Рішення № 67811193, 17.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017Справа №910/8633/17

За позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону

в інтересах держави в особі:

1. Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту

інформації України;

2. Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний

передавальний центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА»

про стягнення 838 686,65 грн

Суддя Спичак О.М.

представники сторін:

прокурор: не з'явився,

від позивача-1: Заікін О.Г. - за довіреністю,

від позивача-2: Двуреченська А.Ю. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» про стягнення 838 686,65 грн, з яких 807 388,44 грн - основний борг за договором про надання телекомунікаційних послуг №4-209/16 та 31 298,21 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 порушено провадження у справі № 910/8633/17 та призначено розгляд справи на 23.06.2017.

В судовому засіданні 23.06.2017 представник позивача-1 подав письмові пояснення по справі.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 23.06.2017 подав письмові пояснення по справі, оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2017 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено частково, а саме, в судовому засіданні 23.06.2017 оголошено перерву до 17.07.2017.

В судовому засіданні 17.07.2017 представник позивача-2 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача-1 в судовому засіданні 23.06.2017 подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 770 406,93 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач-2 підтримує заяву про зменшення позовних вимог.

Судом приймається заява позивача-1 про зменшення позовних вимог.

Прокурор та представник відповідача в судове засідання 17.07.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що неявка прокурора та представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, господарський суд дійшов до висновку про розгляд справи у відсутності прокурора та представника відповідача.

В судовому засіданні 17.07.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивачів, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначав прокурор, з метою оформлення договірних відносин щодо надання телекомунікаційних послуг, Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» (позивач-2) 17.12.2015 надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» (відповідач) пропозицію щодо укладання договору про надання телекомунікаційних послуг та проект договору про надання телекомунікаційних послуг №4-209/16 з додатком №1 в двох примірниках та запропонувало повернути, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою товариства, договір на адресу позивача-2 у двадцятиденний строк після одержання.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є надання виконавцем - Державним підприємством «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів мовлення.

Інформація про канали мовлення, на яких здійснюється трансляція телепрограм замовника, перелік технічних засобів мовлення (ТЗМ), за допомогою яких надаються послуги, місце розташування цих ТЗМ, параметри супутникового сигналу визначається у відповідних додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, щомісячна ціна договору визначається актом здавання-приймання фактично наданих послуг.

Згідно з п. 5.9 договору, оплата за надані послуги здійснюється за фактичний час надання телекомунікаційних послуг за кожний місяць. До 15 числа поточного місяця замовник самостійно перераховує аванс у розмірі 30% від вартості наданих послуг у попередньому місяці. Не пізніше 15 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги на підставі акту з урахуванням авансу.

Договір набирає чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016 включно (п. 8.1).

Як зазначав прокурор, відповідач, одержавши пропозицію позивача-2 укласти договір, починаючи з січня 2016 року отримував телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та експлуатації передавачів, що працюють на частотах виданих відповідачу та здійснював часткову оплату за надані позивачем-2 послуги, проте, підписаний договір про надання телекомунікаційних послуг №4-209/16 позивачу-2 не повернув.

За твердженнями прокурора та позивачів, надані позивачем-2 за період з січня 2016 року по червень 2016 року послуги з технічного обслуговування та експлуатації передавачів, що працюють на частотах виданих відповідачу, оплачені відповідачем в повному обсязі, проте, починаючи з серпня 2016 року, відповідач здійснював оплату наданих послуг частково.

Так, за період з серпня 2016 року по січень 2017 року, позивач-2 надав, а відповідач отримав послуги з технічного обслуговування та експлуатації передавачів, що працюють на частотах виданих відповідачу на загальну суму 807 388,44 грн, що підтверджується, підписаними сторонами, актами здавання-приймання фактично наданих послуг згідно договору №4-209/16: за серпень 2016 року на суму 136 981,51 грн, за вересень 2016 року на суму 130 489,63 грн, за жовтень 2016 року на суму 137 426,36 грн, за листопад 2016 року на суму 132 975,22 грн, за грудень 2016 року на суму 137 432,33 грн, за січень 2017 року на суму 132 083,39 грн.

Проте, відповідач лише частково здійснив оплату за отримані послуги на суму 36 981,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням №100 від 06.04.2017 - оплата телекомунікаційних послуг за 08/2016, згідно рахунку 668 від 31.08.2016, договір 4-209/16.

В зв'язку з чим, заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА».

Відповідач не заперечував проти наявності боргу перед відповідачем-2 за телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та експлуатації передавачів, що працюють на частотах виданих відповідачу, проте зазначав, що не має можливості здійснити розрахунок з позивачем-2, оскільки на його рахунки накладено арешт.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Оскільки, позивач-2 надіслав відповідачу пропозицію укласти договір про надання телекомунікаційних послуг разом з договором та додатками до нього, що підтверджується реєстром №38 на відправлення від 17.12.2016 та описом вкладення у лист, відповідач, в свою чергу, отримавши пропозицію укласти договір вчиняв дії, що є прийняттям пропозиції, а саме: отримував від позивача-2 послуги згідно умов цього договору та здійснював їх оплату, господарський суд дійшов до висновку, господарський суд дійшов до висновку, що між позивачем-2 та відповідачем укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №4-209/16.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що позивачем-2 за період з серпня 2016 року по січень 2017 року були надані відповідачу послуги з технічного обслуговування та експлуатації передавачів, що працюють на частотах виданих відповідачу на загальну суму 807 388,44 грн, що підтверджується, підписаними сторонами, актами здавання-приймання фактично наданих послуг згідно договору №4-209/16: за серпень 2016 року на суму 136 981,51 грн, за вересень 2016 року на суму 130 489,63 грн, за жовтень 2016 року на суму 137 426,36 грн, за листопад 2016 року на суму 132 975,22 грн, за грудень 2016 року на суму 137 432,33 грн, за січень 2017 року на суму 132 083,39 грн.

Проте, відповідач лише частково здійснив оплату за отримані послуги на суму 36 981,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням №100 від 06.04.2017 - оплата телекомунікаційних послуг за 08/2016, згідно рахунку 668 від 31.08.2016, договір 4-209/16, в зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем-2 становить 770 406,93 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачами, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 770 406,93 грн.

Прокурор за прострочення строків сплати за надані послуги нарахував та просить стягнути з відповідача 31 298,21 грн пені за період прострочення з 01.12.2016 по 31.03.2017.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.7 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг, у строки передбачені п.5.9 договору, замовник сплачує виконавцю пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами та з огляду на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачами, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених прокурором та позивачами не надав, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю 31 298,21 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 54, код ЄДРПОУ 30019052) на користь Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» (місцезнаходження: 65063, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 3, код ЄДРПОУ 01188477) 770 406 (сімсот сімдесят тисяч чотириста шість) грн 93 коп. - заборгованості та 31 298 (тридцять одну тисячу двісті дев'яносто вісім) грн 21 коп. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 54, код ЄДРПОУ 30019052) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, код ЄДРПОУ 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р 35216073082762) 12 025 (дванадцять тисяч двадцять п'ять) грн 58 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.07.2017.

Суддя Спичак О.М.