Ухвала суду № 67805021, 18.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року справа №812/605/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 р. у справі № 812/605/17 за позовом Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар-Агро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 37649,15 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 812/605/17 у задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар-Агро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 37649,15 грн - відмовлено. (арк.справи 141-144)

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. ( арк. справи 164-166)

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грисар-Агро" зареєстровано, як юридична особа 14.12.2004 року Новопсковською районною державною адміністрацією Луганської області, № запису 13701020000 000028 (арк.справи 121).

ТОВ "Грисар-Агро" відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ 23.08.2013 за № 44/233/97, що підтверджено довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 23.08.2013 № 2697 (арк. справи 13).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ТОВ "Грисар-Агро" 28.02.2017 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 21 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 790; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 37619,05; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 37619,05 (арк. справи 14).

04.04.2017 за вих. № 04-03/433 позивачем на адресу керівника ТОВ "Грисар-Агро" направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2016 році до 15 квітня 2017 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк.справи 17), який отримано відповідачем 08.04.2017 року (арк.справи 18).

04.04.2017 позивач направив на адресу Новопсковського районного центру зайнятості запит № 04-03/434 про надання інформації, чи надавалися ТОВ "Грисар-Агро" до Новопсковського районного центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2016 року; чи здійснювалося ТОВ "Грисар-Агро" замовлення до Новопсковського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк.справи 15).

11.04.2017 Новопсковським районним центром зайнятості надано ЛОВ ФСЗІ відповідь від 11.04.2017 № 22/7-742 з інформацією про надання протягом 2016 року звітності за формою 3-ПН, зазначенням того, що особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних громадян протягом 2016 року до ТОВ "Грисар-Агро" Новопсковським районним центром зайнятості не направлялись у зв'язку з тим, що за місцем розташування підприємства осіб з інвалідністю не зареєстровано; замовлень до Новопсковського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю в 2016 році від ТОВ "Грисар-Агро" не надходило (арк.справи 16).

За несвоєчасну сплату ТОВ "Грисар-Агро" адміністративно-господарських санкцій за 2016 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 30,10 грн., про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк.справи 19).

Колегія суддів в межах доводів апеляційної скарги стосовно спірних правовідносин зазначає наступне:

Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).

Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зауважує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, які відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Грисар-Агро" своєчасно подало до ЛОВ ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (арк.справи 14).

Водночас, у відповідності із Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (в редакції, яка діяла протягом 2016 року), ТОВ "Грисар-Агро" протягом 2016 року подавало до Новопсковського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 04.01.2016, від 04.02.2016, від 04.03.2016, від 05.04.2016, від 04.05.2016, від 06.06.2016, від 04.07.2016, від 04.08.2016, від 05.09.2016, від 05.10.2016, від 04.11.2016, від 05.12.2016 (арк. спр. 125-136), в якій зазначало інформацію про одне вільне робоче місце для працевлаштування інвалідів на посаду бухгалтера.

Листом від 26.05.2017 року № 12119/2017 Новопсковський районний центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2016 року звітності форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з інформацією про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування інвалідів, із зазначенням вакансії, характеру та режиму роботи, умов праці, вимог до претендента на вакансію, на яку можливе працевлаштування осіб з інвалідністю. Також зазначив, що 04.05.2016 року до Новопсковського районного центру зайнятості надійшла інформація від Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо підприємств, які у 2015 році не виконали нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в якій зазначено і ТОВ "Грисар-Агро". У зв'язку з тим, що особи з інвалідністю, які мешкають за місцем розташування підприємства, а саме с. Танюшівка Новопсковського району, яке є транспортно - недоступним пунктом, до Новопсковського районного центру зайнятості протягом 2016 року не зверталися і відповідно для працевлаштування до ТОВ "Грисар-Агро" не направлялися, відмов в прийнятті на роботу таких осіб від ТОВ "Грисар-Агро" у 2016 році не надходило. На семінар 17.06.2016, де обговорювалось питання працевлаштування інвалідів, представник ТОВ "Грисар-Агро" був запрошений. Також у 2016 році Новопсковським районним центром зайнятості було проведено три "міні-ярмарки" вакансій для осіб з інвалідністю. ТОВ "Грисар-Агро" на ці заходи не запрошувалося, тому що в Новопсковському районному центрі зайнятості протягом 2016 року не перебували на обліку особи з інвалідністю з населеного пункту с. Танюшівка (арк.справи 87).

Крім того, дослідженням штатного розпису ТОВ "Грисар-Агро" (арк. справи 123) встановлено, що на підприємстві відповідача створено робоче місце для працевлаштування інвалідів, про можливість працевлаштування інвалідів на яке повідомлявся Новопсковський районний центр зайнятості.

Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про невжиття відповідачем протягом 2016 року всіх обов'язкових заходів для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, наведених в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 "Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів", оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ТОВ "Грисар-Агро" усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 р. у справі № 812/605/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 р. у справі № 812/605/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

Р.Ф.Ханова