формується по закінченні будівельно-монтажних робіт на основі локальних кошторисів на окремі види робіт, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3. договору);

- якість виконаних робіт повинна відповідати будівельним нормам та стандартам. Замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані підрядником, протягом 3-х діб з дня подання їх до приймання. Термін подання до приймання виконаних робіт починає свій перебіг з дня передачі замовнику актів форми КБ-2в та КБ-3, на що складається акт прийому-передачі виконавчої документації (п. 2.2. договору);

- замовник у зазначений термін зобов'язаний підписати акти приймання або, при виявленні недоліків у виконаній роботі, скласти з участю представника підрядника акт про їх наявність (дефектний акт). При цьому виконані підрядником роботи не оплачуються замовником, до вирішення остаточно питання щодо якості виконаних підрядником робіт. Усі виявлені та погоджені сторонами недоліки усуваються силами та за рахунок підрядника. Якщо по суті дефектного акта (порушення умов якості чи обсягів) виникає суперечка, для участі у прийманні залучається незалежна експертна організація. Оплата експертизи проводиться стороною -ініціатором. У випадку підтвердження експертизою неякісного виконання робіт підрядником, останній відшкодовує замовнику (за їх наявності) усі пов'язані з проведенням експертизи витрати у повному обсязі. За відсутності суперечки за дефектним актом підрядник зобов'язаний протягом 10 діб з моменту складання дефектного акту власними силами та за власний рахунок усунути недоліки (п. 2.3. договору);

- вартість робіт замовник сплачує протягом 15 банківських днів від дня підписання сторонами актів КБ-2в та КБ-3. Підставою для платежу є акти КБ-2в та КБ-3, належним чином оформлені та підписані замовником та підрядником, дані акти складаються на основі підписаної відповідальними особами сторін відомості об'ємів виконаних робіт. За окремою додатковою угодою Сторін може бути встановлено інший порядок розрахунків (п. 3.1. договору);

- у разі прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення (п. 5.3. договору);

- договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків до повного виконання грошових зобов'язань (п. 6.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що на виконання умов договору підряду позивачем в період з 01.02.2014 року по 31.12.2015 року були виконані відповідачу підрядні роботи, що підтверджується підписаними сторонами кошторисами на виконання робіт та актами приймання - передачі виконаних робіт. Крім того, позивачем на виконання умов договору підряду виставлялися відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт (арк. с. 80-179).

Відповідач, порушуючи умови договору підряду, здійснив часткову оплату виконаних робіт: за період з 01.02.2014 року по 31.12.2015 року, сплативши лише 3 252 058, 11 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 13-22). Як вказує позивач, станом на 01 червня 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті робіт згідно договору підряду становила 465 124, 09 грн.

01 червня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору підряду № 3-02/14-ОВ від 05.02.2014 року (арк. с. 12) якою договір підряду було доповнено п. 3.4. в наступній редакції: платежі, здійснені замовником на поточний рахунок підрядника до 01.06.2016р., зараховуються як платежі, здійснені за раніше виконані роботи згідно умов даного договору. Оплата вартості робіт, виконаних і не оплачених станом на 01.06.2016р., на суму 465 124, 09 грн. здійснюється згідно з графіком:

20 000, 00 грн. до 30.06.2016р. включно;

20 000, 00 грн. до 29.07.2016р. включно;

20 000, 00 грн. до 31.08.2016р. включно;

50 640, 00 грн. до 30.09.2016р. включно;

50 640, 00 грн. до 30.09.2016р. включно;

50 640, 00 грн. до 31.10.2016р. включно;

50 640, 00 грн. до 30.11.2016р. включно;

50 640, 00 грн. до 30.12.2016р. включно;

50 640, 00 грн. до 31.01.2017р. включно;

50 640, 00 грн. до 28.02.2017р. включно;

50 644, 09 грн. до 31.03.2017р. включно.

Всі інші умови договору не змінені додатковою угодою від 01 червня 2016 року, залишаються чинними у попередній редакції, і вони підтверджують їх обов'язковість щодо себе (п. 3 додаткової угоди від 01.06.2016р.).

Як зазначає позивач відповідач в порушення пункту 3.4. додаткової угоди до договору підряду починаючи з 01 червня 2016 року сплатив лише 51 753, 63 грн. боргу, що підтверджується банківською випискою (арк. с. 23).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору підряду становить 413 370,46 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 439 704,50 грн., яка складається з основного боргу в сумі 413 370,46 грн., пені в сумі 12739,71 грн., 3% річних в сумі 2723,00 грн., інфляційних в сумі 10871,33 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору підряду (розрахунок арк. с. 72-76).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 413370,46 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Як вказує позивач, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором підряду та додатковою угодою до нього виконав лише частково. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду по даним позивача становить 413 370,46 грн.

Місцевим судом правомірно встановлено, що підписаними між сторонами кошторисами на виконання робіт та актами приймання - передачі виконаних робіт підтверджується факт виконання позивачем відповідачу робіт за договором підряду у період з 01.02.2014 року по 31.12.2015 року (арк. с. 80-179).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору підряду, якою сторони доповнили договір підряду новим пунктом (3.4.), щодо оплати вартості робіт, виконаних і не оплачених станом на 01.06.2016р., на суму 465 124, 09 грн. та погодили графік оплати зазначеної суми боргу.

Отже, відповідач підписавши договір підряду № 3-02/14-ОВ від 01.02.2014 року, додаткову угоду до договору підряду № 3-02/14-ОВ, кошториси на виконання робіт та актами приймання - передачі виконаних робіт взяв на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, правомірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 413370,46 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 5.3. договору підряду сторони погодили, що у разі прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12739,71 грн. пені , 2723,00 грн. 3% річних, 10871,33 грн. інфляційних (розрахунок арк. с. 72-76).

За таких обставин, правомірними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, є такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Доводи апелянта, що акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.05.2014 року на суму 10080,00 грн. не підписаний та не скріплений печаткою замовника, а тому сума основного боргу повинна бути меншою та сума пені, інфляційних та річних також відповідно повинні бути меншими, судова колегія не приймає до уваги.

Як зазначає представник позивача в судовому засіданні та вбачається з позовної заяви, підставою позову є невиконання відповідачем договору підряду та додаткової угоди від 01 червня 2016 року до договору підряду № 3-02/14-ОВ від 05.02.2014 року (арк. с. 12), укладеної між сторонами, та в якій сторонами було погоджено суму заборгованості та графік її погашення. Крім того між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 413370,46 грн., де відповідач також погодився з сумою заборгованості.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні наголошувалось на тому, що відповідачем було сплачено по рахунку, виставленому на оплату виконаних робіт за спірним актом приймання-передачі.

Твердження апелянта, що кошториси на виконання робіт та акти приймання-передачі не відповідають формам КБ-2в і КБ-3 є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо неспіврозмірності витрат на послуги адвоката, стягнуті судом на користь позивача, є також безпідставними.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивачем надано до суду першої інстанції всі необхідні документи, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг, а саме договір про надання правової допомоги №09/1юр-17 від 06.03.2017 року, укладений з адвокатом ОСОБА_1 правової допомоги ФОП ОСОБА_3 та представництво інтересів (т.1 а.с.45-46), Ордер на надання правової допомоги ФОП ОСОБА_3 у господарському суді Полтавської області (т.1 а.с.185), квитанцію до прибуткового ордеру №1 від 06.03.2017 року про прийняття від ОСОБА_3 оплати по договору про надання правової допомоги №09/1юр-17 від 06.03.2017 року в сумі 19000 грн.(т.1 а.с.47), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2376 (т.1 а.с.48).

Всі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. При вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження, судовою колегією було встановлено, що апелянтом недоплачено судового збору в сумі 835,63 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 року було зобов'язано відповідача надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Проте, станом на день прийняття постанови, відповідачем не було виконано вимоги вищезазначеної ухвали суду та не доплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область в дохід Державного бюджету 835,63 грн. судового збору.

Керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 року у справі №917/481/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, 82, офіс.204, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300, ідентифікаційний код 36899405) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31216206782003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030101) 835,63 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 19.07.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.