Ухвала суду № 67804888, 13.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4910/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Пластікс-Україна» подало до Відділу митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію від 08.12.2016 №100250003/2016/144985 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме, плити з акрилових полімерів (АВС листовий екструдований) за кодом УКТЗЕД 3920599000 (а.с. 11-12).

При цьому митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

Вказані товари ввезено позивачем на підставі контракту №PL-290116 від 29.01.2016р., укладеного між Eicoplast Kunststoffverarbeitungs GmbH (Німеччина) (Продавець) та ТОВ «Пластікс-Україна» (Україна) (Покупець) (а.с. 13-18).

На підтвердження заявленої митної вартості та у відповідності до п.2 ст.53 Митного кодексу України позивач надав копії наступних документів: ВМД ІМ40 №100250003/2016/144985 від 08.12.2016 (а.с. 11-12); зовнішньоекономічний контракт №PL-290116 від 29.01.2016 (а.с. 13-16); додаток №1/2016 Зовнішньоекономічний контракт №PL-290116 від 29.01.2016 (а.с. 17); специфікація №03-2016 від 14.11.2016 на суму 4428,30 Євро (а.с. 18); рахунок-фактура (Інвойс) №16308416 від 14.11.2016 на суму 2952,20 Євро (а.с. 9); рахунок-фактура (Інвойс) №16308417 від 14.11.2016 на суму 1476,10 Євро (а.с. 21); договір на транспорті послуги №б/н від 27.11.2012 (а.с. 22-25); довідка транспортних витрат №07/2 від 07.12.2016 (а.с. 26); книжка МДП (Carnet TIR) ХХ.77318665 від 02.12.2016; міжнародна автомобільна накладна СMR №9058 від 01.12.2016 (а.с. 30-31); копія митної декларації країни відправлення MRN 16DE800849432634E2 від 16.11.2016 (а.с. 32); сертифікація з перевезення (походження) товару форми EUR.1 А862042 від 16.11.2016 (а.с. 33).

У подальшому, 09.12.2016 Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250003/2016/000071/1, в якому у зв'язку з тим, що декларантом не подані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару відповідно до п.4 ст.53 МК України (а.с. 9-10).

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідачем оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250003/2016/00173 (а.с. 36-37).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку митного органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, тому дії та рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів від 09.12.2016 №100250003/2016/000071/1 є протиправними та підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (МК України).

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».

За правилами частини другої ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частин першої та другої ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15).

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, дані висновки мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Пластікс-україна» під час здійснення митного оформлення товарів подав до митного органу усі необхідні документи, визначені частиною другою ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, ВМД ІМ40 №100250003/2016/144985 від 08.12.2016 (а.с. 11-12); зовнішньоекономічний контракт №PL-290116 від 29.01.2016 (а.с. 13-16); додаток №1/2016 Зовнішньоекономічний контракт №PL-290116 від 29.01.2016 (а.с. 17); специфікація №03-2016 від 14.11.2016 на суму 4428,30 Євро (а.с. 18); рахунок-фактура (Інвойс) №16308416 від 14.11.2016 на суму 2952,20 Євро (а.с. 9); рахунок-фактура (Інвойс) №16308417 від 14.11.2016 на суму 1476,10 Євро (а.с. 21); договір на транспорті послуги №б/н від 27.11.2012 (а.с. 22-25); довідка транспортних витрат №07/2 від 07.12.2016 (а.с. 26); книжка МДП (Carnet TIR) ХХ.77318665 від 02.12.2016; міжнародна автомобільна накладна СMR №9058 від 01.12.2016 (а.с. 30-31); копія митної декларації країни відправлення MRN 16DE800849432634E2 від 16.11.2016 (а.с. 32); сертифікація з перевезення (походження) товару форми EUR.1 А862042 від 16.11.2016 (а.с. 33).

Однак, у графі 33 рішення №100250003/2016/000071/1 від 09.12.2016 зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), а саме: у поданій декларації країни відправлення вказаний код товару згідно з УКТ ЗЕД 39203000, при митному оформленні задекларовано інший код товару згідно з УКТ ЗЕД 39205990 та запропоновано позивачу надати додаткові документи.

У суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що код товару згідно УКТ ЗЕД 39205990 запропоновано позивачу митним органом при електронному декларуванні, з яким погодився позивач. Крім того, товари під кодом країни відправлення 39203000 розмитнюються за меншою митною вартістю, ніж за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 39205990, заявленим позивачем при митному оформленні задекларованого товару.

При цьому, колегія суддів вважає, що зазначені обставини не свідчать про те, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, виходячи з наступного.

Позивачем на вимогу митного органу надано: акт надання послуг (на перевезення вантажу), рахунок на оплату (по перевезенню вантажу), заявку (на перевезення вантажу), податкову накладну, прай-лист, пакувальний лист, документ (зазначений декларантом як замовлення).

Крім того, колегія суддів зауважує, що відсутність номеру документа, який зазначено в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR та у наданій експортній декларації країни відправлення, у перекладі, який наданий до митного оформлення, не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Стосовно інформації, зазначеної в прайс-листі, колегія суддів зазначає, що вказаний документ містить в собі: назву компанії, що здійснює продаж товарів; найменування товару; вартість товару, тощо.

Додатково слід зазначити, що наданий відповідачу прайс-лист не містить жодного посилання на те, що він розповсюджується лише на позивача, а чинним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на що жодна інформація, викладена в прайс-листі не суперечить його суті.

При цьому, контролюючим органом не доведено того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце в прайс-листі, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а згідно частини другої ст. 53 Митного кодексу України прайс-лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Пластікс-Україна» стосовно товару за митною декларацією №100250003/2016/000071/1 від 09.12.2016 надало всі передбачені законодавством України документи для підтвердження транспортування (перевезення), в тому числі і навантаження товару, що свідчить про безпідставність висновків митниці.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, інших підстав (причини), через які митна вартість імпортованих товарів за митною декларацією №100250003/2016/000071/1 від 09.12.2016 не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у графі 33 рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250003/2016/000071/1 від 09.12.2016 не містить.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №100250003/2016/000071/1 від 09.12.2016.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.