Рішення № 67792839, 11.07.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7591/16-ц

Провадження № 2/202/1546/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 липня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.

при секретарі Шишлянніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернуся до суду з позовом про визнання договору укладеним, посилаючись на те, що в процесі позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпровської міської ради за період з 01.01.2009 року по 30.04.2015 року, яка проводилася Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області. Дніпровській міській раді та департаменту економіки, фінансів та міського бюджету міської ради стало відомо про існування декларації 08.05.2013 року за № ДП 142131200510 про готовність об’єкта – будівлі та споруди по вул. Янтарна, 69 в м. Дніпропетровську. Забудовником об’єкта є відповідачка, яка в порушення вимог чинного законодавства не взяла участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору. Просив визнати укладеним договір про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра у зазначеній редакції та стягнути з відповідача на користь Дніпровської міської ради 1378 грн. – суму судового збору.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і просила задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином.

Представник відповідачки у судове засідання з’явився. Проти задоволення позовних вимог заперечував. Суду пояснив, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявною норма прямої дії, яка визначала строки та період часу укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та чітко визначено за чиєю ініціативою укладається такий договір. Об’єкт, забудовником якого є ОСОБА_1, введений в експлуатацію відповідно до декларації від 08.05.2013 року і до вказаної дати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста не укладався. Відповідачка не є суб’єктом господарювання, тому позивач не може застосовувати у даному випадку норми Господарського Кодексу України. Також представник відповідачки вважає, що розмір пайової участі, яку визначив позивач, є набагато більшою за 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта. Тому відсутні законні підстави для визнання укладеним договору, який суперечить вимогам закону та не ґрунтується на вільному волевиявленні сторін. Крім того, представник відповідачки подав до суду заяву про застосування строків позовної давності. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засіданні з’явилася. Позовні вимоги підтримала, проти їх задоволення не заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.05.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було зареєстровано декларацію за № ДП 142131200510 про готовність об’єкта по вул. Янтарна, 69 в м. Дніпропетровську, забудовником якого є ОСОБА_1.

19 червня 2015 року Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області була проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 року по 30.04.2015 року, про що було складено акт № 08-20/11. В процесі позапланової ревізії було встановлено, що ОСОБА_1 не укладала з фінансово-економічним департаментом міської ради договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Листом від 20.09.2016 року ОСОБА_1 було направлено два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. ОСОБА_1 зазначені договори підписані не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 12.03.2011 року) до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладання договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч 1 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладанні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Об’єкт, забудовником якого виступала відповідачка, було введено в експлуатацію 08 травня 2013 року. До того часу договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста не укладався. Тобто відповідачка у відповідності із ч. 4 ст. 203 ЦК України не виявила вільного волевиявлення для вчинення даного правочину. Між сторонам не досягнуто згоди щодо розміру пайової участі у розмітку інфраструктури міста. Так, позивач провів розрахунок пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська, відповідно до якого забудовник повинна сплатити протягом п’яти днів з моменту укладання договору 219372,26 грн. Відповідачка з таким розрахунком не згодна, посилаючись на п. 1 ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта – для нежитлових будівель та споруд. Відповідно до декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 08.05.2013 року загальна кошторисна вартість будівництва склала 30000 грн.

Таким чином, враховуючи всі докази у їх сукупності суд приходить до висновку що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України не підлягає стягненню з відповідачки сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 19 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 626, 627, 638, 648, 649 ЦК України, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 11, 15, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя С.Г. Зосименко