Ухвала суду № 67804437, 09.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року

у справі № 188/332/17(2-а/188/42/2017)

за позовом ОСОБА_1

до Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просила визнати неправомірною відмову Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у виплаті з 01.06.2015 на користь ОСОБА_1, як матері, яка народила та виховала дитину - інваліда до 6-ти річного віку, пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язати Першотравенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області виплатити на користь позивача, як матері, яка народила та виховала дитину-інваліда до 6-ти річного віку, пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.06.2015 по 28.02.2017. Зобов'язати Першотравенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області виплачувати на користь позивача, як матері, яка народила та виховала дитину-інваліда до 6-ти річного віку, пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.03.2017 до зміни обставин справи.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови відповідача у поновленні виплати пенсії, оскільки позивач, починаючи з 01.06.2015, не працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» і, відповідно, підстави для припинення виплати пенсії згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII відсутні.

Постановою Петропавліського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення виплати пенсії, оскільки посада, на якій працює позивач, не дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Першотравенському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як особа, якій з 09.04.2015 призначено пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як матері дитини - інваліда з дитинства.

Позивач працює на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Петропавлівського управління юстиції.

З 09.04.2015, тобто з моменту призначення, пенсія позивачу не виплачувалась відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

З приводу цього позивач 18.01.2017 звернулася до відповідача з відповідною заявою про невиплати призначеної пенсії, за результатами розгляду якої листом від 31.01.2017 №1/В/03 відповідач роз'яснив позивачу, що Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, тимчасово пенсія особам у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», не виплачується.

Звертаючись до суду з позовом 15.03.2017, позивач просив виплатити пенсію з 01.06.2015.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції станом на момент звернення до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.99 КАС України).

Приймаючи до уваги, що правовими актами, що регулюють спірні правовідносини між сторонами, не встановлений строк звернення до суду за захистом порушених прав, а також не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, в даному випадку підлягають застосуванню приписи ч.2 ст.99 КАС України.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Виходячи з наведених процесуальних норм, вбачається, що вимоги позивача за період до 15.09.2016 пред'явлені з пропуском законодавчо встановленого строку звернення до адміністративного суду.

Суд не вбачає поважних причин пропуску такого строку, приймаючи до уваги, що пенсійні виплати є періодичними, проводяться щомісяця, про невиплату пенсії позивачу стало відомо з моменту її призначення, а також той факт, що звернення позивача до Пенсійного фонду з відповідною заявою 18.01.2017 не змінює моменту, з якого слід обчислювати строк звернення до суду. Жодна норма законодавства України не обмежує та не обмежувала конституційно закріплене право особи на судовий захист своїх прав і свобод.

Позивачем не наведено обставин, які б свідчили про неможливість з незалежних від нього причин своєчасно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, не вбачаються такі обставини і з наявних матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про застосування встановлених ст.100 КАС України наслідків пропуску строку звернення до суду, тому позовна заява в частині позовних вимог, пред'явлених за період до 15.09.2016, підлягає залишенню без розгляду.

Суд першої інстанції наведених обставин не врахував, що відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нової ухвали про залишення позову без розгляду.

Стосовно решти позовних вимог, виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (набрав чинності з 01.01.2016) внесено зміни до ст.37 Закону України «Про державну службу», згідно яким тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Також відповідно до внесених вказаним Законом № 911-VIII змін до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

З аналізу наведеної норми слід зробити висновок, що особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Тобто у зв'язку з внесеними змінами до законодавства з 01.01.2016 змінилися умови виплати пенсії працюючим пенсіонерам.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів зазначає, що на час розгляду справи норми Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 в частині внесення змін до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не неконституційними не визнано, тобто, спірні відносини у 2016 році врегульовано саме цим законом.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, якими врегульовано окремі питання пенсійного забезпечення у 2017 році.

Відповідно до цього Закону на 2017 рік продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, який діяв у 2016 році.

До статті ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесено зміни, згідно яким встановлено, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення вимог про визнання протиправними дій відповідача по відмові у виплаті позивачу пенсії з 15.09.2016.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині. Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись ст.100, ст.ст. 197, 198, 200, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Петропавліського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року у справі № 188/332/17(2-а/188/42/2017) скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01.06.2015 по 15.09.2016, прийняти ухвалу в цій частині про залишення позову без розгляду.

В іншій частині постанову Петропавліського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 у справі №188/332/17(2-а/188/42/2017) залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною, оскарженню не підлягає (ч.10 ст. 183-2 КАС України).

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко