Постанова № 67803208, 13.07.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року Справа № 803/814/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Житлово-комунального підприємство №3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-комунальне підприємство №3 (далі ЖКП №3, позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними дій, що полягають у нарахуванні пені в розмірі 21 747,44 грн. на розстрочені суми податкового боргу згідно із рішенням Міністерства доходів і зборів України № 62 від 25 вересня 2013 року та договору № 13 від 25 вересня 2013 року про розстрочення податкового боргу в розмірі 2 305 986,75 грн. та зобовязання відповідача скасувати пеню нараховану Житлово-комунальному підприємству №3 на розстрочені суми податкового боргу в розмірі 21 747,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЖКП №3 і Луцькою ОДПІ ГУ ДФС було укладено договір про розстрочення податкового боргу від 25 вересня 2013 року №13, яким розстрочено сплату грошових зобовязань на загальну суму 2 305 986,75 грн. на період з 25 вересня 2013 року по 26 вересня 2016 року. З листа Луцької ОДПІ ГУ ДФС від 16 грудня 2016 року №18312/10/03-18-23 року позивачу стало відомо, що контролюючим органом за період з 25 вересня 2015 року по 26 вересня 2016 року була нарахована, а підприємством сплачена пеня на розстрочені податкові зобовязання у розмірі 21 747,44 грн.

08 червня 2016 року ЖКП №3 звернулось до контролюючого органу з листом про повернення незаконно нарахованої пені або зарахування її в рахунок майбутніх платежів, однак листом від 09 червня 2017 року за №1787/8/03-1807-02 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС було відмовлено в задоволенні такої вимоги.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить зобовязати відповідача скасувати нараховану пеню, оскільки на його думку Луцькою ОДПІ ГУ ДФС застосовано строк для нарахування пені без врахування того, що строки сплати платником податкового боргу є перенесеними в порядку статті 100 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 13 липня 2017 року та в усних поясненнях в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що внаслідок порушення позивачем свого обовязку щодо своєчасності сплати податкового зобовязання у строки, встановлені Податковим кодексом України, до моменту укладення договору про розстрочення податкового боргу, Луцькою ОДПІ ГУ ДФС правомірно застосована до позивача пеня у порядку та розмірах, визначених Податковим кодексом України, тоді як пеня після укладення договору про розстрочення податкового боргу не нараховувалась. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Так, судом встановлено, що 25 вересня 2013 року заступником Міністра доходів і зборів України, на підставі статті 19-1 розділу І та статті 100 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, прийнято рішення №62 про розстрочення ЖКП №3 податкового боргу (а.с.9).

Відповідно до рішення від 25 вересня 2013 року №62 між ЖКП №3 і Луцькою ОДПІ ГУ ДФС було укладено договір про розстрочення податкового боргу від 25 вересня 2013 року №13, яким розстрочене сплату грошових зобовязань на загальну суму 2 305 986,75 грн. на період з 25 вересня 2013 року по 26 вересня 2016 року (а.с.10-12).

Пунктом 4.3 укладеного договору сторони погодили, що від дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобовязання, що залишились не сплаченими, контролюючий орган зобовязується нараховувати пеню та штраф у розмірі, визначеному Податковим кодексом України.

За період з вересня 2015 року по вересень 2016 року загальна сума розстроченої та сплаченої ЖКП №3 пені, відповідно до умов договору про розстрочення податкового боргу від 25 вересня 2013 року №13, становить 21 747,44 грн.

Розстрочені суми податкового боргу, нараховані суми процентів і пені за вказаним договором сплачено позивачем у встановленому розмірі і у визначений строк.

Наведені обставини сторонами не заперечуються, крім того вони підтверджуються листом Луцької ОДПІ ГУ ДФС від 16 грудня 2016 року №18312/10/03-18-23, зворотнім боком облікової картки платника податків та розрахунком пені (а.с.14-21,38-58).

Як слідує з листа №195/2-2 від 08 червня 2017 року позивач звертався до відповідача про скасування нарахованої пені (а.с.22), однак відповідно до листа контролюючого органу №1787/8/03-18-07-02 від 09 червня 2017 року останнім відмовлено з посиланням на відсутність підстав для такого скасування (а.с.23).

Отже, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, висновок контролюючого органу про необхідність нарахування пені ґрунтувався на тому, що укладення договору про розстрочення податкового боргу не звільняє платника податків від відповідальності за порушення встановлених законодавством строків сплати грошового зобовязання.

Суд критично ставиться до такої позицією представника відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобовязань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобовязання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобовязання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобовязання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобовязання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Статтею 100 Податкового кодексу України передбачено розстрочення та відстрочення грошових зобовязань або податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 100.1 даної статті, розстроченням, відстроченням грошових зобовязань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобовязань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 100.6 статті 100 Податкового кодексу України, розстрочені суми грошових зобовязань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Договори про розстрочення (відстрочення), відповідно до підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу України, можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу, зокрема, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого грошового зобовязання чи податкового боргу.

Також наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10 жовтня 2013 року затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) платників податків (далі Порядок №574), розроблений відповідно до статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.9 цього Порядку строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобовязання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобовязання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобовязання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (пункт 3.9 Порядку №574).

Отже, з дати прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення податкового боргу (25 вересня 2013 року) і до закінчення строку дії договору про розстрочення податкового боргу (26 вересня 2016 року) контролюючий орган втратив право на нарахування пені. Оскільки розстрочення прямо передбачає перенесення строків сплати, а в договорі про розстрочення прямо визначені нові строки сплати, то штрафні санкції могли бути нараховані лише за порушення платником податків таких нових строків.

Позивачем розстрочена податкова заборгованість і проценти сплачувались у розмірах та у строки, які визначені вказаним договором.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що початком періоду нарахування відповідачем пені по договору про розстрочення податкового боргу від 25 вересня 2013 року №13 є 25 вересня 2013 року.

Тобто контролюючим органом застосовано строк для нарахування пені без врахування того, що строки сплати платником податків податкового боргу є перенесеними в порядку статті 100 Податкового кодексу України. Внаслідок цього загальний термін нарахування пені включає в себе періоди розстрочення сплати податкового боргу, отже, рішення про розстрочення (фактичне перенесення строків сплати) не взяте до уваги контролюючим органом.

Відповідно до пункту 4.6 Порядку №574 лише з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

В ході судового розгляду встановлено, що договір про розстрочення податкового боргу від 25 вересня 2013 року №13 не розривався, відтак нарахування Луцькою ОДПІ ГУ ДФС пені на суми розстроченого ЖКП №3 податкового боргу за період дії такого договору є протиправним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності нарахування ЖКП №3 пені на суми розстроченого податкового боргу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними дій Луцької ОДПІ ГУ ДФС щодо нарахування ЖКП №3 пені на розстрочені суми податкового боргу згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 25 вересня 2013 року №62 та договору від 25 вересня 2013 року №13 про розстрочення податкового боргу в розмірі 2 305 986,75 грн. та зобовязання Луцьку ОДПІ ГУ ДФС скасувати пеню, нараховану ЖКП №3 в розмірі 21 747,44 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалів адміністративної справи, позивач при подачі позовної заяви справ судовий збір в сумі 1600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1239 від 06 липня 2017 року (а.с.2).

Таким чином, з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь ЖКП №3 слід стягнути судовий збір в сумі 1600,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №1239 від 06 липня 2017 року.

Керуючись статями 2,11,17,71,94,158,160,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області щодо нарахування Житлово-комунальному підприємству №3 пені на розстрочені суми податкового боргу згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 25 вересня 2013 року №62 та договору від 25 вересня 2013 року №13 про розстрочення податкового боргу в розмірі 2 305 986,75 грн.

Зобовязати Луцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області скасувати пеню, нараховану Житлово-комунальному підприємству №3 в розмірі 21 747,44 грн.

Стягнути на користь Житлово-комунального підприємства №3 (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 39, код ЄДРПОУ 30473452) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39497665) судовий збір в сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 липня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський