Ухвала суду № 67804998, 19.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/7712/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21.09.2015 року ПП «ТК «Укр-Петроль» звернулось до суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.09.2015 року № 0000802100

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11 вересня 2015 року № 0000802100.

Постанова мотивована тим, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності. При цьому, суд зазначив, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання. Тому за результатами камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи некомерційного використання, в зв'язку з чим, на думку суду, викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. ст. 213-216 Податкового кодексу України є безпідставними, передчасними та ґрунтуються на припущеннях.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через колонки кінцевому споживачу незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Нововолинською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку ПП ТК «Укр-Петроль» за червень 2015 року.

На підставі перевірки податковим органом складено акт від 19.08.2015 року № 775/22.5/36905994.

На підставі вказаного акта перевірки Нововолинською ОДПІ 11.09.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000802100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 115461,95 грн., в т. ч. за основним платежем - 76974,63 грн., за штрафними санкціями - 38487,32 грн..

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, підприємство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

З матеріалів перевірки слідує, що за результатами аналізу податкової звітності ПП «ТК «Укр-Петроль» встановлено неправомірне відображення в додатку 6 до декларації з акцизного податку за червень 2015 року вартість від реалізації товарів для комерційного використання в сумі 1539492,53 грн.. Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем статей 213 - 216 ПК України та наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015 року, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року в сумі 76974,63 грн..

З аналізу змісту заперечення на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що вказане в акті перевірки порушення пов'язане зі здійсненням підприємством оптового продажу нафтопродуктів через мережу АЗС та не може вважатись арифметичною або методологічною помилкою.

Відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпункт 14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України закріплює, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» заповнюється окремо для кожного місця здійснення реалізації підакцизних товарів із обов'язковим зазначенням відповідного коду за КОАТУУ в такому порядку, зокрема,: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавцем у Розрахунку суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток 6 до Декларації акцизного податку) окремою графою виділено вартість реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Згідно з пп.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Міністерством Доходів і зборів України 14 червня 2013 року прийнято наказ №165, яким затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, п.3.5 яких визначає особливості проведення камеральних перевірок інших податків та зборів.

Так, камеральним (електронним) перевіркам підлягає звітність, надана платником за такими податками (зборами, платежами), в тому числі, акцизний податок. Камеральні (електронні) перевірки зазначених податків і зборів проводяться у загальному порядку у відповідності до норм Кодексу.

Водночас, питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Згідно роз'яснень ДПА України (листи ДПА України від 27.04.2011р. №11920/7/15-0217, від 21.06.2011р. № 17197/7/15-0617), під час камеральної перевірки з'ясовується питання порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання, наявність арифметичних або методологічних помилок.

Як вбачається зі змісту досліджуваного судом акта камеральної перевірки, ОДПІ зроблено висновок про неправомірне відображення у Додатку 6 до декларації акцизного податку вартості від реалізації товарів для комерційного використання, при цьому, первинні бухгалтерські, фінансово господарські документи, господарські договори з контрагентами підприємства за червень 2015 року не досліджувалися.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком та можуть бути виявлені арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення сум податків. Документи, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), а не будь-які інші. Під час проведення камеральної перевірки законодавцем не встановлено права контролюючого органу на використання документів первинного обліку платника податків, проведення вивчення та оцінки укладених таким платником угод, оскільки дані про їх укладення не відображаються у податковій звітності.

Щодо покликання апелянта на відпуск нафтопродуктів через із мереж АЗС через паливно-роздавальні колонки із роздрукуванням чеків РРО на всю суму реалізованих нафтопродуктів, як на підтвердження здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що при проведенні камеральної перевірки будь-які документи первинного обліку відповідачем не досліджувались, водночас трактування діяльності АЗС як таке, що здійснює виключно роздрібний продаж нафтопродуктів, тільки для некомерційного використання, унеможливлює застосування наведеного вище порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок ОДПІ про заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року є передчасний та ґрунтується на припущеннях, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що податковий орган не позбавлений права на проведення документальної перевірки платника податків для спростування чи підтвердження можливих порушень, виявлених за наслідком проведення камеральної перевірки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року у справі № 803/3520/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Повний текст судового рішення

виготовлено 19.07.2017 року.