Рішення № 6780786, 04.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.09                                                                                           Справа№ 14/129

За позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

До відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

Про стягнення 6584252,26 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Хороз І.Б.

Представники сторін:

від позивача - Працьовита С.М. –представник

від відповідача –не з»явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , в ході розгляду справи сторонам роз”яснювались. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, подала на розгляд до господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з відповідача : Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів, 6584252,26 грн. заборгованості, в тому числі : 1017011,81 грн. основного боргу;132787,61 грн. пені, 4686279,59 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 748173,25 грн; просить відшкодувати судові витрати по справі : 25500,00 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 26.06.2009 року господарський суд Львівської області порушив провадження у справі за зазначеною позовною заявою та призначив розгляд справи на 14.07.2009 року. З підстав, зазначених в ухвалах від 14.07.09 р, від 29.07.09 р, від 08.09.09 р , від 01.10.09 р розгляд справи відкладався .

Розпорядженням заступника голови суду від 20.10.2009 року, у зв»язку із відпусткою судді Кітаєвої С.Б. по сімейних обставинах, справа № 14/129 призначена суддею Кітаєвою С.Б. на 21.10.09 р, передана для розгляду судді Запотічняк О.Д.

В судовому засіданні 21.10.09 р оголошувалась перерва до 22.10.09 р. до 9 год.30 хв., про що представникам сторін було доведено до відома під розписку.

В засіданні 22.10.09 р оголошувалась перерва до 04.11.2009 року до 15 год.00 хв., про що представникам сторін, які взяли участь в судовому засіданні, було доведено до відома під розписку.

Розпорядженням заступника голови суду від 28.10.2009 р, у зв»язку із виходом судді Кітаєвої С.Б. з відпустки по сімейних обставинах, справа № 14/129 яка була передана судді Запотічняк О.Д. від судді Кітаєвої С.Б. по розпорядженню від 20.10.09 р, повернута для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

В судове засідання 04.11.2009 року забезпечив явку повноважного представника лише позивач. Заявлені у позовній заяві вимоги підтримує в повному обсязі .

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив; в ході розгляду справи надав докази погашення основного боргу після порушення провадження у справі ; заявлені вимоги про стягнення пені та 3 % річних не оспорює ; з розрахунком інфляційних нарахувань не погоджується ( надав свій розрахунок інфляційних); у відзиві просить вирішити питання про зменшення штрафних санкцій.

В ході розгляду справи сторонами подано наступні документи.

29.07.09 р від відповідача поступив Відзив за № 39-2036 від 28.07.09 р на позовну заяву ( зареєстрований за №15484 в канцелярії суду).

04.09.09 р від позивача поступили Заперечення на відзив відповідача за №31/10-8579 від 01.09.09 р (зареєстровано в канцелярії суду за №17955).

29.09.09 р від відповідача поступило Клопотання за №39-2961 від 25.09.09 р про долучення до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат, проведеного ЛМКП «Львівтеплоенерго»та платіжного доручення на сплату основного боргу ( зареєстровано в канцелярії суду за №19851).

30.09.09 р від відповідача поступили Додаткові за №39-2979 від 29.09.09 р пояснення по суті позовних вимог ( зареєстровано в канцелярії суду за №19970).

Інші документи, окрім перелічених вище, в обгрунтування заявлених вимог, заперечень на позов, тощо, станом на 04.11.2009 року від сторін до суду не надходили .

На виконання вимог ухвал по справі (зокрема, ухвали від 29.07.09 р та наступних) до наведених в позовній заяві розрахунків пені, 3% річних, інфляційних позивачем не подано документальних доказів в підтвердження вказаних в цих розрахунках сум ; уточнені розрахунки по заявлених вимогах позивач не подавав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено.

01 жовтня 2007 року між Львівським міським комунальним підприємством»Львівтеплоенерго»(покупець) та ДК «Газ України» (постачальник) був укладений договір на постачання природного газу №06/07-1261-ТЕ-21. Згідно з цим договором ДК»Газ України»передав у власність покупцю у період жовтень-грудень 2007 року, березень-вересень 2008 року природний газ на загальну суму 108587114,75 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу ( додаються до матеріалів справи).

Згідно з п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Покупець свої зобов»язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ сплачував невчасно, розрахувався частково в розмірі 107570102,94 грн.

У зв»язку з тим, що ЛМКП «Львівтеплоенерго»порушило умови договору та не розрахувалось з позивачем за поставлений природний газ у встановлені договором строки, ДК «Газ України»звернулось із позовом про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних за весь час прострочення.

На момент звернення з позовом до суду сума боргу ЛМКП «Львівтеплоенерго»становила 1017011,81 грн.

Згідно розрахунку пені з 18.12.2008 р по 18.06.2009 року загальна сума пені, заявлена до стягнення складає 132787,61 грн

Відповідно до п.7.1 договору, п.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з листопада 2007 року по травень 2009 року. Згідно розрахунку позивача, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, склав 4686279,59 грн. Відповідно до розрахунку трьох відсотків річних , здійсненого за період з 11.11.2007 року по 18.06.2009 року , 3% річних від основного боргу складають 748173,25 грн.

Ціна позову ( борг + пеня + сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів +3 % річних) становить 6584252,26 грн.

Під час розгляду справи відповідач погасив основний борг перед позивачем, перерахувавши по платіжному дорученню №30 від 31 липня 2009 року на розрахунковий рахунок позивача 1017011,83 грн, просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, у зв»язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач погодився з розрахунками пені і 3 % річних, наведених позивачем у позовній заяві; заявлені позивачем вимоги про стягнення 132787,61 грн пені та 748173,25 грн. –3 % річних не заперечує. З розрахунком інфляційних втрат , наведеним позивачем у позовній заяві, відповідач не погодився і в додаток до клопотання від 25.09.09 р. №39-2961 подав свій розрахунок інфляційних втрат, проведений за той же період, що й позивач, відповідно до якого сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів склала 3786973,58 грн. До розрахунку долучено платіжні документи в підтвердження здійснених відповідачем платежів за отриманий газ.

Заслухавши в ході розгляду справи представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, при прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не пе6редбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов»язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується , не заперечується і сторонами, що на виконання умов договору від 01 жовтня 2007 року на постачання природного газу №06/07-1261-ТЕ-21, укладеного між позивачем ( постачальником) та відповідачем (покупцем) у період жовтень –грудень 2007 року, березень-вересень 2008 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 108587114,75 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2007 р на суму 9748206,07 грн; актом передачі-приймання природного газу від 30 листопада 2007 року на суму 17542617,49 грн; актом передачі-приймання природного газу від 31 грудня 2007 року на суму 20118716,24 грн; актом передачі-приймання природного газу від 24 березня 2008 року на суму 20462159,61 грн; актом передачі-приймання природного газу від 24 березня 2008 року на суму 15271298,55 грн; актом передачі-приймання природного газу від 31 березня 2008 року на суму 14298719,23 грн; актом передачі-приймання природного газу від 30.04.2008 р на суму 6526051,94 грн; актом передачі-приймання природного газу від 31 травня 2008 року на суму 2532395,79 грн; актом передачі-приймання природного газу від 30 червня 2008 року на суму 906204,93 грн; актом передачі-приймання природного газу від 31 липня 2008 року на суму 291324,11 грн; актом передачі-приймання природного газу від 31 серпня 2008 року на суму 619393,86 грн; актом передачі-приймання природного газу від 30 вересня 2008 року на суму 270026,92 грн;

До подання позову до суду відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий газ , а саме в сумі 107570102,94 грн , відтак сума основного боргу на момент поступлення позову до суду становила 1017011,81 грн. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи, а саме 31 липня 2009 року, платіжним дорученням №30 відповідач перерахував позивачу 1017 011,83 грн , таким чином погасив основний борг повністю.

Оскільки предмет спору щодо вимоги про стягнення 1017011,81 грн. між сторонами на час прийняття рішення відсутній, провадження у справі щодо цієї вимоги підлягає припиненню.

Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п.7.5 договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума пені, вимога про стягнення якої заявлена у даній справі, складає 132787 грн.61 коп. Відповідач з розрахунком пені позивача погодився, зауважень не висловив. Оскільки розрахунок позивача пені є правильним і не оспорюється відповідачем, правомірним є стягнення з відповідача 132787,61 грн пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок позивача 3% річних є правильним і не оспорюється відповідачем , правомірним є стягнення з відповідача 748173,25 грн. - 3% річних.

Щодо інфляційних втрат, представник позивача не погоджується з розрахунком інфляційних витрат відповідача, посилаючись на те, що відповідачем виконаний цей розрахунок за окрему кількість днів у місяці (днів прострочення оплати), тоді як індекс інфляції розраховується і друкується в засобах масової інформації за місяць в цілому.

Суд вважає, що індекс інфляції в даному випадку підлягає стягненню у визначеній відповідачем у розрахунку сумі 3786 973,58 грн., оскільки рекомендаціями Верховного Суду України (лист від 03.04.1997 № 62-97-р) відносно порядку застосування індексів інфляції у випадках, коли сума боргу змінюється, визначено, що у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, що складається із внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Згідно вказаного порядку сума боргу після кожного внеску, (тобто зміни суми боргу), підлягає індексуванню на термін до наступного внеску (зміни суми боргу).

Проаналізувавши розрахунок відповідача, суд дійшов висновку, що в цьому розрахунку вірно відзначені індекси інфляції; грошові суми, які підлягали оплаті та період нарахування інфляційних співпадають з даними, відзначеними у розрахунку позивача; суми заборгованості, які були сплачені, відповідають сумам доданих відповідачем платіжних документів; сума інфляційних розрахована правильно.

Проте, відзначена у клопотанні відповідача від 25.09.2009 р. за № 39-2961 формула розрахунку інфляційних витрат є неповною і невірною.

При розрахунку інфляційних витрат у вищезгаданий спосіб має використовуватись наступна формула:

?I = Si * S * Q \ q m * 100 % , де:

?I - сума інфляційних витрат,

Si - відсоток місячних інфляційних витрат,

S - сума заборгованості,

Q - кількість днів прострочення,

q m - кількість днів у відповідному місяці.

При цьому показник Si розраховується наступним чином:

Si відповідного місяця = відсоток індексу інфляції відповідного місяця, у якому проведений розрахунок, - 100% .

Таким чином, визначена сума 3786 973,58 грн. інфляційних витрат підлягає стягненню з відповідача.

В решті суми нарахованих позивачем і заявлених до стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Як вірно зазначив відповідач, статтею 83 ГПК України господарському суду , при прийнятті рішення , надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Проте, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

В силу статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов»язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов»язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов»язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Договором №06/07-1157 ТЕ-29 від 01.10.2007 року не передбачено залежність виконання зобов»язання ЛМКП «Львівтеплоенерго»перед ДК «Газ України» в зв»язку з високою ціною на газ та низьким рівнем оплат споживачами за теплопостачання. Як встановлено, лише 31 липня 2009 року відповідачем було сплачено позивачу основний борг у розмірі 1017011,81 грн, тобто із значним порушенням строків оплати встановлених у договорі поставки.

Щодо договору №133/193 від 08.07.09 р, на який посилається у відзиві відповідач, то суд зазначає, що вказаний договір передбачає лише один із способів виконання зобов»язання і жодним чином не змінює його умов в частині оплати та відповідальності за порушення умов договору.

Оскільки основний борг був погашений після подачі позову, нарахування пені проведено позивачем належним чином та відповідно до умов договору та чинного законодавства.

З врахуванням наведеного , клопотання відповідача, наведене у відзиві «розглянути питання щодо зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій»судом відхиляється і задоволенню не підлягає .

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. А саме, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 22017,10 грн. держмита , враховуючи, що суму основного боргу 1017011,81 відповідач сплатив після порушення провадження у справі та задоволення вимог про стягнення пені в сумі 132787,1 грн, 3 % річних в сумі 748173,25 грн, інфляційних нарахувань в сумі 3786973,58 грн, а також та 269,82 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1,2,12,22,32,33,34,36,43,44,49,75,п.1-1 ст.80, ст.ст.82,83,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги, задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»( м.Львів, вул.Апостола Данила,1, код ЄДРПОУ 05506460) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України «( м.Київ, вул.Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) 132787,61 грн. пені, 748173,25 грн. –3 % річних, 3786973,58 грн. інфляційних втрат, 22017,10 грн .держмита та 269,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 1017011,81 грн. основного боргу.

5. В стягненні решти суми інфляційних нарахувань –відмовити.

Суддя