Ухвала суду № 67798695, 17.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаПрокопенка О.Б., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В. − розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2017 року у справі за його позовом до Львівської міської ради про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

Франківський районний суд м. Львова постановою від 31 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду у встановлений законом місячний строк заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов'язав Львівську міську раду розглянути заяву (клопотання) позивача на найближчому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради. В решті позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції від 31 жовтня 2016 року скасував та прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 квітня 2017 року скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та залишив у силі постанову Франківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою касаційного суду ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.

На обґрунтування заяви додані ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 березня та 19 травня 2016 року (справи №№ 824/1936/15-а, 804/13706/14 відповідно), які, на думку заявника підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції положення статей 8, 14 Конституції України та статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, а також посилається на невідповідність рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року справа № 21-1465а15.

В оскаржуваному рішенні Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2017 року, суд погодився із висновком суду першої інстанції про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду у місячний строк клопотання позивача про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення технічної документації (проекту) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, тому зобов'язав Львівську міську раду розглянути дане клопотання на найближчому пленарному засіданні сесії.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року наданому для порівняння, суд касаційної інстанції погодився із висновком суду апеляційної інстанції також про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва та передачі безоплатно у власність та зобов'язав відповідача розглянути повторно зазначену заяву позивача у строк визначений законом.

При цьому вказане рішення, касаційного суду не містить іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм права, про які йдеться у заяві.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року наданому для порівняння, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не мав права відмовляти позивачеві в затвердженні проекту землеустрою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, лише з підстав відсутності документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, перелік яких, чітко не визначений чинним законодавством.

Аналіз зазначеного судового рішення та оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування цим судом вказаних у заяві норм матеріального права, оскільки вони ухвалені за наслідками вирішення спорів, що виникли у правовідносинах, не подібних за змістом.

Те саме стосується й постанови Верховного Суду України, оскільки постановлена вона за інших фактичних обставин та правового регулювання, ніж ухвала касаційного суду, про перегляд якої подано заяву, оскільки у цій справі оскаржувались дії митного органу щодо повернення надмірно сплачених митних платежів.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2017 року.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до Львівської міської ради про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда