Ухвала суду № 67810127, 10.07.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Підволочиської селищної ради на рішення Підволочиського районного суду від 06 квітня 2017 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду від 16 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області, третіх осіб Бюро технічної інвентаризації у Підволочиському районі, Підволочиського районного управління держгеокадастру у Тернопільській області, Кооперативне торгово-виробниче підприємство Підволочиського райСТ, Підволочиське районне споживче товариство про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Підволочиського районного суду від 6 квітня 2017 року позов задоволено частково:

визнано припиненим право постійного користування Підволочиського райСТ під об'єктом Підволочиський продовольчий ринок, що було надано на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 1 вересня 1997 року площею 0,221 га по АДРЕСА_1

визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 0,221 га по АДРЕСА_1 для обслуговування набутого ним комплексу будівель та споруд ринку, у тому числі торговий павільйон із адміністративними приміщеннями, загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон зі складськими приміщеннями загальною площею 135 кв.м., вбиральнею загальною площею 71 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно технічного паспорта - 722,9 кв.м.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду від 16 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 по 243,60 грн судового збору в користь держави.

Підволочиська селищна рада звернулась з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду просила змінити його, стягнувши зі ОСОБА_1 487,20 грн судового збору.

Апелянт зазначив, що суд вийшов за межі позовних вимог, вирішивши вимогу про припинення права користування земельною ділянкою Підволочиським райСТ, від якої позивач відмовився. На його думку, спір повинен вирішуватись господарським судом, оскільки він виник між господарюючими суб'єктами та спірна земельна ділянка призначена для обслуговування комплексу будівель та споруд, тобто для ведення господарської діяльності, тому суд повинен був відмовити у відкритті провадження у справі. Вважає помилковим висновок суду про те, що відчужувані об'єкти та спірна земельна ділянка належали Підволочиському райСТ та суд не дав належної оцінки постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2016 року, якою скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 17 березня 2014 року та відмовлено ОСОБА_2 у визнанні дійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд ринку (укладеного 2 липня 2013 року) по АДРЕСА_1, що доводить нікчемність договору дарування торговельного комплексу ОСОБА_1 На їх думку, право землекористування належить КТВП "Підволочиське райСТ".

В судовому засіданні представники Підволочиської селищної ради апеляційну скаргу підтримали та зіслались на обставини, викладені в ній. Додатково пояснили, що Підволочиська селищна рада звернулась до господарського суду з позовом до КТВП "Підволочиське райСТ" про припинення права користування спірною земельною ділянкою під комплексом Підволочиського ринку.

Представник ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнала та пояснила, що позивач від вимоги про припинення права користування земельною ділянкою Підволочиським райСТ не відмовлявся. ОСОБА_1, як фізична особа, на підставі договору дарування набув у власність комплекс будівель і споруд ринку, який згідно свідоцтва про право власності, яке видане 17 липня 1998 року Підволочиською селищною радою, належав Підволочиському райСТ. Згідно Державного акта про право постійного користування землею, який виданий Підволочиською селищною радою 7 вересня 1997 року, земельна ділянка площею 0,221 га також перебувала у правомірному користуванні Підволочиського райСТ під об'єктом Підволочиський продовольчий ринок.

Засновником і власником комплексу будівель і споруд ринку Підволочиського райСТ, яке перейменовано в КТВП Підволочиського райСТ було Підволочиське райСТ.

13 червня 2017 року КТВП Підволочиське райСТ ліквідоване, виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Підволочиської селищної ради із заявами про оформлення права землекористування на придбаний комплекс будівель і споруд ринку, однак відповідач відмовляв в оформленні права землекористування у зв'язку з відсутністю кадастрового номера. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,2152 га є сформованою незалежно від присвоєння кадастрового номера і є об'єктом цивільних прав, а тому відмову Підволочиської селищної ради в оформленні права землекористування вважає незаконною.

Рішення суду оскаржується Підволочиською селищною радою в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, набувши у власність комплекс будівель та споруд ринку, що по АДРЕСА_1 набув право користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться, та відповідно припиненим є право постійного користування Підволочиського райСТ у зв'язку з відчуженням об'єкту.

Колегія погоджується з таким висновком суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа на підставі договору дарування, посвідченого 31 липня 2014 року приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу набув у власність комплекс будівель і споруд ринку, що знаходяться в АДРЕСА_1 загальною площею 722,9 кв.м. (а.с. 5 Т.1).

Право власності позивача на комплекс будівель і споруд ринку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 31 липня 2014 року (а.с. 11 Т.1).

Судом також встановлено, що на підставі рішення Підволочиської селищної ради народних депутатів від 27 серпня 1997 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, якою користується Підволочиське райСТ під об'єктом "Підволочиський ринок" Підволочиському районному споживчому товариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 1 вересня 1997 року на земельну ділянку площею 0,221 га, яка зменшена рішенням відповідача №1604 від 8 грудня 2006 року на 60 кв.м (а.с. 42, 16 Т.1).

Будь-які зміни щодо землекористувача з 1997 року Підволочиською селищною радою не вносились.

Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0,2152 га сформована як об'єкт цивільних прав.

Попередній власник комплексу будівель і споруд ринку ОСОБА_2 не оформляв права землекористування.

Згідно розрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування будівель і споруд ринку, виконаного архітектором Національної спілки архітекторів України, земельна ділянка площею 0,2152 га є нормативно достатньою, не перевищує максимального показника та може бути надана власнику комплексу ринку для його обслуговування (а.с. 108-113 Т.1).

Відповідач не оспорює розмір земельної ділянки, визначений розрахунком потреби площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування приватної власності ОСОБА_1, що по АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Підволочиської селищної ради з заявами про оформлення права користування земельною ділянкою під комплексом будівель та споруд ринку, однак Підволочиська селищна рада відмовляла йому у цьому, посилаючись на відсутність кадастрового номера земельної ділянки та необхідність надання нотаріально засвідченої заяви попереднього землекористувача про надання дозволу на вилучення земельної ділянки (а.с. 40, 41, 44, 47, 48, 50, 51 Т. 1).

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові №6-225цс15 від 12 жовтня 2016 року.

Встановивши, що ОСОБА_1 є власником комплексу будівель та споруд ринку, однак Підволочиська селищна рада не визнає його право користування земельною ділянкою, необхідною для їх обслуговування, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач у зв'язку з набуттям права власності на комплекс будівель та споруд ринку, набув право користування земельною ділянкою, необхідною для їх обслуговування.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення права користування земельними ділянками. Згідно пункту "е" цієї статті підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Враховуючи те, що у зв'язку з відчуженням комплексу будівель і споруд ринку його право постійного користування земельною ділянкою під цим об'єктом Підволочиського райСТ припинилось та Підволочиська селищна рада на неодноразові звернення позивача вимагає надати нотаріально засвідчену відмову Підволочиського райСТ від права постійного користування земельною ділянкою, суд правильно визнав припиненим право постійного користування Підволочиського райСТ під комплексом будівель і споруд ринку, що по АДРЕСА_1.

Посилання апелянта на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, розглянувши вимогу про припинення права користування земельною ділянкою Підволочиського райСТ, колегія не приймає до уваги, тому що така вимога позивачем заявлялась і заява про відмову від неї або ж залишення її без розгляду на адресу суду не надходила та суд не постановляв з приводу цього ухвали.

Суд першої інстанції вірно, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, вирішив питання стягнення судових витрат зі ОСОБА_1, оскільки ним заявлялись три вимоги немайнового характеру, дві з яких задоволено. З урахуванням того, що у задоволенні однієї вимоги позивачу відмовлено, місцевий суд правильно постановив додаткове рішення про стягнення зі ОСОБА_1 судового збору за вирішення вимоги, у задоволенні якої відмовлено. Решту судових витрат у вигляді судового збору повинен сплачувати відповідач.

Твердження апелянта про те, що спір підвідомчий господарському суду, тому що сторони є суб'єктами господарської діяльності і спірна земельна ділянка призначена для обслуговування комплексу будівель і споруд ринку, тобто ведення господарської діяльності, не заслуговують уваги суду, оскільки ОСОБА_1 набув у власність комплекс будівель ринку як фізична особа і як фізична особа звернувся з позовом до суду.

Колегія не приймає до уваги доводи Підволочиської селищної ради про те, що власником комплексу будівель і споруд ринку та користувачем земельної ділянки було КТВП Підволочиського райСТ, оскільки з матеріалів справи, зокрема статуту КТВП Підволочиське райСТ вбачається, що власником підприємства та відповідно майна підприємства є Підволочиське райСТ, воно передане КТВП Підволочиського райСТ в оперативне управління, а не у власність (а.с. 159-161 Т.2).

Згідно з інформації Головного управління статистики у Тернопільській області "Ринок" Підволочиського райСТ було переіменовано в КТВП Підволочиського райСТ, що підтверджується єдиним ідентифікаційним кодом та місцезнаходженням (а.с. 232-234 Т.1).

Враховуючи цільове призначення земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель і споруд ринку та принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, оскаржуване рішення не порушує прав Підволочиської селищної ради.

Таким чином, рішення суду є законним і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Підволочиської селищної ради відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 6 квітня 2017 року та додаткове рішення від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: