Рішення № 6779940, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09 Справа№ 31/148 (3/230)

13.10.2009 року Справа № 31/148 (3/230)

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Підгірне Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест”, м. Трускавець Львівської області

про: стягнення 124218,48 грн.

Суддя: Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.

Представники

від позивача: ОСОБА_4 - представник;

від відповідача: Войтович О.В. представник.

Представникам сторін розяснено права і обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Підгірне Пустомитівського району Львівської області, надалі позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в сумі 124218,48 грн. Ухвалою суду від 16.09.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 06.10.2008 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2008р. у справі № 3/230 позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення із відповідача на користь позивача 124218,48 грн. заборгованості, 1242,19 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 р. у справі № 3/230 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2009 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 р. та рішення суду першої інстанції від 05.11.2008 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 21.08.2009 р. місцевим господарським судом матеріали справи прийнято до провадження, присвоєно справі новий № 31/148 (3/230) та призначено розгляд справи на 30.09.2009 р.

29.09.2009 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він стверджує про поставку позивачем товару як згідно договору від 19.02.2007 р., так і договору П-02/08-07 від 31.08.2007 р. та визнає борг в сумі 33463,80 грн.

У письмовому поясненні, поданому суду 07.10.2009 р., позивач просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість в сумі 94218,48 грн. у звязку з тим, що державною виконавчою службою на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.06.2009 р. було стягнуто з відповідача 30000,00 грн. в оплату за поставлений товар.

В судових засіданнях 30.09.2009 р. та 07.10.2009 р. оголошувались перерви.

В судове засідання 13.10.2009 р. прибули уповноважені представники позивача і відповідача. Представник позивача підтримав позовні вимоги, вказавши на позадоговірному характері поставки товару відповідачеві, подав суду копії банківських виписок. Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві, визнавши заборгованість лише в сумі 33463,80 грн.

В судовому засіданні 13.10.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 19.10.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товарноматеріальних цінностей № б/н від 19.02.2007 р., згідно якого позивач, як постачальник, зобовязувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити відповідачеві, як покупцю, а покупець прийняти й оплатити товарно-матеріальні цінності. Проте графа із зазначенням товарно-матеріальних цінностей сторонами договору не заповнена. Як зазначено в п. 1.2 договору ціна, вартість та кількість товарно-матеріальних цінностей, що є предметом поставки за цим договором, її асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, які погоджуються сторонами і є невідємною частиною цього договору. При цьому специфікація складається за формою, наведеною у додатку № 1 до договору. Позивачем до матеріалів справи (а.с. 74) додано оригінал специфікації до договору № б/н від 19.02.2007 р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між позивачем і відповідачем було укладено договір поставки товарноматеріальних цінностей № П-02/08-07 від 31.08.2007 р., згідно якого позивач, як постачальник, зобовязувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити відповідачеві, як покупцю, а покупець прийняти й оплатити наступні товарно-матеріальні цінності. Проте в цьому договорі графа із зазначенням товарно-матеріальних цінностей сторонами договору також не заповнена. Як зазначено в п. 1.2 договору № П-02/08-07 ціна, вартість та кількість товарно-матеріальних цінностей, що є предметом поставки за цим договором, її асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, які погоджуються сторонами і є невідємною частиною цього договору. При цьому специфікація складається за формою, наведеною у додатку № 1 до договору. Відповідачем до матеріалів справи (а.с. 142) додано належним чином засвідчену копію специфікації до договору № П-02/08-07 від 19.02.2007р.

Дослідивши наявні у матеріалах справи подані сторонами договори № б/н від 19.02.2007 р. та № П-02/08-07 від 31.08.2007 р., суд дійшов висновку, що вони є ідентичного змісту, підписані та засвідчені печатками обох сторін, проте не містять вказівки на те, які саме товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) є предметом поставки (в обидвох договорах відповідна графа пункту 1.1 розділу “Предмет договору” є незаповненою). В зазначених договорах сторони спору не обумовили вартість, ціну та асортимент товару, що поставляється, які повинні були бути визначені в специфікації, яка є додатком до договору. До матеріалів справи позивачем і відповідачем долучено різні специфікації, які підписані і завірені печатками сторін та різняться по змісту.

Судом встановлено, що позивачем в період із 17.08.2007 р. по 15.02.2008 р. згідно наявних у справі накладних (а.с. 12 73) поставлено відповідачеві товар, а саме: продукти харчування та плодоовочеву продукцію на загальну суму 265587,47 грн. Із накладних вбачається, що вони виписані на підставі угоди (без дати, без номера), графи накладних “здав”, “прийняв” засвідчені підписами і відтисками печаток позивача та відповідача відповідно. Товар був прийнятий відповідачем без будь-яких застережень щодо ціни та якості товару, використаний ним для власних потреб, залишки поставленого позивачем товару у відповідача відсутні.

Як вбачається з поданих позивачем копій банківських виписок оплата відповідачем за поставлений товар проводилась згідно відповідних накладних.

Виходячи з вищенаведеного, зокрема враховуючи обставини невизначення сторонами спору у договорах предмету поставки та того, що у накладних не зазначено як підставу їх складання договір поставки товарноматеріальних цінностей б/н від 19.02.2007р. чи № П-02/08-07 від 31.08.2007р., місцевий господарський суд вважає, що поставка позивачем відповідачу продуктів харчування та плодоовочевої продукції за накладними була позадоговірною.

Врахувавши вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2009 р., судом встановлено, що вартість поставленого згідно накладних товару зазначалась у видаткових накладних без врахування податку на додану вартість, оскільки позивач був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2008 р. Також сторонами спору за допомогою належних і допустимих доказів не доведено, що при поставці товару ними, крім видаткових накладних, складались ще й товарно-транспортні накладні на поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мас виконуватися належним чином і відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

З огляду на те, що строк розрахунків за отриманий товар між позивачем та відповідачем не обумовлювався, позивачем 06.08.2008 р. направлено на адресу відповідача претензію № 14 від 03.08.2009р. про оплату за отриманий ним товару на суму 124218,48 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Доказів повної сплати вартості отриманого по накладних товару відповідачем суду не подано.

Відтак, станом на час прийняття судом рішення із врахуванням коштів, стягнутих на користь позивача державною виконавчою службою, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 94218,48 грн.

У звязку з цим провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30000,00 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів повної оплати боргу не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Підгірне Пустомитівського району Львівської області, задоволити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(82200, м. Трускавець Львівської області, вул. Суховоля, 50; код ЄДРПОУ 30439207) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг в сумі 94218,48 грн., державне мито в сумі 1242,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі № 31/148 (3/230) припинити.

Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням законної сили.

Суддя