Рішення № 67811522, 18.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2017 р.Справа № 916/1188/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство „Крюківський вагонобудівельний завод

Відповідач: Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця, в особі Регіональної філії „Одеська залізниця

Про: стягнення 28724,76 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Крюківський вагонобудівельний завод (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, в особі Регіональної філії „Одеська залізниця (далі - відповідач) про стягнення 28724,76 грн., з яких: пеню в розмірі 8062,70 грн.,70 коп., інфляційні втрати в розмірі 18477 грн., 04 коп. та 3% річних в розмірі 2185 грн.,02 коп.

Відповідач з позовом частково не згоден з підстав, викладених у відзиві.

В С Т А Н О В И В :

10.10.2016 р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір поставки № ОД/НХ-16-780/НЮ, за яким Позивач зобов'язався передати товар, а Відповідач мав оплатити його, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, що додається до договору на умовах DDР (доставка до місця призначення) правил в редакції ІНКОТЕРМС 2010.

Пунктом 12.3 укладеного Договору визначено, що територіальна підсудність спорів, що можуть виникнути при виконанні, зміні, розірванні цього Договору визначається з урахуванням частин 1-3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України за місцем знаходження філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», як відособленого підрозділу уповноваженого представляти ПАТ «Укрзалізниця».

У відповідності до п.5.1 та п. 5.2 Договору товар повинен бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені Графіком поставки (додаток №2 до договору) Постачальником протягом 15 робочих днів від дня отримання заявки Замовником.

На виконання умов Договору на підставі листа-заявки №ИХ-13/8907 від 04.11.2016 р. Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1679730,48 грн., що підвереджується видатковими накладними №№КВ-74968 від 22.11.16 р та №КВ-74965 від 28.11.16 р. та підписаними Актами приймання-передачі кришки люка №1 та №2

У відповідності до п. 7.2 Договору розрахунки за поставлений товар повинні бути здійснені протягом зо банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару визначено день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту-прийому-передачі товару та видаткової накладної.

22.11.2016 року відповідач прийняв товар за накладною №КВ-74968 та Актом №1 приймання-передачі кришки люка. Тому, за умовами Договору, протягом 30 банківських днів мав здійснити оплату товару - в строк до 05.01.17 р.

28.11.2016 р. відповідач прийняв товар за накладною №КВ-74965 та Актом № 2 приймання-передачі кришки люка. Тому за умовами Договору, протягом 30 банківських днів мав здійснити оплату товару - в строк до 11.01.17 р.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач здійснив оплату в сумі 1 679730,48 грн., з порушенням строку, а саме 23.01.17 р., що підтверджується випискою з банку від 24.01.17 р.

Таким чином, відповідач своєчасно не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, і у встановлений строк не здійснив розрахунок за поставлений товар, що призвело до порушення відповідачем умов укладеного договору.

26.01.2017 року позивач направив в адресу відповідача претензію № 1-2 юр з вимогою здійснити оплату за поставлений товар та сплатити пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (до заяви додаємо). Але претензія була задоволена відповідачем частково, а саме оплачена лише заборгованість у сумі 1679730,48 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати Замовник(відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати

На підставі наведених вимог Законодавства України та умов Договору Позивач правомірно розрахував пеню в розмірі 8062,70 грн.70 коп. за порушення виконання зобовязання та сплату 3% річних за прострочення по грошовому зобовязанню в розмірі 2185грн.02 коп. Тому, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення 18477грн.04 коп. інфляційних, то в цій частині у позові слід відмовити, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні ним розраховані за прострочення оплати по накладній КВ-74968 від 22.11.2016р. за період з 05.01.2017р. по 23.01.2017р., а по накладній КВ-74965 від 28.11.2016р. за період з 11.01.2017р. по 23.01.2017р. Тобто, при розрахунку інфляційних позивачем застосовано таку одиницю, як один день (19 днів прострочених днів оплати по накладній КВ-74968 від 22.11.2016р. та 13 днів по накладній КВ-74965 від 28.11.2016р.). Між тим, індекс інфляції Держкомстатом України не визначається щоденно, а тільки за кожен календарний місяць або рік в цілому. За таких обставин суд вважає, що нарахування інфляційних за певну кількість днів прострочення, а не за повний місяць (мінімальний період часу на який встановлюється індекс інфляції) позивачем здійснено безпідставно.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позов про те, що прострочення оплати відбулось у звязку з важким матеріальним становищем, оскільки такі обставини не звільнюють боржника від обовязку сплати пені та 3% річних.

Крім того, не може бути підставою для відмови у стягненні цих платежів не зазначення в Актах № 1 та № 2 прийому-передачі кришки люка дати їх складення, оскільки дати поставки товару відповідачу зазначені у відповідних видаткових накладних, вказаних вище.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, в особі Регіональної філії „Одеська залізниця (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „Крюківський вагонобудівельний завод (вул. І. Приходько, 139, м. Кременчук, код - 05763814): пеню в розмірі 8062,70 грн.,70 коп., інфляційні втрати в розмірі 18477 грн., 04 коп. та 3% річних в розмірі 2185 грн.,02 коп.; 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.А. Демешин