Рішення № 67802635, 14.07.2017, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10809/16-ц

Провадження №2/751/850/17

Рішення

Іменем України

14 липня 2017 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Цибенко І. В.

при секретарі Крохмальна Л. В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів в сумі 8 424,10 грн. та понесених судових витрат. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 перебувала на обліку як безробітна в ОСОБА_3 міському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено (ОСОБА_1 розслідування страхових випадків від 07.10.2016 № 124), що під час надання статусу безробітного, в період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_4 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що не повідомила центр зайнятості, що спричинило неправомірне отримання нею статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю в період з 29.06.2016 по 28.09.2016 у сумі 8 424,10 грн. Листом від 21.10.2016 № 05/3956 ОСОБА_4 було повідомлено про необхідність повернути неправомірно отриману нею допомогу по безробіттю у сумі 8 424,10 грн. Станом на день розгляду справи, завдана ОСОБА_4 ОСОБА_3 міському центру зайнятості шкода не відшкодована.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Посилався на те, що відповідачка на момент звернення до ОСОБА_3 міського центру зайнятості та отримання статусу безробітної відносилась до зайнятого населення і перебувала в статусі підприємця. Вказав, що наявність реєстрації ОСОБА_4 як підприємця, але відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не свідчить про автоматичну втрату статусу підприємця і вона мала припинити підприємницьку діяльність шляхом включення відомостей до Єдиного державного реєстру, а потім здійснити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Представник відповідача заперечив проти позову вказав, що відповідач не відноситься до зайнятого населення оскільки відомості в Єдиному державному реєстрі про неї як фізичну-особу підприємця - відсутні. Крім того вказав, що згідно даних Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області та ГУ ДФС у Чернігівській області, ОСОБА_4 як суб’єкт підприємницької діяльності на обліку у них не перебувала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку як безробітна в ОСОБА_3 міському центрі зайнятості та отримувала соціальні послуги і забезпечення відповідно до ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в період з 29.06.2016 по 28.09.2016 (а.с. 6,7,8).

Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення актом розслідування від 07.10.2016 року було встановлено, що на момент реєстрації як безробітної, ОСОБА_4 була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності з 26.07.2002 року (а.с. 9-10, 11).

Наказом № НТ161018 від 18.10.2016 року ОСОБА_4 припинено виплату допомоги по безробіттю з 07.10.2016 року у зв’язку з встановленням факту виконання безробітною оплачуваної роботи (надання послуг) відповідно до п.п 9 п. 1 ст. 45 ЗУ «Про зайнятість населення» та пп.2 п. 1 ч. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

За ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затв. наказом Мінпраці від 20.11.2000. № 307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

З 01 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 року. Відповідно до п. 2 прикінцевих положень зазначеного Закону в редакції від 15.03.2003 року державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Згідно розпорядження Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 26.07.2002 року № 292 зареєстровано підприємницьку діяльність ОСОБА_4М.у вигляді торгово-посередницької діяльності.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 вищевказаного Закону, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до листа Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 09.08.2016 (а.с. 64) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 (ін НОМЕР_1) як фізична особа-підприємець не зареєстрована, тому здійснити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності не має можливості.

При перевірці судом відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей про реєстрацію ОСОБА_4 (ін НОМЕР_1) як фізична особа-підприємець, не знайдено.

Таким чином, відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 року реєстраційну картку вона державному реєстратору не подавала, заміна раніше виданого їй свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка фізичною особою – підприємцем не проводилась та відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, стосовно неї не вносились. Отже, вищенаведені обставини свідчать про те, ОСОБА_4, станом на момент звернення до позивача з заявою про надання статусу безробітного 22.06.2016 року, не могла здійснювати підприємницьку діяльність та не мала статусу фізичної особи - підприємця в розумінні чинного законодавства. Доказів того, що вона таку діяльність здійснювала, не перебуваючи на відповідному обліку в податкових органах і органах пенсійного фонду не сплачуючи податки, позивачем суду не надано (а.с. 70, 68).

Отже, на дату звернення до ОСОБА_3 міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного ОСОБА_4 не відносилася до категорії зайнятого населення.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Цибенко