Ухвала суду № 67804261, 05.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2017 року

у справі № 206/232/17

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпрі

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпрі, в якому просив:

визнати протиправними порушення з боку Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі у відношенні позивача вимог ст.ст. 22, 46 Конституції України, якими він відповідно до п.2 Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах зобов'язаний керуватися у своїй діяльності, а також підпунктів 7 та 8 пункту 4 цього положення, згідно яких відповідач призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, для чого забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій, які згідно із законодавством здійснюється за рахунок Державного бюджету України;

зобов'язати Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Дніпро негайно поновити права позивача отримувати державні пенсії як інваліду-ліквідатору ЧАЕС 3-ої групи в розмірі 6,5 мінімальних пенсій за віком, для чого зобов'язати негайно здійснити відповідний перерахунок та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій за рахунок державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, починаючи з листопада 2011 року розмір пенсії позивача не відповідає розміру, встановленому нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На відповідні звернення позивача відповідач відмовляється виплачувати позивачу пенсію у належному розмірі, посилаючись на те, що розмір пенсії визначається Постановою Кабінету Міністрів України, проте така відмова є неправомірною, оскільки розмір пенсії визначено Законом і не може змінюватися підзаконними нормативно-правовими актами.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано правомірністю дій відповідача в частині визначення розміру пенсії, враховуючи законодавчі зміни, які внесено до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо порядку визначення розміру пенсій, які виплачують на підставі цього Закону.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що зменшення розміру пенсії на підставі постанови Уряду суперечить діючому законодавству і є звуженням його конституційних прав на пенсійне забезпечення.

Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильної катастрофи, категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, з 31.03.1997 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, отримує пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Самарського суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 у справі № 2а-1105/11, яка набрала законної сили 25.06.2011, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 50 відсотків мінімальної пенсії за віком для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності - з 14 жовтня 2010 року, з урахуванням вже фактично отриманих ним сум та забезпечити її виплату.

На виконання означеного судового рішення управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснило перерахунок та виплату позивачеві основної пенсії з розрахунку не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком.

З листопада 2011 року соціальні виплати позивачу нараховуються та виплачуються в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

17.11.2016 позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі з вимогою про здійснення перерахунку державної пенсії як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи у розмірі визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції на час виникнення у нього права на соціальну допомогу як інваліда ЧАЕС з врахуванням рішень суду, яким встановлено його право на відповідний розмір цієї державної пенсії, а також висновків Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 та вжиття всіх передбачених законодавством України заходів для отримання позивачем своєчасно та в повному обсязі належної йому державної пенсії.

Листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі №Г58/04/14 від 02.12.2016 позивача повідомлено про відсутність порушень з боку Пенсійного фонду при обчисленні та виплати пенсії.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Самарського суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 у справі № 2а-1105/11 відповідача зобов'язано провести відповідний перерахунок та виплату належних позивачеві сум як особі, що постраждала внаслідок катастрофи на ЧАЕС, починаючи з 14.10.2010 без визначення кінцевої дати, тому зміни в законодавстві, що регулюють спірні правовідносини, які стались після вказаної дати, мають враховуватись та застосовуватись відповідачем при проведені позивачеві виплат згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Фактично спір між сторонами виник з приводу розміру проведених позивачеві передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат як особі, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, починаючи з листопада 2011 року.

З даним позовом до суду позивач звернувся 16 січня 2017 року.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції станом на момент звернення до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.99 КАС України).

Приймаючи до уваги, що питання виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким не встановлений строк звернення до суду за захистом порушених прав, а також не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, в даному випадку підлягають застосуванню приписи ч.2 ст.99 КАС України.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Виходячи з наведених процесуальних норм, вбачається, що вимоги позивача за період до 16.07.2016 пред'явлені з пропуском законодавчо встановленого строку звернення до адміністративного суду.

При цьому суд не вбачає поважних причин пропуску такого строку, приймаючи до уваги, що зазначені позивачем виплати за своєю суттю є пенсійними, тобто періодичними виплатами, про розмір яких позивач повинен був дізнатися саме з момент їх виплати та отримання, а також той факт, що звернення позивача до Пенсійного фонду з відповідною заявою 17.11.2016 не змінює моменту, з якого слід обчислювати строк звернення до суду. Жодна норма законодавства України не обмежує та не обмежувала конституційно закріплене право особи на судовий захист своїх прав і свобод.

Позивачем не наведено обставин, які б свідчили про неможливість з незалежних від нього причин своєчасно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, не вбачаються такі обставини і з наявних матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про застосування встановлених ст.100 КАС України наслідків пропуску строку звернення до суду, тому позовна заява в частині позовних вимог, пред'явлених за період до 16.07.2016, підлягає залишенню без розгляду.

Суд першої інстанції наведених обставин не врахував, що відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нової ухвали про залишення позову без розгляду.

Стосовно позовних вимог за період з 16.07.2016 апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на пенсію, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Водночас ч. 3 ст. 54 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в редакції Закону України №76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності з 01.01.2015, встановлено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в редакції Закону України №76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян, до яких віднесений і позивач, з 01.01.2015 делеговано Кабінету Міністрів України. Положення відповідних норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на які посилається позивач, втратили чинність, застосуванню не підлягають.

В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення розміру виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі №20-рп/2011 від 26.12.2011, розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, а також одним з визначених елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи інвалідності - 145% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 цього ж Порядку встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам ІII групи - 284,7 гривні.

Отже, з огляду на проведені виплати, а також зміни в чинному законодавстві, апеляційний суд вважає, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 встановлено відповідні розміри виплат особам, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому підстави для нарахування та виплати позивачеві державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у визначених позивачем розмірах за період з 16.07.2016 відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині. Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись ст.100, ст.ст. 197, 198, 200, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2017 року у справі № 206/232/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, пред'явлених за період до 16.07.2016 скасувати, прийняти ухвалу в цій частині про залишення позову без розгляду.

В іній частині постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2017 року у справі № 206/232/17 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко