Ухвала суду № 67797373, 04.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа 757/1284/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Писанець В.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5374/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року колегія суддів cудової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Музичко С.Г.,

Суддів - Панченко М.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Гоін В.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління Публічного акціонерного товариства « Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та стягнення переплачених сум,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та стягнення переплачених сум відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачем не надано позивачу інформації про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту та варіанти повернення кредиту в письмовій формі, що суперечить чинному законодавству України і вказує на несправедливість умов кредитного договору та на порушення прав споживача. Зазначає, що кредитний договір не містить вартості послуг нотаріуса та страхової компанії, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням та укладенням договору, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що умови спірного кредитного договору не відповідають критеріям несправедливості, вони є справедливими та у рівній мірі враховують інтереси як банку, так і клієнта.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 29.05.2007 між позивачем та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 24-07-И/10.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. кредитного договору, відповідач надає позивачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 200 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 10,8% річних. Кредитні ресурси, отримані позивачем за цим договором, використовуються за цільовим призначенням: для придбання 3-х кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,80 кв.м., житловою площею -49,3 кв.м.

Відповідно до п 3.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 28.05.2027. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.

Позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 26 по останнє число кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості у складі щомісячного ануїтетного платежу розмірі 2062 доларів США, згідно Графіка зниження розміру заборгованості.

На виконання умов кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, були укладені договори поруки № 24-07-П1/10 від 29.05.2007р., між відповідачем, гр. ОСОБА_5 та позивачем, та № 24-07-П2/10 від 29.05.2007р., між відповідачем, гр. ОСОБА_4 та позивачем, за якими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов'язалися перед відповідачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Згідно з ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Судом встановлено, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; позивач підписав заяву, згідно якої він підтвердив свою згоду з умовами кредитного договору. Відповідач надав позивачу документи щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку №1 до кредитного договору, який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов суми погашення основного боргу і сплати процентів.

Доводи апеляційної скарги, що спірний кредитний договір суперечить Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені постановою Національного банку України від 10 травня 2007р. та ст. 11 Закону України «Про захист прав Споживачів», колегія суддів вважає необґрунтованим, так як кредитний договір містить мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений (п. 2.3. Кредитного договору); тип відсоткової ставки (п. 4.1 Кредитного договору); суму, на яку кредит може бути виданий (п. 2.1. Кредитного договору); строк, на який кредит може бути одержаний (п. 3.2. Кредитного договору); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; (графік зниження позичкової заборгованості - додаток №1 до Кредитного договору); варіанти дострокового погашення кредиту (п. 3.5 Кредитного договору); сплату процентів за користування коштами ( п.п. 4.3, 4.4 Кредитного договору); сплату комісійної винагороди ( п. 7.7 Кредитного договору).

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання інформації, яка зазначена у частині 2 даної норми, банк несе відповідальність, яка встановлена ст.ст. 15 та 23 цього закону, тобто споживач має право на відшкодування завданих даними діями збитків, однак закон не передбачає можливості визнання недійсним у даному випадку кредитного договору.

Посилання у апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України у справі 6-40цс13, висновки суду не спростовують, оскільки стосується правовідносин щодо визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Таких обставин позивачем не заявлено.

За змістом Постанови Верховного Суду від 16.11.2016 року несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Змін у витратах щодо плати за обслуговування кредиту спірним кредитним договором не передбачено. Зміни у витратах або інші витрати ніж ті, що передбачені договором, та про які позивачу було відомо перед підписанням договору, судом не встановлено.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України №б-79цс14 від 02.07.2014р., відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Твердження апеляційної скарги про те, що кредитним договором не визначено вартості послуг нотаріуса, та страхової компанії не відповідають дійсності, оскільки чинне законодавство не відносить вказані положення до істотних умов договору.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, недостатня обґрунтованість рішення суду не є підставою для його скасування, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді