Рішення № 67811150, 10.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017Справа №910/7916/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО»

про стягнення 1 034 693,52 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сиротін Д.В. - по дов.

від відповідача: Шляхтун А.П. - по дов.

від третьої особи: Лабатюк Я.М. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше» про стягнення 1 034 693,52 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2017р. порушено провадження у справі №910/7916/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017р.

Представником позивача 01.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, 01.06.2017р. від вказаного учасника судового процесу надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом.

Ухвалою від 06.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 19.06.2017р.

Представником відповідача 16.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано відзив на позов.

У судовому засіданні 19.06.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача під час розгляду справи у судовому засіданні 19.06.2017р. проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо доцільності звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» з вимогою про надання документально підтверджених письмових пояснень щодо передання права вимоги за договором поставки товару №320 від 18.11.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» на підставі договору факторингу №Ф130417 від 13.04.2017р.

Ухвалою від 19.06.2017р. було відкладено розгляд справи на 10.07.2017р.

07.07.2017р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження по справі.

10.07.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» надійшло клопотання про залучення вказаної особи до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі, пояснення по справі та клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні судом було розглянуто та задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» про залучення вказаної особи до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що позивачем заявлено вимоги на підставі договору факторингу про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла з договору поставки товару №320 від 18.11.2014р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО», суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки останнього, що є підставою для його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 10.07.2017р. судом залучено до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО».

У судовому засіданні 10.07.2017р. представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

07.07.2017р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження по справі, а у судовому засіданні 10.07.2017р. вказане клопотання підтримано в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача надав усні та письмові заперечення.

Представником третьої особи проти задоволення клопотання представника також було надано заперечення.

Судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження по справі з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач посилався на те, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1882/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше» до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» та 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» про визнання недійсним договору факторингу №Ф130417 від 13.04.2017р.

За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами.

До того ж, за висновками суду, задоволення клопотання відповідача могло призвести до затягування строків розгляду справи, а отже, порушення вимог Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Одночасно, господарський суд зауважує, що у разі задоволення позовних вимог по справі №911/1882/17 учасники судового процесу не позбавлені права та можливості звернутись до суду з заявою про перегляд рішення по справі №910/7916/17 за нововиявленими обставинами.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні 10.07.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представником третьої особи було надано пояснення по суті справи та підтримано позовні вимоги.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 10.07.2017р.

В судовому засіданні 10.07.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» (покупець) було укладено договір поставки товару №320, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п.1.3 договору №320 від 18.11.2014р. загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений згідно цього договору за весь строк його дії.

За умовами п.1.2 договору №320 від 18.11.2014р. загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній.

Пунктом 2.1 укладеного між відповідачем та третьою особою договору визначено, що поставка товару здійснюється шляхом доставки продукції за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу.

Отримання товару здійснюється уповноваженою на те особою покупця. Повноваження особи підтверджуються довіреністю (п.2.4 договору №320 від 18.11.2014р.).

За умовами п.4.2. договору №320 від 18.11.2014р. розрахунки за товар здійснюються у безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

Пунктом 4.1. вказаного правочину визначено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 45 календарних днів з моменту його отримання.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік (п.8.1 договору №320 від 18.11.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №320 від 18.11.2014р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у відповідача та третьої особи взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

За твердженнями позивача та третьої особи на виконання умов договору №320 від 18.11.2014р. постачальником було поставлено покупцю товар, а саме лікарські засоби, вироби медичного призначення у період з 24.01.2017р. по 16.03.2017р. на суму 1 034 693,52 грн.

Наразі, заперечення відповідача щодо ненадання заявником належних доказів виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше» грошових зобов'язань на суму 1 034 693,52 грн. суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами. При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Наразі, суд зазначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Наразі, на підтвердження поставки третьою особою відповідачу товару за договором №320 від 18.11.2014р. у період з 24.01.2017р. по 16.03.2017р. на суму 1 034 693,52 грн. до матеріалів справи представлено відповідні товарно-транспортні накладні.

Означені товарно-транспортні накладні містять посилання на договір поставки №320 від 18.11.2014р., скріплені підписами представників контрагентів та печатками господарських товариств.

Одночасно, судом враховано, що у вказаних документах також зазначено, що строк оплати товару становить 20 днів з моменту одержання товару.

Крім того, як свідчать матеріали справи, у відповідь на запит третьої особи Києво-Святошинським ОДПІ у ГУ ДФС у Київській області надано відповідь №4754/10/10-13 від 03.07.2017р., в якій вказано, що розбіжності у співвідношенні податкових зобов'язань та оформленого податкового кредиту, зокрема, по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» не встановлені. Зокрема, у додатку до вказаного листа також наведено, що третьою особою задекларовано поставку відповідачу товару на суму 779 495,83 грн. (у січні 2017р.), у лютому 2017р. на суму 1015675,56 грн. та у березні 2017р. на суму 283887,13 без урахування податку на додану вартість.

Отже, суд приймає представлені позивачем та третьою особою документи у сукупності, в якості належних та допустимих у розумінні ст.34 ст.36 Господарського процесуального кодексу України доказів поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» Товариству з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше» у період з 24.01.2017р. по 16.03.2017р. товару на суму 1 034 693,52 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.4.2. договору №320 від 18.11.2014р. розрахунки за товар здійснюються у безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

Пунктом 4.1. вказаного правочину визначено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 45 календарних днів з моменту його отримання.

Як зазначалось судом, у товарно-транспортних накладених, складених відповідачем та третьою особою, сторонами було погоджено, що оплата за товар вноситься протягом 20 днів з моменту одержання товару.

Отже, виходячи з умом договору №320 від 18.11.2014р. та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк виконання покупцем свого обов'язку з оплати отриманого у період з 24.01.2017р. по 16.03.2017р. товару на суму 1 034 693,52 грн., настав.

Доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» товару на означену вище суму матеріали справи не містять.

Таким чином, твердження відповідача щодо недоведення заявником наявності у відповідача заборгованості за договором №320 від 18.11.2014р. в сумі 1 034 693,52 грн., є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Обгрунтовучи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» на суму 1 034 693,52 грн. виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» на підставі договору №Ф130417 від 13.04.2017р. надання послуги факторингу.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем наголошено на безпідставності тверджень заявника щодо виникнення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» на заявлену до стягнення суму.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а заперечення відповідача - юридично неспроможними, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст.1079 Цивільного кодексу України встановлено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

За своєю природою договір факторингу є оплатним, тобто договором, в якому обов'язку однієї сторони вчинити певну дію з надання певного блага кореспондує такий самий зустрічний обов'язок іншої сторони. Оплатність договору факторингу має імперативний характер, що зумовлюється змістом глави 73 Цивільного кодексу України. Отже, фактор за надання фінансової послуги завжди має отримувати від клієнта плату.

Як свідчать матеріали справи, 13.04.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (клієнт) було укладено договір №Ф130417 про надання послуги факторингу, відповідно до п.1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1034693,52 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки №320 від 18.11.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» в розмірі 1034693,52 грн.

Наразі, судом прийнято до уваги, що станом на момент укладання договору №Ф130417 від 13.04.2017р. позивач мав свідоцтво ФК №568 від 07.05.2015р. про реєстрацію як фінансової установи, що вказує на наявність у останнього права на надання послуг факторингу згідно приписів ст.1079 Цивільного кодексу України.

За умовами п.2.1 договору №Ф130417 від 13.04.2017р. винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п.1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.07.2017р. шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 982 958,84 грн.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного у п.6.1 договору, та закінчується 03.04.2018р. (п.п.6.1, 6.2 договору №Ф130417 від 13.04.2017р.).

У додатку №1 до договору контрагентами (позивачем та третьою особою) було погоджено перелік вимог, які передаються фактору за договором.

У додатку №2 до договору №Ф130417 від 13.04.2017р. сторонами визначено, що вимоги передаються у строк в три робочі дні з дати підписання договору. Склад документації: договір поставки №320 від 18.11.2014р., реєстр податкових накладних за лютий-березень 2017р., реєстр неоплачених видаткових накладних станом на 16.03.2017р., акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2017р. по 16.03.2017р. включно.

Отже, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №Ф130417 від 13.04.2017р. в якості підстави у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача права вимоги до відповідача в розмірі 1034693,52 грн.

Одночасно, суд вважає за необхідне повторно звернути увагу сторін на те, що у разі задоволення Господарським судом Київської області позовних вимог по справі №911/1882/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте швидше» до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» та 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» про визнання недійсним договору факторингу №Ф130417 від 13.04.2017р. учасники судового процесу не позбавлені права та можливості звернутись до суду з заявою про перегляд рішення по справі №910/7916/17 за нововиявленими обставинами.

Заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» стосовно відсутності доказів передання третьою особою документів щодо права вимоги до відповідача спростовуються наявним в матеріалах справи актом від 13.04.2017р., згідно змісту якого Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» передано, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» прийнято всю документацію згідно з додатком №2 до договору №Ф130417 від 13.04.2017р. та оригінали товарно-транспортних накладних.

Одночасно, посилання відповідача на відсутність доказів перерахування фактором грошових коштів за договором №Ф130417 від 13.04.2017р. на рахунок клієнта суд до уваги також не приймає, оскільки умовами вказаного правочину відповідний обов'язок фактора та час його виконання не впливає на строк виникнення у останнього права вимоги до боржника.

До того ж, судом враховано наявну в матеріалах справи додаткову угоду №1 до договору №Ф130417 від 13.04.2017р., згідно змісту якої контрагентами було фактично змінено строк перерахування фактором грошових коштів на 01.10.2017р.

Твердження відповідача про те, що сума грошових коштів, яка перераховується фактором клієнту за договором, є меншою ніж розмір відступленого права вимоги, також не нівелюють обґрунтованості позову та правомірності вчиненого позивачем та третьою особою правочину, оскільки вимогами чинного законодавства на вставлено заборони на визначення та виплати винагороди фактора шляхом зменшення суми коштів, які підлягають переданню клієнту.

З приводу тверджень представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» про те, що третьою особою не було направлено відповідачу повідомлення про укладання договору №Ф130417 від 13.04.2017р. та відступлення права вимоги за договором №320 від 18.11.2014р. суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як свідчать матеріали справи, вказане повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, яке передбачено ст.1082 Цивільного кодексу України, було направлено боржнику саме фактором (повідомлення №13/04 від 03.05.2017р.). Обставини щодо отримання означеного повідомлення було підтверджено відповідачем у відзиві на позов.

Отже, з урахуванням наведеного, з огляду на приписи ч.1 ст.1082 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що фактором було належним чином повідомлено боржника про відступлення згідно договору №Ф130417 від 13.04.2017р. права вимоги, яке виникло з договору №320 від 18.11.2014р., а отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» виник обов'язок здійснити платіж в сумі 1034693,52 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації».

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що висловлені відповідачем заперечення, не спростовують висновків суду стосовно виникнення у позивача на підставі договору №Ф130417 від 13.04.2017р. права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» на суму 1 034 693,52 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, за висновками суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» про стягнення 1 034 693,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одужуйте Швидше» (01014, м.Київ, вул.Звіринецька, будинок 63, ЄДРПОУ 38292018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» (04119, м.Київ, вул.Якіра, будинок 10 А, офіс 12, ЄДРПОУ 39704618) заборгованість в розмірі 1 034 693,52 грн. та судовий збір в сумі 15 520,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.07.2017р.

Суддя Спичак О.М.