Ухвала суду № 67805336, 13.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2017р. по справі № 820/1715/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 13.04.2017 року замість втраченої;

- зобов'язати відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 13.04.2017 року замість втраченої.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 року по справі № 820/1715/17 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 року по справі № 820/1715/17 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08.11.2007 року рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області позивачеві був наданий дозвіл на імміграцію в Україну та його було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1

В подальшому, ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області 08.08.2008 року замість посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2, позивачу було надано посвідку НОМЕР_3, терміном дії - безстроково. У посвідці відображено адресу реєстрації позивача - АДРЕСА_1

З матеріалів справи вбачаєтьсяі, що 17.03.2017 року уповноважена особа позивача звернулась до Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області з заявою по факту втрати ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 08.08.2008 року, яка була зареєстрована до ЖЄО за № 5764 від 17.03.2017 року (а.с. 19).

Висновком Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області повідомлено про неможливість встановлення обставин зникнення посвідки та виявлення її місцезнаходження, а також про відсутність даних про заволодіння згаданим документом злочинним шляхом. При цьому, у висновку також вказано, що серед знайдених та вилучених документів такі, на ім'я громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 в Слобідському відділу поліції ГУ НП в Харківський області не значаться.

Громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 13.04.2017 року звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 08.08.2008 року в порядку, встановленому для її обміну (а.с.18).

При цьому, з метою з'ясування результатів розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.04.2017 року, його уповноваженою собою до ДМС України було подано адвокатський запит від 20.04.2017 року № А3-103/17 з проханням надання відповідних документів (а.с. 33-35).

ДМС України у відповідь на адвокатський запит, повідомила уповноважену особу позивача про надання ГУДМС України в Харківській області доручення надати всі витребувані документи по суті розгляду заяви позивача від 13.04.2017 року (а.с. 36).

ГУ ДМС України в Харківській області листом від 03.05.2017 року № 04/1-10152 на ім'я представника позивача надано копію прийнятого рішення від 19.04.2017 року про відмову у здійсненні обміну посвідки на постійне проживання.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про імміграцію», посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно до п. 3.18 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 року № 681, у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства можуть звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу внутрішніх справ за місцем втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Територіальний орган або підрозділ ДМС видає довідку іноземцеві та особі без громадянства про звернення із заявою про втрату посвідки (у разі відсутності довідки органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі.

Як встановлено п. п. 4.1-4.6 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 року № 681, обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених п.п. 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі; 3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

У разі обміну посвідки на постійне проживання при досягненні іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку документи, зазначені в п.п. 4 п. 4.2 цього розділу, не подаються.

Прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі «Примітки» робиться запис «Обмін».

Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання. Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

За результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п'ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки ( п. 4.6. Тимчасового порядку).

Крім того, в силу положень п. 22 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251 (далі - Порядок), у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

Пунктом 15 Порядку унормовано, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

У відповідності до п.11 Порядку, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

На підставі п. 17 Порядку, рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Слід зазначити, що позивач звернувся до відповідного органу ДМС про видачу посвідки на постійне проживання замість втраченої із заявою та відповідним пакетом документів, перелік яких визначено законом.

Відповідачем прийнято рішення про тимчасову відмову в здійсненні обміну посвідки, проте колегія суддів зазначає, що такий вид рішення як тимчасова відмова у видачі посвідки законодавцем не передбачена.

У бланку заяви позивача від 13.04.2017 року посадовою особою ГУ ДМС України в Харківській області 19.04.2017 року зроблено відмітку про прийняте рішення - відмовити в оформленні посвідки на постійне проживання на підставі п. 17 Порядку.

Між тим, слід звенути особливу увагу на те, що вказана норма передбачає відмову у видачі довідки лише у випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів наголошує, що відповідач, відмовивши у видачі посвідки, на підставі п. 17 Порядку, не зазначив, якою нормою закону від керувався.

Так, відповідачем не наведено належного правового обґрунтування прийнятого рішення, а також не надано доказів, які б підтверджували прийняте рішення про відмову у обміні посвідки замість втраченої.

Як визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як визначено ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 826/4418/14).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Колегія суддів зазначає, що аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України, в ухвалі від 07.03.2017 року у справі № К/800/2638/16.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Харківського окріжного адміністративного суду від 22.06.2017 року по справі № 820/2262/17 позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про визнання неправомірними дій та скасування рішення - задоволено. Скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 27.04.2017 року № 61 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що наведені відповідачем підстави відмови позивачу у видачі йому нової посвідки на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки НОМЕР_3 від 08.08.2008 року, суперечать приписам чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та, з метою належного відновлення останніх, задовольняє позовну заяву шляхом скасування рішення відповідача від 19.04.2017 року про відмову у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.04.2017 року замість втраченої та зобов'язанням відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.04.2017 року замість втраченої.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області подати на адресу Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Згідно змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п.п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті ст. 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Оскільки дане рішення суду має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області у десятиденний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що є неправомірним відмова у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 13.04.2017 року замість втраченої.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного рішення про відмову у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання позивача за заявою від 13.04.2017 року замість втраченої.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 13.04.2017 року замість втраченої, є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи вищезазначене та оскільки колегія суддів дійшла до висновку про протиправність оскаржуваного наказу та його скасування, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому, з урахуванням викладеного, підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2017р. по справі № 820/1715/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 18.07.2017 р.