Ухвала суду № 67793529, 18.07.2017, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0438/3280/2012

Провадження № 2-з/192/11/17

У Х В А Л А

"18" липня 2017 р. Солонянскьий районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Савчукової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням уточнень до позову від 08 квітня 2013 року (а.с.74-75,т.1), від 27 жовтня 2014 року (а.с.143-144,т.1), від 16 серпня 2016 року (а.с.101-102, т.2), від 20 лютого 2017 року (а.с.216-217, т.2) звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вартості ? частини зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 1 151 200 гривень припинивши за ОСОБА_1 право власності на його ? частину вказаного комбайну та про стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманого прибутку за одноосібне використання відповідачем протягом 2011-2016 років комбайну в розмірі 1 904 992 гривні 50 копійок.

В судовому засіданні 20 лютого 2017 року представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач з метою забезпечення своїх вимог в частині стягнення з відповідача недоотриманого прибутку в розмірі 1 904 992 гривні 50 копійок просив накласти арешт на земельну ділянку площею 5,4423 га розташовану на території Павлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; будинок № 2 по вул.Щорса в с. Павлівка Солонянського району Дніпропетровської області; 1/6 частину будівлі корівника № 71а по вул. Щорса в с. Павлівка Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.219-228).

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року (а.с.231-232) в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, а ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року ухвалу суду першої інстанції було скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа повернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області 14 липня 2017 року.

Позивач в заяві про забезпечення позову від 20 лютого 2017 року вважає, що на даний час існують підстави вважати, що відповідач намагається продати належний йому будинок через сайт оголошень OLX, а вказані об’єкти нерухомості належать відповідачу на праві власності. Вартість такого майна є значно меншою ніж ціна заявленого позову, а тому принцип співмірності не порушений. Вважає, що в разі накладення арешту на таке майно, відповідач буде позбавлений можливості здійснити його відчуження, для того щоб унеможливити в майбутньому здійснити виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманого прибутку за одноосібне використання відповідачем протягом 2011-2016 років комбайну в розмірі 1 904 992 гривні 50 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову від 20 лютого 2017 року, докази, що маються у справі, приходить до наступного висновку.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов’язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 постанови пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вартості 1/2 частини зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480» реєстраційний номер НОМЕР_1, співвласниками якого є сторони, а також про стягнення недоотриманого прибутку в розмірі 1 904 992 гривні 250 копійок згідно уточненого позову від 20 лютого 2017 року (а.с.216-217, т.2).

Суд вважає, що у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування як в частині підстав для забезпечення позову, так і в частині необхідності їх застосування, оскільки позивачем не доведено вжиття відповідачем таких дій, які могли б свідчити про відчуження майна, за рахунок якого можливо в майбутньому задовольнити позов.

Докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не надають суду змоги пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки в матеріалах справи наявні рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року, яким договір купівлі-продажу спірного комбайну визнано недійсним. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2016 року вказане рішення залишено без змін (а.с.22-27, т.2), а ухвалою ВССУ від 13 липня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.135-137, т. 2), а згідно ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2016 року справа прийнята до провадження (а.с.138, т.2). На час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні відомості стосовно ухвалення будь-якого рішення по даній справі

Згідно позову, який розглядається Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_2 як позивач оскаржує договір купівлі-продажу зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 02 квітня 2010 року щ тих підстав, що він особисто його не підписував, а отже не було його волевиявлення на укладення такого договору як не було такого волевиявлення і у ОСОБА_3 І, оскільки він також не підписував цей договір.

Таким чином на даний час між сторонами існує спір щодо підстав виникнення права спільної власності на спірний комбайн, а тому суд не може прийти до висновку про існування спору між сторонами щодо стягнення ? частини вартості спірного майна та щодо стягнення недоотриманого прибутку, оскільки іншим судом тільки вирішується питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким було придбано спірний комбайн.

Крім того, позовні вимоги про стягнення недоотриманого прибутку визначені в розмірі 1 904 992 гривні 50 копійок, а вартість майна, яке перебуває у власності відповідача за розрахунком самого позивача становить 496 000 гривень. Тобто хоча розміри і є співмірними, а судом також розглянуто можливість часткового забезпечення позову в межах ціни позову, проте докази про надіслання об’яви на сайт OLX можуть свідчити тільки про наміри відповідача здійснити відчуження належного йому житлового будинку. Доказів щодо здійснення реальних дій, спрямованих на відчуження усього майна, яке йому належить з метою ухилення від виконання в майбутньому рішення суду та за рахунок якого можливо задовольнити вимоги позивача, суду не надано. Вказані дії є лише припущеннями позивача, а докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України.

Суд приймає до уваги той факт, що справа розглядається протягом 4 років, однак на день розгляду заяви про забезпечення позову відповідач продовжує бути власником належного йому майна, що вбачається з Інформаційної довідки, доданої позивачем до заяви про забезпечення позову (а.с.223-224,т.2), а вказане на думку суду свідчить про відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Протягом часу розгляду справи відповідач не вчинив будь-яких дій щодо відчуження належного йому майна, щодо передачі його в оренду, заставу, тощо.

У зв’язку з зазначеним суд позбавлений можливості перевірити наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130,151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Н. О. Щербина