Рішення № 67796717, 18.07.2017, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/1534/17

Провадження № 2/636/1154/17

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дьоміної О.П.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, уточненим 04.07.2017 року, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.03.2016 року Чугуївським міським судом Харківської області було прийнято заочне рішення по справі № 636/2052/15-ц (рішення набрало законної сили 08.08.2016 року), за яким Відповідача було зобов'язано сплачувати аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 500 (п'ятсот) гривень, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 травня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

22.08.2016 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №52009641 від 22.08.2016 року, за якою з боржника - ОСОБА_2 стягується грошові кошти в розмірі 500 (п'ятсот) гривень починаючи з 08 травня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, факт зобов'язання сплати аліментів на користь позивача встановлений судом та відкрито виконавче провадження, за яким стягується з відповідача на користь позивача грошові кошти на утримання дитини.

Однак, на момент винесення рішення про присудження розміру аліментів, відповідач був безробітній, тому суд, відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України, визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки на той час платник аліментів мав нерегулярний, мінливий дохід.

На сьогодні відповідач є військовослужбовцем військової частини В6250 за контрактом (при ВЧ А0501, код ЄДРПОУ - 24976272, адреса ВЧ: 63503, Харківська обл., місто Чугуїв, вул. Горішного) та отримує регулярний дохід більше 7 200 (семи тисяч двісті гривень) грн. на місяць.

Враховуючи те що, позивач є матір'ю двох малолітніх доньок (3 та 8 років відповідно), перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без збереження заробітної плати, вона зазначає, що розмір аліментів, які сплачує відповідач на її користь в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) грн. є занадто низьким. Ціни в магазинах, лікарнях, аптеках непомірно високі для неї та її доньки.

Також, позивач вказує на те, що постійно несе витрати на лікування доньки у випадку захворювання, здійснення щеплень, відвідування стоматолога, придбання необхідної сезонної одежі, купівля необхідних товарів (підручники, зошити, канцелярські товари, шкільна форма) для повноцінного навчання в школі, тощо, а відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - без збереження заробітної плати.

Таким чином, позивач стверджує, що не має можливості самостійно сплачувати всі вищезазначені витрати, пов'язані із самостійним вихованням спільної з відповідачем доньки. Відповідач жодним чином не допомагає, не цікавиться життям та вихованням доньки.

Враховуючи ціни на продукти харчування, одяг та ліки в Україні станом на 2017 рік - на 500 грн. на місяць виховати, нагодувати, купити ліків, забезпечити одягом, підготувати дитину до школи не можливо.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач не має інших дітей, окрім спільної доньки - ОСОБА_3, не перебуває в іншому шлюбі та не зацікавлений у вихованні доньки. Всі витрати на виховання доньки, зазначені вище, вона сплачує самостійно.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій вона підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явився, причину неявки суду не доповідав, заяви про розгляд справи у його відсутність не надавав.

За таких обставин, відповідно до ст. ст. 169 ч. 4, 224 ч. 1 ЦПК України, суд визнає причину неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, - неповажною, і вирішує справу у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 11 того ж Кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Зі ст. 61 ЦПК України слідує, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного:

Судом встановлено, що позивач і відповідач перебували у шлюбі, який було розірвано між ними рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13.08.2012 року (а.с.8).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, видане Малинівською селищною радою Чугуївського району Харківської області 15.04.2009 року (а.с.6).

Після розірвання шлюбу, відповідача за рішенням суду від 21.03.2016 року було зобов'язано виплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 500 грн. щомісяця але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08.05.2015 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.7) та видано виконавчий лист №636/2052/15-ц (а.с.34).

Постановою від 16.11.2016 року державним виконавцем Чугуївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Харківській області звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 (а.с.33).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 141 СК України, встановлює рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини та стверджує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною ч. ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно Довідки від 30.06.2017 року №4/2549, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині пп В6250 та отримав за період з 01.01.2017 року по теперішній час 22 095,82 грн. (а.с.35).

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України - розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на погіршення свого матеріального становища через перебування у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати, збільшення витрат на утримання дітей, працевлаштування відповідача і отримання ним достатньо високої заробітної плати.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Законодавство України, а саме Сімейний кодекс України в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - розмiр алiментiв на одну дитину не може бути меншим, нiж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розмiру алiментiв, якi стягуються з боржника, то вiдповiдно до ч. 3 ст. 70 ЗУ вiд 21.04.1999 р. №606-XIV «Про виконавче провадження» вiн не повинен перевищувати 50 % заробiтної плати цiєї особи, а у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - 70%.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України - мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зі змісту вище приведеного та аналізу зазначених статей слідує, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину. А саме, зокрема - матеріальне становище дитини та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого будуть стягуватися аліменти, свідченням чого є величина витрат на утримання себе та членів своєї родини.

Нести відповідальність з утримання дитини повинні обидва батьки. В той же час позивачка не має можливості працювати, оскільки доглядає дитину, відповідач працездатний, офіційно працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 05.02.2016 року у справі №6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до конституційного принципу верховенства права, з урахуванням потреб дитини та можливостей батька, суд вважає за необхідне збільшити розмір аліментів з 500 грн. до 1/4 частини всіх видів доходу ОСОБА_2 кожного місяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12.05.2017 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в дохід держави в сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215, 223, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21.03.2016 року з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 500 грн. до 1/4 частини всіх видів доходу відповідача кожного місяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12.05.2017 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21.03.2016 року за №636/2052/15-ц, відкликати та приєднати до матеріалів справи.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в дохід держави у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Cуддя О.П. Дьоміна