Ухвала суду № 67804810, 18.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6669/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2017 за клопотанням приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - військова прокуратура Південного регіону України про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2017 № 287 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України» - приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» (адреса резидента: 65014, м. Одеса, вул. Польська, буд. 20, код згідно з ЄДРПОУ: 01125560), прийнятий на підставі подання військової прокуратури Південного регіону України вих. від 12.01.2017 № 27/-133 вих-17, вх. від 16.01.2017 № 05/2817-17.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, посилаючись на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2017 клопотання приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» про забезпечення адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Міністерством економічного розвитку і торгівлі України подано апеляційну скаргу, в якій воно просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник вказував, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з вказаних в ч. 1 ст. 117 КАС України обставин.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі до вирішення позовних вимог по суті, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, відновлення яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія cуддів звертає увагу на те, що згідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо зупинення дії наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2017 № 287 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України», який прийнятий на підставі подання військової прокуратури Південного регіону України вих. від 12.01.2017 № 27/-133 вих-17, вх. від 16.01.2017 № 05/2817-17, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та набрання ним законної сили є необґрунтованими та такими, що не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки суд першої інстанції фактично ухвалив рішення про задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті.

Колегія суддів звертає увагу, що у своєму клопотанні позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, у вигляді зупинення діяльності підприємства, однак в своєму клопотанні позивачем не наведено жодного факту заподіяння такої шкоди.

Так, відповідно до пункту 3.1. Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та Іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 52 (далі Положення № 52) тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими статтею 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за винятком: завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, при яких з боку українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти до застосування цієї санкції; завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, що була відправлена за межі України українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або відправлена в Україну іноземними суб'єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.

Для завершення таких операцій українському суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності слід у встановленому порядку отримати разову (індивідуальну) ліцензію Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до пункту 3.2. Положення № 52 тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до Міністерства з клопотанням про зміну виду спеціальної санкції.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів очевидності ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, встановлення яких є обов'язковою умовою для застосування заходів забезпечення адміністративного позову відповідно до постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.08 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

При цьому, у своєму клопотанні ПАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» не вказує на протиправність дій чи рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а посилається на вжиття ним відповідних практичних заходів, які не підтверджують протиправність оскаржуваного наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2017 № 287 та не спростовують підстави для застосування спеціальної санкції, а саме порушення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ознаки очевидної протиправності у рішенні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відсутні, а отже підстав для зупинення наказу Мінекономрозвитку від 02.03.2017 № 287 немає.

Отже, оскільки позивачем не надано доказів та обґрунтувань, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі до вирішення позовних вимог по суті, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, відновлення яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не надано доказів очевидності ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, то висновки суду першої інстанції щодо задоволення клопотання про забезпечення позову є невірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2017 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки вона не перешкоджає подальшому провадженню у справі, проте згідно до ч. 2 ст. 211 КАС України заперечення проти неї можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 19.07.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.