Постанова № 67795769, 09.11.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8276/16-а

Провадження №2-а/428/112/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області Казакова Валентина Васильовича про визнання протиправним і скасування пункту рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області, визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області Казакова В.В. про визнання протиправним і скасування пункту рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області, визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу, мотивуючи вимоги тим , що рішенням одинадцятої сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання 28.04.2016р. було прийнято Рішення №400 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради», відповідно до п.8 якого планувалась реорганізація з 07.07.2016р. департаменту з юридичних питань та контролю шляхом виключення зі структури виконавчих органів міської ради департамент з юридичних питань і контролю та скорочення посади директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради. Оскаржуване рішення Сєвєродонецької міської ради було прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, а виконуючий обов'язки міського голови секретар міської ради ОСОБА_4 не мав повноважень скликати, відкривати, проводити сесію міської ради та вносити на її розгляд пропозиції щодо структури виконавчих органів міської ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів. 06.05.2016р. позивача ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення. Проте, у період з 06.05.2016р. по 06.07.2016р. позивачу ОСОБА_1 не було запропоновано вакантні посади, що є грубим порушенням чинного законодавства України. На виконання зазначеного рішення міської ради 02.07.2016р. було видано розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька Казакова В.В. №219-К, яким позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв'язку з її скороченням на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вищенаведене розпорядження №219-К є протиправним та підлягає скасуванню. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд визнати протиправним та скасувати п.8 рішення одинадцятої (чергової) сесії Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради» від 28.04.2016 №400; визнати протиправним та скасувати розпорядження Сєвєродонецького міського голови №219-К від 02.07.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту з юридичних питань і контролю Сєвєродонецької міської ради Луганської області з 06.07.2016р. та допустити негайне виконання постанови суду в цій частині; стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2016р. по час фактичного поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту з юридичних питань і контролю Сєвєродонецької міської ради.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі та пояснив, що рішенням одинадцятої сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання 28.04.2016р. було прийнято Рішення №400 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради», відповідно до п.8 якого планувалась реорганізація з 07.07.2016р. департаменту з юридичних питань та контролю шляхом виключення зі структури виконавчих органів міської ради департамент з юридичних питань і контролю та скорочення посади директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради. Оскаржуване рішення Сєвєродонецької міської ради було прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, а виконуючий обов'язки міського голови секретар міської ради ОСОБА_4 не мав повноважень скликати, відкривати, проводити сесію міської ради та вносити на її розгляд пропозиції щодо структури виконавчих органів міської ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів. 06.05.2016р. його було попереджено про наступне звільнення. Проте, у період з 06.05.2016р. по 06.07.2016р. йому не було запропоновано вакантні посади у Сєвєродонецькій міській раді, що є грубим порушенням чинного законодавства України, хоча станом на 01.07.2016р. були вакантні посади начальника та заступника начальника юридичного відділу, що відповідають його фаху. На виконання зазначеного рішення міської ради 02.07.2016р. було видано розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька Казакова В.В. №219-К, яким його було звільнено з займаної посади у зв'язку з її скороченням на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає, що вищенаведене розпорядження №219-К є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив , що 28.04.2016р. Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення №400 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради», яким було реорганізовані окремі виконавчі органи Сєвєродонецької міської ради. Посилання позивача ОСОБА_1 на відсутність повноважень ОСОБА_4 не можуть братися судом до уваги, адже тільки з 06.09.2016р. у судовому порядку було визнано обрання ОСОБА_4 секретарем міської ради незаконним та нечинним , а на момент прийняття даного рішення ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Сєвєродонецької міської ради мав відповідні повноваження. Стосовно посилань позивача ОСОБА_1 на те, що йому не було запропоновано вакантні посади, пояснив, що 06.05.2016р. позивача ОСОБА_1 було письмово повідомлено про скорочення штату та запропоновано вакантні посади. Станом на 01.07.2016р. були вільні посади начальника та заступника начальника юридичного відділу, вказані посади були запропоновані позивачу ОСОБА_1 на підставі конкурсу. Йому невідомо з яких підстав дані посади були пропоновані позивачу саме за конкурсом. Вважає, що Сєвєродонецькою міською радою було дотримано вимоги чинного законодавства України, а тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення , крім випадків , встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії трудової книжки серії БТ-ІІ №3515937 на ім'я ОСОБА_1, 04.05.2011р. ОСОБА_1 переведено на посаду директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради на підставі розпорядження міського голови №64-К від 04.05.2011р.; 06.07.2016р. ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради - з посади директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі розпорядження від 02.07.2016р. №219-К. Відповідно до копії розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька №219-К від 02.07.2016р. ОСОБА_1, директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради, звільнено з роботи 06.07.2016р. у зв'язку із скороченням штату працівників виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати і грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Відповідно до копії довідки Сєвєродонецької міської ради №3138 від 06.07.2016р. ОСОБА_1 працював у Сєвєродонецькій міській раді на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради з 04.01.2011р.. Середньомісячна заробітна плата станом на 01.07.2016р. складала 8084,04грн., сума середньоденної заробітної плати складала 425,48грн.. Відповідно до копії Розпорядження міського голови Сєвєродонецької міської ради №126 від 18.04.2016р., секретарем ради ОСОБА_4 скликано одинадцяту (чергову) сесію міської ради сьомого скликання. Відповідно до копії рішення одинадцятої сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання №400 від 28.04.2016р. «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради» згідно п.8 вирішено реорганізувати з 07.07.2016р. департамент з юридичних питань та контролю міської ради, виключивши зі структури виконавчих органів міської ради департамент з юридичних питань та контролю та скоротивши посаду директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради; відділу з юридичних питань та правових питань департаменту з юридичних питань та контролю міської ради перейменувати у відділ з юридичних питань міської ради та ввести його до структури виконавчих органів міської ради. Відповідно до копії попередження про наступне звільнення від 06.05.2016р., перший заступник міського голови, голова комісії Коростельов А.В. повідомив ОСОБА_1 - директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради про майбутнє звільнення 06.07.2016р. за п.1 ст.40 КЗпП України та запропоновано вакантні посади станом на 06.05.2016р. за списком у додатку. Відповідно до копії протоколу №3 засідання комісії з питань проведення реорганізації у виконавчих органах міської ради від 01.07.2016р., ОСОБА_1 - директор департаменту з юридичних питань та контролю міської ради, ознайомився із інформацією і відмовився від запропонованої йому пропозиції. Відповідно до копії списку вакансій станом на 01.07.2016р. у виконавчих органах Сєвєродонецької міської ради за конкурсом вакантні посади заступника начальника юридичного відділу та начальника юридичного відділу. Відповідно до копії довідки Сєвєродонецького міського центру зайнятості №3004 від 27.10.2016р., ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний в Сєвєродонецькому МЦЗ з 28.07.2016р., дохід за період з 28.07.2016р. по 30.09.2016р. становить 10302,05грн.. Відповідно до копії довідки Сєвєродонецького міського центру зайнятості №3069 від 08.11.2016р., дохід ОСОБА_1 за жовтень 2016р. становить 5799,99грн..

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Законом України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно зі статтями 9 і 30 Закону №3723-XII правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України).

Так, згідно ч.1 ст.30 Закону №3723-XII, державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до статті 1 Закону, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно зі статтею 9 Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Так, згідно частини 1 статті 30 Закону, державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація , реорганізація або перепрофілювання підприємства , установи , організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що 06.05.2016р. позивача ОСОБА_1 було скорочення посади директора департаменту з юридичних питань та контролю Сєвєродонецької міської ради на підставі рішення 11-ї сесії Сєвєродонецької міської ради VII скликання від 28.04.2016р. №400 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради», тобто саме двомісячний строк повідомлення працівника, передбачений ч.3 ст.32 КЗпП України, закінчувався 06.07.2016р. і позивач ОСОБА_1 мав передбачене законодавством право або надати згоду на зміну істотних умов праці, шляхом переведення його на іншу посаду, або відмовитися від такої. Однак, всупереч вимогам законодавства України, Сєвєродонецькою міською радою Луганської області протягом двомісячного строку (06.05.2016р. - 06.07.2016р.) не було запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади. Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на ту обставину, що позивачу ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади за конкурсом, однак позивач відмовився від таких не можуть бути взяті судом до уваги, адже пропонування вакантних посад за конкурсом працівнику у зв'язку із скороченням його посади суперечить вимогам чинного законодавства України. 06.07.2016р. ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради, п.1 ст.40 КЗпП України на підставі розпорядження міського голови від 02.07.2016р. №219-К. При цьому суд зауважує, що письмової заяви про відмову від переведенням на іншу посаду у зв'язку із скороченням штату працівників позивач ОСОБА_1 не надавав, та крім того, звільнення позивача ОСОБА_1 відбулось в останній день двомісячного строку, встановленого п.3 ст.32 КЗпП України, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства України таке звільнення може мати місце після закінчення двомісячного строку попередження про вивільнення працівника, тобто з 07.07.2016р..

Стосовно посилання позивача ОСОБА_1 на відсутність повноважень виконуючого обов'язки міського голови секретаря міської ради ОСОБА_4 щодо прийняття рішення Сєвєродонецької міської ради від 28.04.2016р. №400, суд зазначає, що відповідно до копії постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.07.2016р. по адміністративній справі №428/3278/16-а за позовом Казакова В.В. до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання незаконним відкриття та проведення засідання сесії, визнання незаконними та скасування рішень, визнано незаконним відкриття та проведення 16.02.2016р. засідання шостої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради Луганської області сьомого скликання; визнано незаконним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 16.02.2016р. №99 «Про обрання секретаря міської ради». Постанова набрала чинності 06.09.2016р. на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду. Таким чином судом встановлено , що 18.04.2016р. секретарем Сєвєродонецької міської ради Луганської області ОСОБА_4 в межах встановлених чинним законодавством України було видано Розпорядження міського голови №126 «Про скликання одинадцятої (чергової) сесії міської ради сьомого скликання». Посилання позивача ОСОБА_1 на незаконність чинного рішення внаслідок відсутності повноважень ОСОБА_4 не можуть бути взяті судом до уваги, адже тільки з 06.09.2016р. у судовому порядку було визнано обрання ОСОБА_4 секретарем міської ради незаконним та нечинним, а на момент прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Сєвєродонецької міської ради VII скликання, мав повноваження на скликання сесії та видання розпорядження. За таких обставин, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування п.8 рішення одинадцятої (чергової) сесії Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради» від 28.04.2016 №400 не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене суд зазначає , що розпорядження Сєвєродонецького міського голови №219-К від 02.07.2016р. не відповідає чинному законодавству, є незаконним та необґрунтованим в частині звільнення позивача ОСОБА_1, а отже у суду є достатні підстави для задоволення позовної вимоги щодо скасування спірного розпорядження в частині звільнення позивача.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 слід поновити на роботі на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю Сєвєродонецької міської ради Луганської області.

Згідно із ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992р. №9, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності , вихідна допомога , середній заробіток на період працевлаштування , допомога по безробіттю) , який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі , затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995р. №348).

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день винесення рішення суду , суд враховує , що позивач ОСОБА_1 був звільнений 06.07.2016р., тобто його вимушений прогул розпочався з 07.07.2016р.. Отже, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача має обчислюватися з 07.07.2016р. по 09.11.2016р. (день проголошення цього рішення суду).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015р. по справі №6-195цс134.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 425,48грн.. Час вимушеного прогулу позивача за період з 07.07.2016р. по 09.11.2016р., тобто станом на час винесення судом цього рішення, складає 17 робочих днів у липні 2016р. , 22 робочих днів у серпні 2016р. , 22 робочих днів у вересні 2016р. , 20 робочих днів у жовтні 2016р. , а також 7 робочих днів у листопаді 2016р.. В кінцевому підсумку, час вимушеного прогулу позивача складає 88 робочих днів.

Отже, 88 робочих днів затримки слід помножити на 425,48грн. середньоденної заробітної плати позивача, що складає 37442,24грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При цьому суд враховує отриману позивачем ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати у розмірі 8084,04грн. згідно розпорядження міського голови №219-К від 02.07.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1» і довідки Сєвєродонецької міської ради Луганської області №3138 від 06.07.2016р.,а також допомогу по безробіттю у розмірі 16102,04грн.. За таких обставин середній заробіток позивача ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу складає 13256,16грн.. Саме у вказаному розмірі слід задовольнити відповідні позовні вимоги.

При цьому суд враховує, що позивачу ОСОБА_1 при звільненні було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 82 Кодексу законів про працю України час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, законодавством про працю України не передбачено повернення працівникові грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі.

З метою утвердження принципу єдності судів загальної юрисдикції, який забезпечується в тому числі єдністю судової практики, суд вважає за необхідне вказати, що аналогічна правова позиція щодо повернення працівникові грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2016 року по справі № К/9991/2076/12.

Після поновлення у трудових правовідносинах рішенням суду позивач не позбавлений права ставити перед роботодавцем питання щодо можливості використання ним невикористаної частини відпустки, проте роботодавець в такому випадку має право порушити питання щодо повернення виданих ним у якості компенсації грошових коштів при його звільненні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково, позивача було звільнено від сплати судового збору, у зв'язку із чим судові витрати у розмірі 551,20грн. відповідно до ст. 94 КАС України віднести за рахунок місцевого бюджету.

На підставі п. 2, 3 ч.1 ст.256 КАС України суд також вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення позивача на роботі, а також в частині стягнення з Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Керуючись ст.ст. 70 , 71 , 159-163, 256 КАС України , суд -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області Казакова Валентина Васильовича визнання протиправним та скасування п.8 рішення одинадцятої (чергової) сесії Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради» від 28.04.2016 №400, визнання протиправним і скасування розпорядження Сєвєродонецького міського голови №219-К від 02.07.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сєвєродонецького міського голови №219-К від 02.07.2016р. в частині звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_1, на роботі на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю Сєвєродонецької міської ради Луганської області.

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 26204220) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 07.07.2016р. по 09.11.2016р., у розмірі 13256,16грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 8084,04грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Судовий збір по справі у розмірі 551,20грн. віднести за рахунок місцевого бюджету.

Постанова може бути оскаржена до Донецького адміністративного апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення , з одночасним надсиланням її копії до Донецького адміністративного апеляційного суду. У разі прийняття судом постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя