Ухвала суду № 67797392, 13.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Станкевича Ю.В.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ПП «Колегія» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кутенця В.В. та накладено арешт на майно, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за адресою м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, площею 81 262 кв.м., яка зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Івано-Франківськ та перебуває в оренді ПП «Колегія», з забороною розпоряджання, відчуження, користування будь-яким чином вказаним майном, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрацію, поділ, виділ, тощо) права власності.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження цього майна як речового доказу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на помилковість висновків суду щодо наявності підстав для застосування відносно ПП «Колегія» такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Так, апелянт зазначає, що дане товариство не має ніякого відношення до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на земельну ділянку, оскільки його посадовим особам про підозру не повідомлено, а даних про причетність підприємства до кримінального правопорушення, слідчим не надано. Також, не погоджується апелянт із висновками слідчого судді щодо відповідності майна ознакам ст. 98 КПК України, так як клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять даних з цього приводу. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що арешт майна з забороною користування земельною ділянкою суперечить вимогам чинного законодавства та порушує їх Конституційні права.

Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно розглянув клопотання про арешт майна без повідомлення про це його власників. Копію судового рішення він отримав лише 04 квітня 2017 року, у зв'язку з чим, вважає, що апеляційна скарга подана своєчасно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію оскаржуваного рішення останній отримав 04 квітня 2017 року, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта щодо своєчасності оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість постановленого судом рішення, то колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, дотримався.

Так, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014090010004019 від 18 грудня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно доводів клопотання, в грудні 2015 року працівниками СДСБЕЗ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області під час проведення заходів, спрямованих на виявлення фактів порушення чинного законодавства у сфері земельних відносин, а також у сфері будівництва, виявлено факти зловживання владою та службовим становищем з боку службових осіб управління архітектури та містобудування Івано-Франківської міської ради, Крихівецької сільської ради, Державного управління охорони навколишнього природного середовища, Івано-Франківського управління водних ресурсів під час відведення земельної ділянки ПП «Колегія» площею 8, 1262 га для будівництва котеджного містечка.

Так, вищевказані службові особи діючи всупереч інтересам служби умисно, з корисливих мотивів в інтересах посадових осіб ПП «Колегія» достеменно знаючи, що на земельній ділянці площею 8,1262 га по АДРЕСА_1 знаходиться водний об'єкт - водойма з явними водогосподарськими спорудами, внесли в офіційні документи завідомо неправдиві відомості про те, що територія, де знаходиться водоймище, відносяться до земель громадської та житлової забудови. Внесені дані в подальшому стали підставою для відведення вищевказаної земельної ділянки ПП «Колегія» в оренду для будівництва котеджного містечка.

Внаслідок внесення таких неправдивих відомостей, землекористувачем були знищені водогосподарські споруди, які знаходяться на водному об'єкті, вартість яких визначена земельно-технічною експертизою на загальну суму 945 060 грн.

Крім того, досудове розслідування також здійснюється за фактом неправомірних дій ОСОБА_4, який займаючи посаду начальника управління Держкомзему у Івано-Франківській області, у змові із ОСОБА_2, зловживаючи довірою колишнього директора ПП «Колегія» ОСОБА_5, шахрайським способом запевнивши, що буде сприяти останньому у відведені земельної ділянки площею 8, 1262 га в АДРЕСА_1, заволодів його грошовими коштами.

Постановою старшого слідчого в ОВС другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Рубчук С.Г. від 28 лютого 2017 року земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 81262 кв.м. визнано речовим доказом.

В рамках даного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про арешт вказаного майна.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані слідчим на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на земельну ділянку.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність земельної ділянки критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вона може бути використана як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності слідчим тих обставин, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, площею 81262 кв.м. має ознаки речового доказу, є безпідставними.

Що стосується посилань апелянта з приводу того, що посадовим особам ПП «Колегія» в рамках даного кримінального провадження про підозру не повідомлено, що на його думку виключає можливість застосування відносно ПП «Колегія» заходів забезпечення кримінального провадження, то слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кутенця В.В. та накладено арешт на майно, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за адресою м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, площею 81 262 кв.м., яка зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Івано-Франківськ та перебуває в оренді ПП «Колегія», з забороною розпоряджання, відчуження, користування будь-яким чином вказаним майном, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрацію, поділ, виділ, тощо) права власності, залишити без зміни, а апеляційну скаргу директора ПП «Колегія» ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/2353/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїБатрин О.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.