Постанова № 67810640, 18.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 917/1591/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Вовка І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.04.17у справі№917/1591/14господарського судуПолтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"простягнення сумиза участю представників від:позивачаСороколіта Е.М. (дов. від 14.04.17),відповідачаДанілової Н.Н. (дог. від 17.07.17)В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.14 у справі №917/1591/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 28 673 902,42 грн. основного боргу, 1 264 428,60 грн. пені, 3 159 326,77 грн. інфляційних, 494 244,84 грн. 3% річних, 73 080,00 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

25.01.17 до господарського суду Полтавської області у порядку ст.117 ГПК України надійшла заява Полтавського ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з останнього 28 673 902,42 грн. основного боргу, 1 264 428,60 грн. пені, 3 159 326,77 грн. інфляційних, 494 244,84 грн. 3% річних, 73 080,00 грн. судового збору (а.м.о.у.96-104).

09.02.17 від заявника надійшло клопотання про відмову на підставі ст.22 ГПК України від вимог про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення 28 673 902,42 грн. основного боргу, 1 264 428,60 грн. пені, 73 080,00 грн. судового збору. Також, відповідач просив суд визнати наказ від 06.11.14 у справі №917/1591/14 таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення 494 244,84 грн 3% річних (сплачено повністю) та 3 159 326,77 грн. інфляційних, з яких: 1 014 148,91 грн. сплачено, а у частині 2 145 177,86 грн. - на підставі ч.3 ст.7 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (а.м.о.у.117-121).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.17 (суддя Тимощенко О.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.), заяву відповідача задоволено частково. Припинено розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення 28 673 902,42 грн. основного боргу, 1 264 428,60 грн. пені, 73 080,00 грн. судового збору. Визнано наказ від 06.11.14 у справі №917/1591/14 таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення з Полтавського ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 494 244,84 грн. 3% річних та 3 159 326,77 грн. інфляційних.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Полтавського ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 у частині 494 244,84 грн 3% річних та 3 159 326,77 грн. інфляційних.

Відповідач надав відзив, просивши судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Скарга мотивована відсутністю у судів підстав вважати відповідача учасником процедури врегулювання заборгованості перед стягувачем як постачальника природного газу, тоді як неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню лише за умови виконання вимог Закону від 03.11.16 №1730 щодо участі у процедурі врегулювання заборгованості. Крім цього, згідно з положеннями вказаного Закону у боржника не виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, на стягнення яких 06.11.14 видано наказ №917/1591/14, оскільки відповідно до певної процедури, таке право має засвідчуватися певними документами. Скаржник зазначив, що умови положень ч.4 ст.117 ГПК України визначають можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних та безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення, втім, не встановлює процесуального механізму вирішення судом спору про право на цій стадії господарського процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 06.11.14 видано наказ №917/1591/14 про примусове виконання рішення та постанови Харківського апеляційного господарського суду про стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28 673 902,42 грн. основного боргу, 1 264 428,60 грн. пені, 3 159 326,77 грн. інфляційних, 494 244,84 грн. 3% річних та 73 080,00 грн. судового збору.

25.11.14 відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 у частині стягнення 28 673 902,42 грн., таким, що не підлягає виконанню, оскільки основний борг погашений 15.10.14 за платіжним дорученням від 03.10.14 №7 (оборот а.м.о.у.26).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.01.15 вказану заяву задоволено, наказ визнано таким, що не підлягає виконанню у частині основного боргу на суму 28 673 902,42 грн.

03.12.2014 відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду від 26.08.14 на суму 4 991 080,21 грн. на 5-ть років рівними щоквартальними платежами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.01.15 заяву про розстрочку виконання рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення на 2 роки, шляхом сплати належних до стягнення сум рівними щоквартальними платежами, а саме: з 15 04.15 по 15.04.17 (а.м.о.у.27-30).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.15 ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.01.15 скасовано. У задоволенні заяви про надання розстрочки виконання судового рішення відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.04.15 постанову апеляційної інстанції - скасовано, ухвалу місцевого суду про надання часткової розстрочки - залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.03.16 частково задоволено заяву відповідача від 15.03.16 про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення 1 109 128,94 грн. пені та 73 080,00 грн. судового збору, оскільки вказані суми нарахувань за судовим рішенням добровільно погашені боржником, що підтверджується копіями платіжних доручень від 30.07.15 №46740088, від 26.11.15 №54338625, від 21.12.15 №56115463, від 15.01.16 №18 та довідкою боржника від 14.03.16 №29-17/722 (а.м.о.у.71-75).

28.12.16 боржник звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу від 14.08.14 таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.01.17 відмовлено у прийнятті вказаної заяви (а.м.о.у.93).

16.01.17 боржник повторно звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу від 14.08.14 таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.01.17 місцевим судом повторно відмовлено у прийнятті вказаної заяви (а.м.о.у.95).

25.01.17 відповідач (боржник) звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з відповідача 28 673 902,42 грн. основного боргу, 1 264 428,60 грн. пені, 3 159 326,77 грн. інфляційних, 494 244,84 грн. 3% річних, 73 080,00 грн судового збору (а.м.о.у.96-98).

09.02.17 заявник, керуючись ст.22 ГПК України, направив клопотання про відмову від частини вимог про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: у частині стягнення 28 673 902,42 грн основного боргу, 1 264 428,60 грн. пені, 73 080,00 грн. судового збору, з підстав погашення вказаних сум добровільно. Також, відповідач просив суд визнати наказ таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення 494 244,84 грн 3% річних (сплачено повністю) та 3 159 326,77 грн. інфляційних, з яких: 1 014 148,91 грн. сплачено, а у частині 2 145 177,86 грн - на підставі ч.3 ст.7 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Задовольняючи частково заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суди виходили з того, що основний борг погашений 15.10.14 за платіжним дорученням від 03.10.14 №7. Пеня та витрати по сплаті судового збору сплачені повністю добровільно, що підтверджується платіжними документами від 30.07.15 №46740088, від 26.11.15 №54338625, від 21.12.15 №56115463, від 15.01.16 №18, наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на вказане, судами припинено провадження по розгляду заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення зазначених сум, зважаючи на відмову відповідача від цієї частини вимог і керуючись положеннями ч.4 ст.80 ГПК України.

В іншій частині заява боржника про визнання наказу таким, що не підлягає задоволенню судами задоволена, а саме: по 3% річних на суму 494 244,84 грн. (у зв'язку зі сплатою) та інфляційним на суму 3 159 326,77 грн., з яких 1 014 148,91 грн. сплачено, а у частині 2 145 177,86 грн. - на підставі ч.3 ст.7 ЗУ "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".

Предметом розгляду касаційної скарги є правомірність визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у частині стягнення 494 244,84 грн. 3% річних та 3 159 326,77 грн. інфляційних нарахувань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій вірними, зважаючи на таке.

Статтею 1 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 №1730-VIII визначено яка саме кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ підлягає врегулюванню.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ст.3 вказаного Закону, постановою КМУ від 21.02.17 №93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг невідшкодованої станом на 01.01.16 заборгованості з різниці у тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах; обсяг нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електроенергію, теплоенергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася у період до 01.07.16.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.17 у даній справі встановлено, що Полтавське ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" 15.10.14 погасило основний борг по платіжним дорученням від 03.10.14 №7 перед НАК "Нафтогаз України" за поставлений у 2013 році на умовах договору від 25.09.13 №13/3980-ТЕ-24 природний газ. При цьому повністю погашена заборгованість по пені, 3% річних та витратам по сплаті судового збору. Окрім того, частково оплачений борг по інфляційним.

Отже до набрання чинності Законом від 03.11.16 №1730-VIII основна заборгованість Полтавського ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" за природний газ, використаний для виробництва теплоенергії, повністю погашена.

Згідно із приписами ч.3 ст.7 вказаного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва тепло- та електроенергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, припис вимог ч.3 ст.7 вказаного Закону є нормою прямої дії, якою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Зазначена норма Закону є підставою для ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і Полтавського ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" списати з відображенням у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сум пені, інфляційних втрат і річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплоенергії, оскільки основний борг погашений до 30.11.16, тобто до вступу у дію ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII.

За змістом ч.ч.2,4 ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов'язок відсутній повністю чи частково і перелік підстав для того не є вичерпним.

З огляду на викладене висновок попередніх інстанцій про задоволення заяви про часткове визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, щодо нарахування та стягнення інфляційних й 3% річних є правомірним, зважаючи на вимоги ч.3 ст.3 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" і ч.4 ст.117 ГПК України.

Колегією суддів касаційної інстанції приймається також до уваги твердження скаржника, що 3% річних, інфляційні втрати та пеня нараховані ним відповідачу до набрання чинності вказаним Законом, однак, враховуючи наявність, на момент винесення рішення, імперативної норми Закону, яка передбачає списання нарахованих сум штрафних (фінансових) санкцій, у суда відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача зазначених нарахувань.

Щодо часткової відмови судів у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по основному боргу, пені та витратам по сплаті судового збору, то вказана позиція у цій частині також є правомірною, зважаючи на повне погашення боржником вказаних сум та його відмови від вимог по заяві у цій частині.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому їх слід залишити без змін, оскільки вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.02.17 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.17 у справі №917/1591/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. В. Вовк