Постанова № 67805009, 18.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року справа №812/1347/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О.суддів Сіваченко І.В.,Чебанова О.О., розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 р. у справі № 812/1347/16 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання дій протиправними, зобовязання списати та розстрочити податковий борг, -

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Сєвєродонецьку) з урахуванням уточнень просив суд:

- зобов'язати відповідача списати заборгованість за період з 01.05.2014 по 31.05.2016: по земельному податку у сумі 95362,84 грн, по орендній платі за землю у сумі 35702,16 грн, пеню у сумі 38,95 грн;

- посвідчити форс-мажорні обставини для позивача;

- визнати протиправними дії відповідача щодо не списання заборгованості по орендній платі за землю та податку на землю у сумі 131103,95 грн. та дії щодо не розстрочення заборгованості за період з 01.06.2016 по 30.04.2017 у загальній сумі - 91932,17 грн ( 83256,52 грн основний платіж, 8675,65 грн пеня);

- зобов'язати відповідача розстрочити податкові зобов'язання по земельному податку за період з 01.06.2016 по 30.04.2017 у сумі 76395,36 грн ( 75393,66 грн - основний платіж, 1001,7 грн пеня); орендній платі за землю за період з 01.06.2016 по 30.04.2017 у сумі 15536,81 грн (7862,86 грн основний платіж, 7673,95 грн пеня).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідно до ч.101.1 ст.101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Позивач вважає, що виникнення обставин непереборної сили підтверджуються Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Верховною радою України прийнятий Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII. (Далі Закон № 1669) . Відповідно до ст. 6 Закону № 1669 суб'єкти господарювання звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону. Ст.7 Закону № 1669 передбачає скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, суб'єктам господарювання, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, від 02.12.2015 № 1275-р до переліку пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесене м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що факт настання форс-мажорних обставин наявний та може підтвердитися судом, з чого виходить, що позивач має повне право на списання податкового боргу.

Крім того ОСОБА_2 зазначила, що у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, які може засвідчити суд, відповідно вимог ст.100 ПК України, вона має право на розстрочення податкового зобов'язання за період з 01.06.2016 по 30.04.2017 у сумі 76395,36 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволені частково.

Зобов'язана Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області списати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за період з 01.05.2014 по 31.12.2014 у розмірі 16498,61 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 61 коп.), пеня у розмірі 38,95 грн, за 2015 рік - 10977,21 грн. ( десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 21 коп.), за період з 01.01.2016 по 31.07.2016 у розмірі 8226,34 грн. (вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 34 коп.), загальна сума податкового боргу складає 35741,11 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот сорок одна гривня 11 коп.).

В задоволенні позовних вимог про засвідчення факту форс-мажорних обставин та розстрочення податкового боргу відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилась позивач та звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Вважала, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги приписи Закону № 1669, відповідно якого позивач звільнений від сплати за користування земельними ділянками за весь період нарахування податкового зобов'язання. Також вважала, що у суду були всі підстави для задоволеня її вимог в повному обсязі.

Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначили, що задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання списати податковий борг за період з 01.05.2014 по 31.05.2016 по земельному податку у сумі 95362,84 грн., суд першої інстанції безпідставно вважав, що підставою для такого висновку достатньо знаходження суб'єкта підприємництва на території де проводиться АТО.

Зазначили, що факт форс-мажорних обставин повинен підтверджуватися певними доказами, зокрема висновком торгово-промисловою палатою. Крім того, зазначили, що відповідно до норм діючого законодавства не передбачений порядок списання податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за Законом № 1669.

Просили сксувати постанову суду першої інтанції в частині задоволення позовних вимог та прйняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 28.08.2003 за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 5).

09.11.2007 між ОСОБА_2 та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договір оренди землі №040741900419, договір укладено на 3 роки строком по 25.10.2010 включно (а. с. 6-7).

01 червня 2009 року між ОСОБА_2 та Сєвєродонецькою міською радою була укладена додаткова угода №1 до договору №040741900419 від 09.11.2007 (а.с. 11). Згідно п.9,11 розділу "Орендна плата" змінено на орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі - 1531,01 гривень на рік, що складає 10,00 % від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 127,58 грн -протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця; з 01.01.2009 орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі - 1763,71 гривень на рік, що складає 10,00 % від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 146,98 грн -протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 4 додаткової угоди, ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01.01.2008.

13 березня 2012 року між ОСОБА_2 та Сєвєродонецькою міською радою була укладена додаткова угода про поновлення договору №040741900419 від 09.11.2007 (а. с. 12). Відповідно до п.8 розділу 3 строк дії договору 25 років до 25.10.2035. Згідно п.9,11 розділу "Орендна плата" змінено на орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі з 26.10.2010 по 30.06.2011 - 1867,78 гривень на рік, що складає 10,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2015 - 34109,22 гривень на рік, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 2853,59 грн на рік, що складає 6,00%; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 3329,19 грн на рік, що складає 7,00 %; з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 3804,79 грн на рік, що складає 8,00%; з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 4280,39 грн на рік. Що складає 9,00%; з 01.01.2015 - 4755,99т грн на рік, що складає 10,00 %. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 26.10.2010 по 30.06.2011 - 155,65 грн., з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 237,80 грн, з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 277,43 грн, з 01.01.2015 - 396,33 грн, протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 10 додаткової угоди, ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 26.10.2010.

Позивачем подані до податкового органу, податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме: від 21.01.2014 за 2014 рік, з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 47885,67 грн. (а.с.37-39); від 20.02.2015 за 2015 рік, з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 26092,19 грн ( а.с.40-42); від 19.02.2016 за 2016 рік з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 74792,31 грн. (а.с.43-44); від 20.01.2014 за 2014 рік з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 18606,59 грн. (а.с.48-50,); від 19.02.2015 за 2015 рік з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 10283,63 грн. (а.с.51-53); від 16.02.2016 за 2016 рік, з самостійно визначеним грошовим зобов'язанням у розмірі 14738,79 грн. (а.с.54-55).

ДПІ у м.Сєвєродонецьку проведено звірення розрахунків ОСОБА_2 по орендній платі з фізичних осіб за період з 01.05.2014 по 31.12.2014 та складено акт №129-07 від 24.10.2016, відповідно до якого від'ємне сальдо розрахунку по орендній платі на 31.12.2014 складає 16498,61 грн. (а.с. 45).

ДПІ у м.Сєвєродонецьку проведено звірення розрахунків ОСОБА_2 по орендній платі з фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та складено акт №442-07 від 24.10.2016, відповідно до якого від'ємне сальдо розрахунку по орендній платі на 31.12.2015 складає 18049,15 грн (а.с. 46).

ДПІ у м.Сєвєродонецьку проведено звірення розрахунків ОСОБА_2 по орендній платі з фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.07.2016 та складено акт №4124-07 від 24.10.2016, відповідно до якого від'ємне сальдо розрахунку по орендній платі на 31.07.2016 складає 35702,16 грн. (а.с. 47).

Позивачем подано до податкового органу заяву від 09.09.2016 про розстрочення податкового боргу на суму 140223,56 грн. (а.с.26).

Листом від 06.10.2016 № 13207/12-14-17-20 ДПІ у м.Сєвєродонецьку розглянуто заяву ОСОБА_2 від 09.09.2016, за результатами розгляду позивачу у розстроченні податкового боргу з орендної плати (18010900) у сумі 30663,99 грн. та земельного податку ( 18010700) у сумі 109559,57 відмовлено (а.с.27).

03.10.2016 позивачем подано до податкового органу заяву, якою ОСОБА_2 просила списати нарахування по податку на землю та орендній платі за землю (а.с.28-30).

Листом від 07.10.2016 № 13250/12-14-13-01/20 податковим органом надано відповідь на заяву позивача щодо списання нарахування по земельному податку та орендній платі з фізичних осіб та зазначено, що на сьогодні не розроблено порядок на застосування ст. 6-7Закону № 1669 та не внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України (а.с.31-32).

Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог щодо податкового зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб виходив з того, ст. 6, 7 Закону № 1669-VII мають пряму дію. Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності. З цих же обставин суд вважав, що таке звільнення від сплати зобов'язання зі сплати за землю не є податковою пільгою, для якої встановлений певний порядок застосування.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог п.п. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що ФОП ОСОБА_2 самостійно визначила грошове зобов'язання з земельного податку.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній у спірний період) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що норми ст.6 Закону № 1669 не є податковою пільгою.

У відповідності до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Тобто саме ст. 6 Закону № 1669 передбачає звільнення від платника податків від сплати земельного податку, тому є пільгою у розумінні ст. 30 ПК України.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п.30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обовязком.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 року № 865 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

Колегія суддів вважає, що наведені норми ПК України не суперечать Закону України № 1669-VII, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані податкові декларації з плати за землю в яких платником самостійно визначено податкове зобовязання з орендної плати за землю.

У п.56.11 ст.56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Доказів подання уточнюючого розрахунку про зменшення задекларованої суми податкового зобовязання позивачем не надано.

Відповідно до вимог п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами п.37.3 ст. 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Позивачем не надано доказів на підтвердження припинення спірного податкового зобов'язання щодо сплати земельного податку, у встановлений законом спосіб.

Крім, того списання податкового боргу в порядку ст.101 ПК України, передбачено Порядком, затвердженим Наказом від 10.10.2013 № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1844/24376.

Підпунктом 4 пункту 2.1 розділу 2 «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» (Далі - Порядок № 577), встановлено, що податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

Колегія суддів вважає, що позивач в даному випадку не довів наявність фрос-мажорних обставин особисто відносно нього.

На думку колегії суддів прийняття Закону № 1669, та розпорядження Кабінету Міністрів, яким встановлені населенні пункти на території яких проводиться антитерористична операція саме по собі не може бути беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що податковий орган відмовляючи у задоволенні заяви про списання податкового боргу діяв в межах наданих повноважень відповідно вимог законодавства.

Отже, з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини, описані вище, суд дійшов помилкового висновку про задоволення вимог про списання податкового боргу по земельному податку.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції про відмову у задовленні позовних вимог, колегія суддів звертає увагу, що про розстрочення податкового боргу позивач просив податковий орган та просив суд зобов'язати саме відповідача прийняти рішення про розстрочення податкового боргу.

Суд першої інстанції відмову у задоволенні таких вимог, обґрунтував тим, що відсутнє рішення суду про стягнення податкового боргу, тому і підстав для розстрочення на підставі ст.263 КАС України не має.

Проте у разі розстрочення податкового боргу органами ДФС, таке розстрочення відбувається відповідно Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Hаказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 574 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1853/24385). (Далі - Порядок 574)

Пунктом 3.1 розділу 3 Порядку 574 встановлено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

аналізу фінансового стану;

графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Під час розгляду справи позивачем не підтверджений факт звернення до податкового органу з заявою з зазначенням суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. Крім того, позивачем не надано доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розстрочення податкового зобов'язання.

Щодо позовних вимог про засвідчення саме судом наявності форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає, що відповідно частині 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, зважаючи на характер спірних правовідносин по цій справі, а саме вимог позивача встановлення факту форс-мажорних оставин з метою вирішення питання про списання податкового боргу, колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на Поряок №577 а саме на п.п.4 п.2.1 відповідно якого факт непереборної сили підтверджується:

Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років;

рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

З аналізу даних норм вбачається, що суди не входять до переліку органів, які підтверджують факт настання обставин непереборної сили.

Таким чином суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимог про засвідчення факту форс-мажорних обставин.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, по питанню відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту наявності форс-мажорних обставин та відмову у розстроченні податкового боргу, в решті постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. При таких обставинах апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області слід задовольнити частково, та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про списання податкового боргу з земельного податку відмовити.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 р. у справі № 812/1347/16 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 р. у справі № 812/1347/16 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 р. у справі № 812/1347/16 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання Державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області списати заборгованість по орендній платі за період з 01.05.2014 по 31.12.2014 у розмірі 16498,61 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 61 коп.), пеня у розмірі 38,95 грн, за 2015 рік - 10977,21 грн. ( десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 21 коп.), за період з 01.01.2016 по 31.07.2016 у розмірі 8226,34 грн. (вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 34 коп.), загальна сума податкового боргу складає 35741,11 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот сорок одна гривня 11 коп.) - скасувати та цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 р. у справі № 812/1347/16 - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов