Постанова № 67810683, 13.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року Справа № 922/4822/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувшикасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від 23.02.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/4822/13 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення 21590843,79 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Єгоров В.С. (дов. від 14.04.17)

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі -ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (надалі - ХОКП "ДРІТ") про стягнення основного боргу в розмірі 18521698,39грн., трьох відсотків річних у розмірі 401694,43грн., пені у розмірі 1370932,08грн. та 7 % штрафу у розмірі 1296518,89грн., а також витрат зі сплати судового збору. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю природного газу № 010712-БО-32 від 2.07.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2014 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 18521698,39 грн., пеню у розмірі 137093,21грн., штраф у розмірі 129651,89грн., 3 % річних у розмірі 401694,43грн., а також судовий збір у розмірі 68820,00грн.; відстрочено виконання рішення суду до 15.04.2015.

Після набрання рішенням законної сили місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

Постановою від 27.01.2015 Харківського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою від 26.03.2015 Вищого господарського суду України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції залишені без змін.

Ухвалою від 23.04.2015 господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою від 28.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду та постановою від 13.08.2015 Вищого господарського суду України, відстрочено виконання рішення до 23.10.2015.

Ухвалою від 28.10.2015 господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою від 01.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду та постановою від 18.02.2016 Вищого господарського суду України, відстрочено виконання рішення до 18.02.2016.

Ухвалою від 17.03.2016 господарського суду Харківської області від 17.03.2016, залишеною без змін постановою від 16.05.2016 Харківського апеляційного господарського суду та постановою від 11.08.2016 Вищого господарського суду України, відстрочено виконання рішення до 17.09.2016.

16.01.2017 Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду в даній справі від 11.11.2014 до 01.07.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2017 (суддя Лаврова Л.С.) заяву задоволено частково, відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2014 у справі № 922/4822/13 на шість місяців - до 01.06.2017.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у складі: Шевель О.В.Крестьянінова О.О., Фоміної В.О. ухвала господарського суду першої інстанції залишена без змін.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.121 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду, у зв'язку з чим суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право на відстрочення виконання рішення. Однак при цьому, необхідною умовою такого розгляду є те, що заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, при вирішенні питання про надання відстрочки мають значення майновий стан сторін, соціальна значущість підприємства, зобов'язання інших учасників, що беруть участь у розрахунках за поставлені комунальні послуги та негативні явища, що можуть мати місце у разі примусового виконання рішення. При цьому, необхідною умовою надання відстрочки є наявність доказів, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Судами встановлено, що ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" є соціально значущим комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб усіх груп споживачів та виконання послуг з централізованого теплопостачання та підігріву води для населення міста Харкова. Діяльність підприємства відповідача має велике практичне значення для держави, а зупинка його господарської діяльності може завдати державі значної шкоди.

Підприємство постачає теплову енергію за ціною, нижчою її собівартості, оскільки не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які б відповідали витратам за надання цих послуг. Різниця в тарифах має компенсуватися підприємству за рахунок отримання з Державного бюджету України відповідних субвенцій.

Неможливість самостійного погашення боргу відповідачем перед позивачем без отримання належних відповідачу субвенцій з Державного бюджету підтверджується листами Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 03-08/112 від 09.02.2016 (т.8, а.с.105) та № 03-08/7 від 09.09.2016. Субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про Державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів.

Як встановлено судами, обсяг заборгованості Державного бюджету перед відповідачем з різниці в тарифах за надані послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення склав суму у розмірі 168028,99 тис. грн. - зазначених коштів у разі їх отримання відповідачем повною мірою вистачило б для розрахунків із позивачем відповідно до судового рішення в даній справі.

З урахуванням наданих відповідачем доказів, зокрема, документів фінансової звітності, а також інформації про надходження коштів з державного бюджету та від споживачів, судами встановлено, що на підприємстві склалась надзвичайно скрутна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання.

Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами споживачів за комунальні послуги. Зокрема, борги населення у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" досягли по теплопостачанню станом на 01.01.2017 49088321,64 грн.

Розподіл коштів, які надходять на рахунки ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" - тобто відповідач позбавлений можливості розпоряджатися вказаними надходженнями самостійно та визначати алгоритм їх спрямування.

При цьому, відповідач погасив значну частину боргу у розмірі 14000000,00грн., непогашеною залишилася сума 4521698,39 грн. Тобто відповідачем не сплачено лише 24% від загальної суми заборгованості 18521698,39грн., стягнутої з згідно з рішенням суду в даній справі, тоді як 76% заборгованості ним погашено.

Посилання касатора на неоднократне відстрочення виконання рішення не приймається до уваги, оскільки відповідно до змісту ст.121 ГПК України право заявника на повторне звернення з відповідною заявою не обмежується. Для вирішення питання стосовно надання відстрочки виконання судового рішення має значення не кількість звернень боржника із такими заявами, а виключно їх мотивованість та підтвердження належними і допустимими доказами.

Посилання касатора на нез'ясування судами наявності коштів на банківських рахунках та інших активів (майна) боржника, на які можливо було б звернути стягнення станом на дату надання відстрочки не приймається до уваги, оскільки судами з'ясовано, що відповідно до наданого відповідачем балансу ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", залишкова вартість майна боржника складає 38736тис.грн. При цьому, майно відповідача (котельні, тепломережі, інше обладнання, що складає цілісні тепловиробничі майнові комплекси) належить до власності територіальних громад і за договорами, копії яких містяться у т.9 даної справи, передано ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" в оперативне управління та використання з метою надання даним підприємством житлово-комунальних послуг на території відповідних населених пунктів. Тобто звернення стягнення на вказане майно, призведе до позбавлення споживачів послуг із теплопостачання, тим більше, що дійсна вартість реалізації вказаного майна може бути істотно меншою за балансову вартість - враховуючи зношеність обладнання, що вводилося в експлуатацію у вісімдесяті - дев'яності роки минулого століття.

Щодо грошових коштів відповідача, які знаходяться на рахунках з спеціалізованим режимом використання, то у відповідності п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" на них також не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", як суб'єкта ринку природного газу.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку викладеним відповідачем (боржником) обставинам, що унеможливлюють негайне виконання прийнятого по справі рішення, а також документальним доказам, наданим на їх підтвердження, та дійшли обгрунтованого висновку, що на даний час відповідач є неспроможним виконати рішення суду у дані справі разовим платежем, а дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

При цьому, колегія суддів враховує, що на момент прийнятті постанови термін наданої відстрочки закінчився.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу господарського суду першої інстанції про надання відстрочки виконання рішення, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 23.02.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/4822/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко