Ухвала суду № 67805339, 13.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 р.Справа № 820/6440/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017р. по справі № 820/6440/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Астарта"

до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Астарта», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000071401 від 08.11.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 року по справі № 820/6440/16 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Астарта» зареєстровано як юридична особа (а.с. 7-9) та перебуває на обліку в Слобожанській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник податків, під час спірних правовідносин було платником фіксованого сільськогосподарського податку та застосовувало спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість (а.с. 40).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ від 20.09.2012 року № 200070838 (а.с. 40) видами діяльності ТОВ Агрофірма «Астарта» визначено надання послуг з рослинництва; облаштування ландшафту; вирощування зернових та технічних культур; розведення великої рогатої худоби.

Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агрофірма «Астарта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН» за період з 01.01.2016 року по 29.07.2016 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 25.10.2016 № 752/20-11-14-01/31618993 (а.с. 19-28), у висновках якого встановлено порушення вимог ТОВ Агрофірма «Астарта» п. 30.8 ст. 30, п. 209.2 ст. 209 ПК України та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11. ТОВ Агрофірма «Астарта» грошові кошти по господарських операціях з ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН» в сумі ПДВ 42 846,00 грн, перераховано на спеціальний рахунок ПДВ згідно виписки банка від 13.02.2016 року, у зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень - листопад 2014 року, визначені як податкові пільга, використані не за цільовим призначенням.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 року № 0000071401, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції з ПДВ у розмірі 42 846 грн (а.с. 29-30).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано та в судовому порядку не встановлено доказів на підтвердження, викладених в акті перевірки, висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом під час перевірки взято під сумнів реальність господарської операції з контрагентом ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН», зокрема, у зв'язку з отриманою податковою інформацією ДПІ у Деснянському ГУ ДФС у м. Києві від 13.05.2016 року № 1883/8/26-52-12-01-16. Водночас, контролюючим органом зроблено висновок про те, що у зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ через виправлення самостійно виявлених помилок (спеціальний режим оподаткування діяльність у сфері сільського господарства) за жовтень - листопад 2014 року по фінансово-господарських операціях з ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН» підприємством збільшено суму ПДВ, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок згідно виписки банка від 13.02.2015 на суму 42 846,00 грн, що є фактично податковою пільгою, яка на думку податкового органу, використана не за цільовим призначенням.

Між ТОВ Агрофірма «Астарта» (покупець) та ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН» (постачальник), укладено договір поставки від 26.09.2014 року № 26-1 (а.с. 41-42). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах, визначених цим договором, товар (добрива) в кількості, якості та асортименті передбачених цим договором та спеціалізацією, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, переданий постачальником, в сумі та на умовах, визначених цим договором.

Факт реальності постачання добрив за вказаним договором поставки, сплата за них, отримання та транспортування, підтверджується наданими первинними документами, а саме: заявкою на поставку товару, податковою накладною, рахунком-фактурою, накладною, платіжним дорученням, листом щодо наявної помилки в платіжному дорученні, подорожніми листами вантажного автомобілю (а. с. 43-51, 113-115).

Також на підтвердження оприбуткування у бухгалтерському обліку придбаних добрив позивачем до матеріалів справи надано витяг з книги складського обліку (а.с. 56-61).

Колегія суддів зазначає, що договір поставки з ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН» був укладений для здійснення господарської діяльності шляхом використання придбаних добрив при вирощуванні зернових, що підтверджується наданими документами, а саме: актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, товарними накладними, лімітно-забірними картками, оборотньо-сальдовою відомістю по рахунку 276 за квітень 2015 року, подорожними листами трактора, підсумками збору врожаю на 1 грудня 2015 року (а.с. 62-112).

Так, податкова накладна, виписана ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН», відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН» включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, поданої до податкового органу, а також уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, на підставі якого зменшено суму податкового кредиту за жовтень в розмірі 42 846,00 грн.

На підставі зазначених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ Агрофірма «Астарта» витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ Агрофірма «Астарта» матеріально-технічних ресурсів, що підтверджується технічним паспортом на об'єкт нерухомості - складські приміщення, що розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Козача Лопань, квартал 18 (а.с. 52-54), а також свідоцтвом про реєстрацію ТЗ (а.с.48), які свідчать про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - вирощування зернових, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ «МАДЖЕСТІК ЛАЙН» є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 року № 156 визначено, що суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні відповідного сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг.

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період, і в установлені ст. 203 Кодексу строки подає її в електронній формі територіальному органові ДФС.

Сільськогосподарські підприємства у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на власні додаткові електронні рахунки коштів у сумі, достатній для перерахування задекларованих сум податку на додану вартість до державного бюджету та на спеціальний рахунок на підставі поданої відповідної податкової декларації.

Згідно п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 11.1, п. 11.2 ст. 11 ПК України, спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. За пунктом 11.3 цієї статті спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Як вбачається зі змісту п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як грошове зобов'язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена у встановлений законом строк).

Як передбачено п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі п. 36.1 ст. 36 ПК України, на платника податку покладається обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Водночас, податковим законодавством передбачено пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПК України. Згідно із зазначеним пунктом підставами для податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Як встановлено п. 6.1 ст. 6 ПК України, як податок розуміють обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 50.1, п. 50.2 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Нормативний підхід до розуміння зазначених положень податкового законодавства, застосування яких оспорюються в контексті конкретних обставин справи, дає підстави для такого правового висновку.

У разі якщо сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування у майбутніх податкових періодах самостійно виявить факт заниження податкового зобов'язання у раніше поданій ним податковій декларації, то таке підприємство, якщо обирає спосіб виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку, зобов'язане відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 ПК надіслати такий розрахунок і до його подання сплатити штраф у розмірі 3 відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов'язання. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком.

Не перерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак ця пільга на них не поширюється і не звільняє їх від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими ПК пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й у випадках самостійного виявлення ними помилки в раніше поданих податкових деклараціях.

Якщо сільськогосподарське підприємство подасть уточнюючий розрахунок про заниження податкового зобов'язання і не сплатить штраф у розмірі 3 відсотків від заниженої суми податкового зобов'язання до подання такого уточнюючого розрахунку, а контролюючий орган за наслідками позапланової перевірки, проведеної у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку, на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК встановить факт несплати штрафу і самостійно визначить суму грошового зобов'язання, то такі дії утворюють податкове правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК.

Слід звернути увагу на те, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 року по справі№ 21-4032а15, від 30.03.2016 року по справі № 2а/0570/16088/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Зі змісту акту перевірки вбачається, податковим органом під час перевірки встановлено, що 13.02.2015 року ТОВ Агрофірма «Астарта» перераховано на спеціальний рахунок ПДВ у розмірі 42 846,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 123).

При цьому встановлено, що у зв'язку з тим, що позивач самостійно виявив помилки, що містилися у раніше поданій ним податковій декларації за жовтень 2014 року, подав до податкового органу уточнюючий розрахунок до вказаної податкової декларації, сплативши штраф у розмірі трьох відсотків від суми зменшеного грошового зобов'язання до подання такого уточнюючого розрахунку (а.с. 124).

Водночас, в ході судового розгляду в суді першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в акті перевірки визначено порушення як не цільове використання коштів із спецрахунку, проте, не наведено жодного доказу на підтвердження вказаного.

Таким чином, позивачем дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та перерахування з поточного рахунку на спеціальний рахунок ПДВ в сумі 42 846,00 грн, позивачем подано декларацію з ПДВ, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, а також самостійно нараховано та сплачено штраф (а. с. 115-121).

Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з виводами суду першої інстанції про те, що висновки податкової інспекції щодо наявності у ТОВ Агрофірма «Астарта» порушень податкового законодавства не відповідають дійсності, а отже не можуть слугувати підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 08.11.2016 року № 0000071401 діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, отже податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017р. по справі № 820/6440/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 18.07.2017 р.