Постанова № 67804025, 11.07.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 р. Справа №818/832/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дахна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/832/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління національної поліції в Сумській області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, та уточнивши позовні вимоги, просить визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягає в ненаданні інформації на питання 2 заяви позивача за №378 від 28.11.2016 року; визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо невиконання законних вимог позивача, викладених в пункті 2.1 його заяви №378 від 28.11.2016 року та зобов'язати відповідача надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 28.11.2016 року №378.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до начальника Сумського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою №378, у якій просив внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.ст. 384 або 385 КК України, які скоїли працівники ТОВ "Сумиоблавтотранс". Також у пункті 2 заяви просив, якщо до внесення вказаних відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку та вказати Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки. Крім того, у пункті 2.1. заяви позивач просив залучити його до перевірки у випадку, якщо Сумський ВП буде її проводити та залучити позивача до такої перевірки.

Проте, з листа відповідачавід 27.12.2016 №21195, який було надіслано позивачу на його звернення вбачається, що Сумський ВП Сумського РВП не надав відповіді на пункти 2 та 2.1 заяви ОСОБА_1, а саме: повідомлено позивача про проведення перевірки, однак не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані закони, якими вони керувались при проведенні цієї перевірки. Крім цього, не зважаючи на те, що перевірку проведено , позивача до її проведення не було залучено.

На думку позивача, відповідач повністю проігнорував вимоги пунктів 2, 2.1 його заяви №378 від 28.11.2016р., чим порушено та обмежено його право на участь у перевірці та на своєчасне отримання обґрунтованої відповіді, передбачені ст. 40 Конституції України та ст.ст. 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян".

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, а саме - у пункті 2 позовної заяви позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання пункту 3 заяви №378 від 28.11.2016р. Згідно уточнень наведених усно в судовому засіданні позивач зазначив, що у заяві №378 від 28.11.2016р. відсутній пункт 3, а тому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог викладених позивачем у пункті 2.1 заяви №378 від 28.11.2-16р. щодо незалучення позивача до проведення перевірки.

Крім цього, позивачем подано до суду письмове клопотання в якому позивач просив компенсувати йому судові витрати, що складаються із витрат пов'язаних із прибуттям у судове засідання, добових та компенсації за відрив від звичайних занять, у відповідності до ст.ст.91,94 КАС України.

Представник відповідача Дахно В.П. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову позивачу відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 28.11.2016 звернувся до начальника Сумського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою №378, у якій просив:

"1. Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.ст. 384 або 385 КК України, які скоїли працівники ТОВ "Облавтотранс";

2. Якщо до внесення вказаних відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, просить назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку та вказати Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки;

2.1. Якщо Сумський ВП буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, то просить залучити позивача до такої перевірки (а.с.4).

За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 27.12.2016 №21195 Сумське ВП Сумського РВП повідомило ОСОБА_1 про те, що було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що в ході бесіди з керівництвом ТОВ "Сумиоблавтотранс" наступні повідомили, що на запит Сумського окружного адміністративного суду відповідь надавали, тому додаткової інформації не надійшло (а.с.5).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Суд, проаналізувавши відповідь Сумського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області від 27.12.2016 №21195 на звернення ОСОБА_1 №378 від 28.11.2016 зазначає, що в порушення вимог ст.19 Закону України "Про звернення громадян", позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у заяві питань, а саме, не повідомили заявника щодо перевірки, не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки.

Таким чином, заява позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь на поставлені в зверненні питання.

Крім того, позивач мав бажання бути присутнім під час проведення переівірки.

Таке право позивача передбачене статтею 18 Закону України "Про звернення громадян", у відповідності до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та б р а т и у ч а с т ь у п е р е в і р ц і поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Проте, відповідач не забезпечив ОСОБА_1 реалізацію цих прав, не зазначивши жодних причин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головне управління Національної поліції в Сумській області як суб'єкти владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами факт розгляду заяви позивача у відповідності до вимог діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на питання 2 його заяви №378 від 28.11.2016; визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягає у невиконанні законних вимог ОСОБА_1, викладених у пункті 2.1 його заяви №378 від 28.11.2016; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 №378 від 28.11.2016 року .

Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 у своєму клопотанні про компенсацію судових витрат визначає складову - витрати, пов'язані з прибуттям в судові засідання з с. Будилка, Лебединського району, Сумської області до м. Суми. Загальний розмір витрат щдо вартості проїзду згідно розрахунків позивача (29.06.2017р. - 42,56 грн.) + (11.07.2017р. - 74 грн.) становить 116,56 грн. Добові витрати становлять 30 + 30 = 60 грн. Розмір компенсації за відрив від звичайних занять (29.06.2017р. - 120 грн.) = (11.07.2017р. - 152 грн.) становить 272 грн. (Розрахунок - а.с.18).

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Згідно зі ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Так, на підтвердження судових витрат, що пов'язані із прибуттям до суду, позивач надав проїзні документи: АААГ 111531 від 29.06.2017 на суму 7,00 грн. (квиток Будилка - Лебедин), №167898 від 29.06.2017 на суму 35,56грн. (маршрут Лебедин - Суми), №169917 на суму 35,56 від 11.07.2017 грн. (маршрут Лебедин - Суми), №0099410 на суму 2,00 грн., а всього на загальну суму 80,12 грн., які підтверджують факт понесення витрат позивача на прибуття до суду 29.06.2017 та 11.07.2017.

Отже, витрати на переїзд можуть бути відшкодовані в сумі вартості наданих позивачем квитків, а саме 80,12 грн., решта витрат на проїзд, що вказана позивачем, документально не підтверджена.

Складовою клопотання ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат,зокрема, є компенсація за відрив від звичайних занять за 29.06.2017 та 11.07.2017 року.

ОСОБА_1 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

З розрахунку позивача, його поїздка для участі в судовому засіданні у м.Сумах, враховуючи відстань 70 км. від с. Будилка та розклад руху автобусів, складає 8 годин часу.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з розглядом даного позову, позивачем було здійснено відрив від звичайних занять: 29.06.2017 та 11.07.2017, коли він приймав участь у судовому засіданні (а.с.18).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 складає 3200 грн.

Таким чином, враховуючи, час необхідний позивачу для прибуття до суду та участь у судовому засіданні, суд вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області підлягає компенсація за відрив від звичайних занять у розмірі 300 грн., а саме:

29.06.2017 (3200 мін.зарплата/20 дн.=160грн./8 год.=20грн.*6 год.) =120 грн.,

19.06.2017 (3200 мін.зарплата/21 дн.=152грн./8 год.=19грн.*8 год.) =152 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненю 272 грн. (120+152), що становить суму компенсації за відрив від звичайних занять за 29.06.2017 та 11.07.2017 року.

Крім цього, позивач просить компенсувати добові в сумі 60 грн. (30 грн. + 30 грн.), посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (далі - постанови КМ України № 590) та на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, суд задовольняє клопотання ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат частково - в сумі 412,12 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити .

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління національної поліції в Сумській області, що полягає в ненаданні ОСОБА_1 інформації на питання 2 заяви ОСОБА_1 №378 від 28.11.2016 р.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління національної поліції в Сумській області, що полягає в невиконанні законних вимог ОСОБА_1, викладених у пункті 2.1 заяви ОСОБА_1 №378 від 28.11.2016 р.

Зобов'язати Головне управління національної поліції в Сумській області (вул.Г.Кондратьєва, 23, м. Суми, 40030, код 40108777) надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 №378 від 28.11.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 23, м. Суми, 40030, код 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 412 (чотириста дванадцять) грн. 12 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2017 року.

Суддя О.М. Кунець