Рішення № 67797474, 17.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/5002/17 Головуючий у 1 інстанції - Антонова Н.В.

Унікальний №752/14929/16-ц Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

Головуючого - Панченка М.М.

Суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

При секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи Національний Банк України, ОСОБА_3 про визнання відмови в наданні інформації незаконною та бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») і просила ухвалити рішення, яким визнати відмову в наданні інформації незаконною та бездіяльність протиправною, а також просила суд зобов»язати відповідача надати відповідь на її письмові звернення.

Зокрема, позивачка послалась на те, що вона, як позичальник відповідача ПАТ «ОТП Банк», неодноразово у письмовому вигляді зверталась до відповідача надати розрахунок кредитної заборгованості, однак, отримувала відмову у наданні відповіді, з посиланням на банківську таємницю, у зв»язку з чим, звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року позов задоволено частково/а.с.113-117/.

Судовим рішенням зобов»язано ПАТ «ОТП Банк» розглянути заяви ОСОБА_2 від 15.02.2016 року (вхідний №001-25-4/236-Л від 17.02.2016 року, та вхідний №001-25-4/235-Л від 17.02.2016року) і надати заявниці відповіді та запитувані документи у встановленому законом порядку.

В решті позову відмовлено.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 на указане судове рішення ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 22.05.2017 року визнана неподаною та повернута заявнику на підставі ст.121 ЦПК України /а.с.147/.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року в задоволеній його частині, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові /а.с.124-126/.

Скаржник зазначив, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки спірні правовідносини врегульовані на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, як зазначив скаржник ПАТ «ОТП Банк», суд першої інстанції не вказав у рішенні, яким Законом повинен керуватись Банк при наданні письмових відповідей на звернення позивачки від 15.02.2016 року (вхідний №001-25-4/236-Л від 17.02.2016 року, та вхідний №001-25-4/235-Л від 17.02.2016року).

Скаржник в апеляційній скарзі вважав, що суд безпідставно втрутився в діяльність Банку, зобов»язуючи змінювати порядок видачі документів.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Так, рішення суду першої інстанції в частині зобов»язання Банку надати заявниці запитувані документи підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові, а в решті рішення належить залишити без змін.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Встановлено, що 17.08.2007 року між сторонами ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за №МL-701/747/2007, відповідно до якого позивачка отримала кредит у сумі 60.272,85 швейцарських франків на термін до 17.08.2037 року.

Поручителем позичальниці ОСОБА_2 за указаними кредитними зобов»язаннями виступила перед Банком третя особа ОСОБА_3.

Не погоджуючись з вимогою Банку про дострокове погашення кредитної заборгованості, позивачка ОСОБА_2 неодноразово письмово зверталась до кредитора за роз»ясненнями.

Так, із матеріалів справи слідує, що позивачка надіслала до банку тринадцять відповідних заяв в період з 16.02.2016 року до 31.01.2017 року /а.с.12,13, 15, 16, 22, 70, 71, 72, 73, 74,96, 97, 98/.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, Банк письмово відповів заявниці на всі її заяви за винятком двох заяв від 15.02.2016 року: вхідний №001-25-4/236-Л від 17.02.2016 року, та вхідний №001-25-4/235-Л від 17.02.2016року. Саме, відносно цих двох заяв позичальниці ОСОБА_2, які залишились Банком без відповіді, суд першої інстанції ухвалив рішення про зобов»язання Банку надати відповідь та виконати ці заяви в частині надання заявниці певних документів.

В силу ст.ст.19,20 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об»єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов»язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п»ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Так, оскільки письмові відповіді Банку на окремі її звернення, позивачку не влаштовували, а на інші її звернення, зокрема, від 15.02.2016 року (вхідний №001-25-4/236-Л від 17.02.2016 року, та вхідний №001-25-4/235-Л від 17.02.2016року) вона взагалі не отримала відповіді, позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом з вимогою зобов»язати Банк надати відповіді на її письмові звернення, та надати документи відносно спірних відносин між сторонами, що випливають із кредитного договору.

Спростовуючи доводи скаржника в апеляційній скарзі відносно того, що позивачка неправильно обрала спосіб захисту своїх прав, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі, у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина.

А в силу ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об»єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Тобто, указана норма передбачає право звернення громадянина до суду у разі порушення його прав та законних інтересів. А оскільки Банк не надав відповіді позивачці на її два звернення від 15.02.2016 року, тим самим її права були порушені, а тому вона мала всі підстави звертатись до суду про визнання незаконною бездіяльності керівництва Банку.

При цьому, незважаючи на те, що ст.16 ЦК України, якою передбачені способи захисту цивільних прав, у пункті 10 частини другої передбачає такий спосіб захисту порушених прав як визнання незаконними дій чи без діяльності лише щодо певного кола суб»єктів, якими є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, між тим, в цій же другій частині ст.16 ЦК указано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що Закон України «Про звернення громадян» у ст.16 передбачає право звернення громадянина до суду на дії/бездіяльність органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об»єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи, у зв»язку з цим, колегія суду вбачає, що звернення позивачки до суду з цим позовом у визначений нею спосіб, відповідає положенням ст.16 ЦК України.

В той же час суд правомірно задовольнив позов щодо зобов»язання надати відповіді на звернення від 15.02.2016 року (вхідний №001-25-4/236-Л від 17.02.2016 року, та вхідний №001-25-4/235-Л від 17.02.2016року).

Однак судом, на думку колегії суддів, в рішенні неправомірно зобовязано Банк надати документи, які вимагає позивачка, оскільки в спірних правовідносинах, в межах цього провадження вирішується питання захисту прав позивачки на розгляд відповідачем її заяв і отримання на ці заяви них відповіді, що не було здійснено відповідачем. А тому, ще не знаючи, якою буде відповідь Банку на звернення позивачки, суд не вбачає за можливе зобов»язувати Банк до дії, яка є похідною від зобов»язання надати письмову відповідь на звернення, і випливає із результатів розгляду скарг.

Тобто, колегія вважає, що зобов»язуючи, в даному випадку, Банк надати позивачці документи, які нею вимагаються, суд тим самим втручається у господарську діяльність Банку.

І лише після негативної відповіді Банку на її письмове звернення, позивачка, на думку суду, не втрачає можливості вирішити свою вимогу щодо видачі документів шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з вимог матеріальних норм права і враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, лише щодо скасування рішення в частині зобов»язання Банку надати позивачці певні документи, а в решті рішення, зокрема, в частині зобов»язання Банку надати позивачці відповіді на її звернення, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307,308,309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року в частині, що зобов»язує Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» надати ОСОБА_3 запитувані документи за її заявами від 15.02.2016 року (вхідний №001-25-4/236-М від 17.02.2016 року, та вхідний №001-25-4/235-М від 17.02.2016року), та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові, а в решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді