Постанова № 67803970, 06.07.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року справа № 823/411/17

12 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Гордієнко Ю.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 подав позов, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 446 від 16 лютого 2017 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Черкаського ВП ГУНП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 68 о/с від 16 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з 16 лютого 2017 року з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту);

- поновити позивача на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з розміру 636 грн 72 коп. за кожен день вимушеного прогулу до моменту винесення судового рішення про поновлення позивача на службі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ про звільнення є протиправним, оскільки винесений під час перебування позивача на лікарняному. Позивач зазначив, що його не повідомлено про проведення службового розслідування, відповідачем не викликано та не відібрано у нього пояснень стосовно подій, які слугували причиною звільнення. Крім того, позивач звернув увагу на незаконність наказу № 446 у звязку зі звільненням учасників бойових дій учасників АТО від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а посилання на факт перебування позивача за кермом у стані алкогольного спяніння спростовується відсутністю судового рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ не передбачено обовязкової необхідності підтвердження вини та факту скоєння дисциплінарного проступку рішенням суду. Відповідач звернув увагу, що встановлення обставин фактичної дійсності у даному випадку належить до компетенції робочої групи, якій доручено проведення такого службового розслідування. Саме висновок такого розслідування є підставою для відповідного реагування, зокрема, застосування до винних осіб дисциплінарних стягнень, у звязку з чим оскаржувані накази вважає такими, що не суперечать вимогам законодавства. Позовні вимоги щодо поновлення на службі та стягнення середнього заробітку представник позивача вважає похідними та такими, що не підлягають до задоволення у звязку з тим, що оскаржувані накази винесені в межах повноважень та у спосіб визначений спеціальним законодавством.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 19.12.2006 по 06.11.2015.

З 07.11.2015 на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі ГУНП в Черкаській області) від 07.11.2015 № 1 о/с, проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого відділення поліції в річковому порту Черкаси Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області. З 08.12.2016 проходив службу на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.

28.01.2017 інспектором УПП у м. Черкаси ОСОБА_4 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 093552.

28.01.2017 інспектором роти № 2 батальйону УПП в м. Черкаси ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 146221.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 30.01.2017 № 262 призначено службове розслідування за фактом скоєння оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, капітаном поліції ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

16.02.2017 старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_6 підготовлено висновок службового розслідування за фактом скоєння адміністративних правопорушень оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, капітаном поліції ОСОБА_1

Наказом ГУНП в Черкаській області від 16.02.2017 № 446 за вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

На підставі наказу ГУНП від 16.02.2017 № 446 та подання Черкаського відділу поліції відповідачем видано наказ від 16.02.2017 № 68 о/с згідно якого, у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення, звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 з 16.02.2017.

Вважаючи вищезазначені накази незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що сутність службової дисципліни, обовязки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі Дисциплінарний статут). Вказаний статут поширює свою дію на поліцейських.

Стаття 1 Дисциплінарного статуту передбачає, зокрема, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Частина 1 статті 7 Дисциплінарного статуту передбачає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Зазначена інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб ОВС України при його проведенні.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, повязані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмування (поранення), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підпункт 2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції визначає, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту, начальник призначає службове розслідування з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.

Наказом начальника ГУНП в Черкаській області від 30.01.2017 № 262 призначено службове розслідування за фактом скоєння оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, капітаном поліції ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

16.02.2017 старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_6 підготовлено висновок службового розслідування за даним фактом.

Службовим розслідуванням встановлено, що 28.01.2017, близько 18:00, оперуповноважений відділу кримінальної поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, капітан поліції ОСОБА_1, був зупинений працівниками УПП в м. Черкаси. Перебуваючи у черговій відпустці за 2016 рік, у цивільному одязі керував автомобілем НОМЕР_1. Під час перевірки документів на право керування транспортним засобом, працівниками УПП виявлено, що у ОСОБА_1 відсутній поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також, що останній керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного спяніння, які виражались у запаху алкоголю з порожнини рота, порушенні координації рухів та порушенні мови. Працівниками УПП для підтвердження факту керування ОСОБА_1В транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, останнього доставлено до КЗ Черкаський обласний наркологічний диспансер. Проте від проходження медичного огляду в установленому порядку позивач ухилився, про що лікарем вказаного медичного закладу складено висновок № 89.

Разом з тим ОСОБА_1 поскаржився на стан здоровя в результаті чого працівниками УПП, позивача було доставлено до КЗ Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги. Лікарем зазначеного медичного закладу, після огляду ОСОБА_1, вставлено діагноз: гостра алкогольна інтоксикація. Гіпертонічний криз. Від госпіталізації ОСОБА_1 відмовився. Після чого порушника було доставлено до транспортного засобу, де працівниками УПП в м. Черкаси за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України складено протокол серії БР № 146221 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, працівниками УПП відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.1 Правил дорожнього руху України, винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 093552, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

У подальшому протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП для прийняття рішення направлено до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

В ході службового розслідування працівники УПП, що зафіксували адміністративні правопорушення лейтенанти поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали пояснення, якими підтвердили обставини викладені у висновку службового розслідування.

Підпунктами 6.3.2 та 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Інструкції, передбачено право особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сімї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, має запропонувати надати порушнику письмові пояснення з приводу допущеного дисциплінарного проступку. Небажання особи рядового і начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Як встановлено з матеріалів справи, зокрема пояснення, які відібрав у позивача 07.02.2017 уповноважений на проведення службового розслідування старший інспектор відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області, майор поліції ОСОБА_6, ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень з приводу допущеного дисциплінарного проступку згідно ст. 63 Конституції України, у звязку зі станом здоровя. Про це зазначив власноручно.

На підставі вищевказаного суд зазначає, що позиція позивача щодо проведення службового розслідування всупереч вимог законодавства, а саме: не повідомлення та не відібрання пояснень у нього, з приводу зазначених подій, спростовується вищезазначеним поясненням.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобовязаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно ст. 15 КУпАП поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарним статутом. За порушення правил, норм і стандартів, зокрема, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до вимог ст. ст. 14, 16 ЗУ Про дорожній рух, учасник дорожнього руху зобовязаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Водій зобовязаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння.

Згідно п. 2 розділу 2 Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, визначено гідну поведінку, як недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обовязків, рівень кваліфікації тощо.

Визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. До того ж закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник ГУНП може застосувати до нього стягнення у межах компетенції, виходячи із обставин справи.

Працівник поліції згідно Присяги та Правил поведінки не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обовязку кожного працівника.

Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обовязку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобовязання, а саме бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

На підставі висновку службового розслідування керівництвом ГУНП в Черкаській області винесено наказ від 16.02.2017 № 446, яким ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, звільнено зі служби в поліції.

З приводу позиції позивача, щодо неправомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у звязку зі звільненням учасників бойових дій від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд зазначає наступне. Згідно пояснень працівника УПП лейтенанта поліції ОСОБА_4, ОСОБА_1 повідомив, що поліса немає, так як за кермо сідає дуже рідко, тому його не зробив. Відповідно до вказаних пояснень, у працівників УПП була відсутня інформація про статус позивача, як учасника бойових дій. Тому суд не бере до уваги пояснення позивача, щодо неправомірності винесення постанови. Крім того, зазначену постанову оскаржено не було, натомість 03.02.2017 ОСОБА_1 сплачено штраф згідно постанови у розмірі 425 грн.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень, позивач керував транспортним засобом, який належить його матері, а тому в даному випадку частина 1 статті 13 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не може бути застосована до позивача.

Щодо посилання на факт перебування ОСОБА_1 за кермом у стані алкогольного спяніння, позивач вважає його таким, що не відповідає дійсності з огляду на недоведеність. Зокрема зазначає, що на момент винесення наказів про звільнення було відсутнє судове рішення про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Суд не погоджується з даною позицією у звязку з відсутністю у Дисциплінарному статуті посилання на обовязкову необхідність підтвердження вини та факту скоєння дисциплінарного проступку рішенням суду, а обставина перебування позивача у стані алкогольного спяніння підтверджена лікарем КЗ Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що наказ ГУНП в Черкаській області від 16.02.2017 № 446 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача винесений на підставі та у відповідності до чинного законодавства, скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про скасування наказу ГУНП в Черкаській області від 16.02.2017 № 68 о/с, суд зазначає таке.

Закон України Про Національну поліцію не врегульовує питань звільнення поліцейського в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці.

З огляду на вказане дані правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Як встановлено з матеріалів справи, на адвокатський запит Черкаським відділом поліції представникові позивача адвокату ОСОБА_2 надіслано лист від 16.05.2017 вих. № 7253/46/01-2017, зміст якого свідчить про те, що ОСОБА_1 було надано невикористану частину чергової відпустки за 2016 рік, з 27.01.2017 по 17.02.2017. Крім того, до суду позивачем надана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України № 167, видана позивачеві 15.02.2017 з відміткою про звільнення від служби до 19.02.2017 включно.

За даних обставин, суд вбачає дії відповідача, в частині винесення наказу № 68 о/с, такими, що суперечать вимогам законодавства, та дійшов висновку про необхідність скасування наказу ГУНП в Черкаській області від 16.02.2017 № 68 о/с.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, вимогами частини 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір (в даному випадку суд), одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. В той же час, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24.03.2017 № 302, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2016 - січні 2017 року склав 25446,88 грн (15349,09 грн+10101,79 грн). Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 410,43 грн (25446,88 грн/31).

Період вимушеного прогулу з 17.02.2017 по день прийняття рішення склав 140 днів (лютий 2017 12 днів, березень 2017-31 день, квітень 2017 30 днів, травень 2017 31 день, червень 2017 30 днів, липень 2017 6 днів). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 17.02.2017 по 06.07.2017 становить 57460 грн 20 коп.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 68 о/с від 16 лютого 2017 року про звільнення позивача з 16 лютого 2017 року з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області з 17 лютого 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, дата народження 03.11.1982) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 114921 (сто чотирнадцять тисяч девятсот двадцять одна) грн 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 24626 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять шість) грн 10 коп. допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2017