Постанова № 6779259, 16.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ П О С Т А Н О В А Іменем України

16.11.09                                                                                 Справа № 12/5пд-ад.

Колегія суддів у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів - Мінської Т.М., Рябцевої О.В., розглянувши матеріали за позовом

Державної податкової інспекції у м. Свердловську

до І-го відповідача – Приватного виробничо –комерційного підприємства "Металсінтез", м. Луганськ

до ІІ-го відповідача –Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав", м. Свердловськ

про визнання недійсним господарського зобов'язання

Представники сторін:

від позивача - Басакін В.В. (дов. від 01.06.09. № 30)

від позивача - Суділовський Я.О. (дов. від 04.11.09. № 47)

від позивача - Кузьменко О.М. (дов. від 08.01.09. № 7),

від 2-го відповідача - Діденко С.О. (дов. від 16.10.09. № 12/4),

зя участю прокурора - Анушкевич О.І. (посв №553 від 27.08.08.),

Суть спору: Державною податковою інспекцією у м. Свердловську заявлено вимогу про визнання господарського зобов‘язання, передбаченого угодою від 21.01.2003 № 4/03 К-63 між СП "Інтерсплав" та ПВКП "Металсінтез" недійсним та застосування до сторін правових наслідків, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, а саме: стягнути в доход держави з СП "Інтерсплав" вартість отриманої сировини та грошові кошти, які СП "Інтерсплав" повинен був сплатити за вищевказаним господарським зобов‘язанням в розмірі 17009183 грн. 97 коп. та стягнути з ПВКП "Металсінтез" грошові кошти у сумі 18431 грн. 50 коп.

27.08.09. кредитор у справі –ДПІ у м. Свердловську здав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 26.08.09. № 14798/10, в якій просить:

- стягнути з ПВКП "Металсінтез" на користь СП з іспанським інвестором "Інтерсплав" грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21.01.03. № 4/03К-63 в розмірі 18 431 грн. 50 коп.;

- стягнути з СП з іспанським інвестором "Інтерсплав" в доход Державного бюджету України отриману за нікчемним правочином від 21.01.03. № 4/03К-63 сировину на загальну суму 17 027 615 грн. 47 коп., в разі неможливості повернути в натурі –стягнути первісну вартість отриманої продукції в сумі 17 027 615 грн. 47 коп.

07.09.09 до суду надійшли доповнення до заяви про уточнення позовних вимог, в яких заявлені остаточні позовні вимоги:

- стягнути з ПВКП "Металсінтез" на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21.01.03. № 4/03К-63 в розмірі 18 431 грн. 50 коп.;

- стягнути зі Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" в доход Державного бюджету України вартість отриманої за нікчемним правочином від 21.01.2003р. № 4/03К-63 сировини на загальну суму 17 027 615 грн. 47 коп.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронько В.Д. від 17.09.09 здійснено заміну у складі колегії суду, а саме: виключено зі складу колегії суддю Зюбанову Н.М. та включено суддю Рябцеву О.В.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

Між СП "Інтерсплав" в особі комерційного директора Семкіна О.М. та ПВКП "Металсінтез"' в особі директора Фесенко В.М. 21.01.2003 року було укладено угоду № 4/03 К-63 на поставку виробничо-технічної продукції, згідно якого ПВКП "Металсінтез" (постачальник) зобов'язаний протягом 2003 року поставляти СП “Інтерсплав”(покупцю) лом та відходи алюмінію і міді (сировину). Поставка сировини повинна здійснюватись автомобільним транспортом постачальника або покупця.

На виконання зазначеної угоди, протягом лютого - травня 2003 року, ПВКП "Металсінтез" поставив, а СП "Інтерсплав" отримав сировини на загальну суму 17027615, 47 грн. згідно податкових накладних, товарно-транспортних накладних та актів приймання.

В оплату поставленого товару, СП "Інтерсплав" перерахувало ПВКП "Металсінтез" грошові кошти частково у сумі 18431,5 грн. згідно платіжного доручення від 24.01.03р. № 213 ( за відомостями позивача).

Згідно статутних документів, ПВКП "Металсінтез" (ід. код 31053932), було зареєстроване відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 09.08.2000р., реєстраційний №2537016900010565, місцезнаходження: м. Луганськ, кв. Мирний, буд. 12, кв. 49, керівник та засновник Шевцов В'ячеслав Леонідович.

Рішенням засновника Шевцова В.Л. від 14.10.2002р., керівником підприємства призначено Фесенко Віктора Микитовича, якому були передані усі реєстраційні, бухгалтерські, податкові документи та печатка підприємства.

          На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що постановою господарського суду Луганської області від 26.12.2005 року по справі № 12/674ад установчі документи ПВКП “Металсінтез” визнано недійсними з 14.10.2002 року з тих підстав, що на стадії передачі повноважень директора Фесенку В.М., вбачаються ознаки фіктивності підприємства.

Згідно пояснень Фесенко Віктора Микитовича, який був керівником ПВКП "Металсінтез" 14.10.2002р. по 30.05.2003р., керівництво підприємством він не здійснював, якою діяльністю підприємство займалось та хто був власником підприємства йому невідомо. Суть діяльності на посаді директора складалася у тому, що йому приносили на підпис договори, податкові декларації та інші бухгалтерські документи, значення яких йому невідомо. За вказані дії він одержував грошову винагороду; реальне керівництво та підприємницьку діяльність від імені ПВКП "Металсінтез" не здійснював.

Як вказує позивач, постановою господарського суду від 26.12.2005 року по справі № 12/674ад встановлено, що посадовими особами ПВКП "Металсинтез" не були виконані вимоги законодавства щодо первинного і бухгалтерського обліку результатів роботи, та сплати податків і зборів, передбачені Господарським кодексом та Конституцією України. І-й відповідач, як юридична особа не мав мети і не міг здійснювати підприємницьку діяльність та не мав наміру сплачувати до Державного бюджету і державних цільових фондів податки, збори та обов'язкові платежі.

          06.07.2006 р. в судовому засіданні позивачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі по обвинуваченню Фесенко В.М. по ст.212 ч.3, 205 ч.2, 263 ч.1 КК України.

Статтею 156 КАС України, однією з обставин, що обумовлює зупинення провадження у справі визначено неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку Конституційного, адміністративного, цивільного, господарського, кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Ухвалою від 06.07.2006 р. суд зупинив провадження у даній справі до вирішення Артемівським районним судом м. Луганська кримінальної справи за обвинуваченням Фесенко В.М. за ст.ст. 212 ч. 3, 205 ч. 2, 263 ч. 1 КК України - до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

Клопотанням від 19.08.09. № 14558/10, зданим до суду 20.08.09, позивач –ДПІ м. Свердловська звернувся до суду з проханням поновити провадження у справі, посилаючись на те, що Артемівський районний суд м. Луганська 02.03.09. виніс вирок у кримінальній справі № 1-12-09, що в свою чергу є достатньою підставою для поновлення провадження у справі № 12/5пд-ад.

Оскільки підстави, з яких провадження у справі № 12/5пд-ад було зупинено, усунені, ухвалою від 08.09.08 провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Остаточні позовні вимоги викладені позивачем наступним чином:

- стягнути з ПВКП "Металсінтез" на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21.01.03. № 4/03К-63 в розмірі 18 431 грн. 50 коп.;

- стягнути зі Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" в доход Державного бюджету України вартість отриманої за нікчемним правочином від 21.01.2003р. № 4/03К-63 сировини на загальну суму 17 027 615 грн. 47 коп.

На обгрунтування змінених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави (у вигляді несплати податків), учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемний (не створює юридичних наслідків відповідно до ст. 216 ЦК України).

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Порушення моральних засад суспільства у даному випадку полягає в порушенні конституційного обов'язку щодо сплати податків та зборів, а також у здійсненні платником податків діяльності, яка суперечить суті підприємництва, як діяльності, метою якої згідно з ст. 42 ГК України є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В свою чергу, правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

31.07.09 ДПІ в м. Свердловську отримано вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 02 березня 2009 року у кримінальній справі №1-12-09 про визнання винним Фесенка В.М. у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

За ствердженням податкової, намір на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підтверджений обвинувальним вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 02 березня 2009 року у кримінальній справі №1-12-09, і полягає у здійсненні ПВКП "Металсінтез" господарської діяльності з порушенням чинного законодавства і направлена на приховування від оподаткування прибутків і доходів.

Зазначеним вироком встановлено, що Фесенко Віктор Микитович, маючи намір на здійснення фіктивного підприємництва, тобто створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою приховування незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяли значний матеріальний збиток державі, придбав спеціалізований суб'єкт підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі Приватне виробниче комерційне підприємство "Металсінтез", який здійснював неправомірну господарську діяльність з СП "Інтерсплав" за нікчемною угодою.

Крім того, вироком встановлено, що Фесенко Віктор Микитович, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді не надходження до бюджетів податку на додану вартість в особливо крупному розмірі, ухилився від сплати до бюджету ПДВ на загальну суму 3 064 676,08 гривень.

          1-й відповідач - Приватне виробниче комерційне підприємство "Металсінтез" –в судове засідання явку свого представника не забезпечив; згідно довідки державного реєстратора виконкому Луганської міської ради з ЄДР, підприємство знаходиться в стадії припинення.

          2-й відповідач - СП "Інтерсплав" проти змінених позовних вимог заперечує за суттю, посилаючись, зокрема, на те, що:

          - положення ЦК України та ГК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

          - ствердження позивача, що СП "Інтерсплав" укладено угоду з метою ухилення від оподаткування шляхом завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2 853 116,01 грн. не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи;

          - на дату укладення договору та протягом строку виконання сторонами зобов'язань за угодою, 1-й відповідач мав належну реєстрацію в державних органах, та відповідні повноваження на здійснення господарської діяльності;

          - сторони добросовісно виконували зобов'язання, що випливали з договору, нікчемність якого позивачем не доведена;

          - вирок суду стосовно конкретної фізичної особи, на який посилається податковий орган, не є належним доказом по даній справі, з огляду на приписи ст. 72 КАС України;

          - позивачем пропущений встановлений ст. 250 ГК України строк для застосування адміністративно –господарської санкції.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Нормативно обґрунтовуючи змінені позовні вимоги позивач посилається на положення статей 215, 228 Цивільного кодексу України та 208 Господарського Кодексу України.

          Згідно з приписами п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. За неможливості повернути майно в натурі, згідно п.18 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", набувач повинен відшкодувати первісну вартість майна.

Відповідно до пункту 5 розділу IX Прикінцевих положень ГК України, положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Як досліджено судом та вбачається з матеріалів справи, між Спільним підприємством з іспанським інвестором "Інтерсплав" ("Покупцем") та приватним виробничо-комерційним підприємством "Металсинтез" ("Постачальником") 21 січня 2003 року було укладено договір №4/03 К-63 на постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини). Термін дії зазначеного договору встановлений з дати підписання, тобто з 21 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року.

Згідно з вимогами п.3.1 зазначеного договору, за поставлену сировину "Покупець" сплачує "Постачальнику" належні йому суми згідно з протоколом узгодження цін або відповідною додатковою угодою до діючого договору. Вартість поставленої сировини узгоджена сторонами додатковими угодами №1 від 11.02.2003 року, № 2 від 11.02. 2003 року, № 3 від 12.02.2003 року, № 5 від 25.02.2003 року. № 6 від 05.03.2003 року, № 7 від 14.03.2003 року, № 8 від 24.03.2003 року, № 9 від 24.03.2003 року, № 10 від 17.02.2003 року, № 11 від 18.02.2003 року, № 11/А від 06.04.2003 року, № 11б від 06.04.2003 року, № 12 від 06.04.2003 року, №13 від 09.04.2003 року, № 14 від 18.04.2003 року, № 15 від 29.04.2003 року, № 17 від 30.04.2003 року, № 18 від 14.05.2003 року, № 19 від 15.05.2003 року, які є невід'ємними частинами договору від 21.01.2003р. № 4/03К-63.

Згідно з умовами зазначеного договору, Постачальником в період з 21 січня 2003 року по 31 травня 2003 року поставлено Покупцю сировини на загальну суму 16448637 грн. і коп. з ПДВ, що підтверджується актами приймання сировини, товаро - транспортними накладними, довідкою про вартість поставленої на СП "Інтерсплав" сировини за цінами, узгодженими сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору від 21.01.2003р. № 4/03 К-63.

Покупець в період часу з 24.01.2003 року по 28.05.2003 року здійснив перерахування коштів за поставлену сировину та в рахунок попередньої оплати за вказаним договором на загальну суму 17 118 695 грн. 98 коп. (з ПДВ) на рахунок, зазначений у договорі від 21 січня 2003 року № 4/03К-63, а саме: на рахунок №2600322479402 в АБ Укркомунбанк Від.№ 3 м. Луганська, МФО 304988, що підтверджується платіжними дорученнями (містяться в матеріалах справи). Залишок суми у розмірі 670 058 грн. 32 коп. перейшов в рахунок попередньої оплати за червень 2003 року, що відповідає даним журналу-ордеру по рахунку № 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину" за травень 2003 року (доданий відповідачем до матеріалів справи). Протягом червня 2003 року Постачальник поставив на СП "Інтерсплав" сировини на суму 170078 грн. 13 коп. з ПДВ, що підтверджується актами приймання сировини:

          - від 05.06.2003р. №3-749/03 на загальну суму з ПДВ 121781 грн. 08 коп.,

          - від 04.06.2003р. № 3-755/03 на загальну суму з ПДВ 117629 грн. 74 коп. ;

          - від 05.06.20003 р. №3-762/03 на загальну суму з ПДВ - 116228 грн. 36 коп.;

          - від 04.06.2003р. №3-766 на загальну суму з ПДВ 126576 грн. 60 коп.;

          - від 09.06.2003р. №3-797/03 на загальну суму з ПДВ 103734 грн. 76 коп. ;

          - від 10.06.20003 р. №3-800/03 на загальну суму з ПДВ - 18956 грн. 27 коп.;

          - від 07.06.2003р. № 3-803А/03 на загальну суму з ПДВ 10527. грн. 58 коп. ;

          - від 09.06.20003 р. №3-805/03 на загальну суму з ПДВ - 54643 грн. 74 коп.

(додаток №2), товаро-транспортними накладними від 05.06.2003 р. серії 02ААУ № 203900; від 05.06.2003 р. серії 02ААО №875234; від 05.06.2003 р серії 02ААФ №506825; від 02.06.2003р. серії 02ААФ № 506963; від 30.05.2003р. серії 02ААФ №506823; від 31.05.2003р. серії 02ААФ №506962; від 29.05.2003р. серії 02ААФ №506835; від 29.05.2003р. серії 02ААУ №203899 (додаток №3).

Станом на 01.07.2003 р. залишок суми, несплаченої Покупцем за договором №4/ОЗК-63 від 21.01.2003 р. Постачальнику за поставлену сировину складав 19 грн. 81 коп., що підтверджується: даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину за червень 2003 року, довідкою СП "Інтерсплав" щодо заборгованості СП "Інтерсплав" перед ПВКП "Металсинтез" за поставлену сировину за Договором №4/03К-63 від 21.01.2003р., актом звіряння взаємних розрахунків СП "Інтерсплав" та ПВКП "Металсинтез" станом на 31.12.2003 року.

          Таким чином, оскільки договір від 21 січня 2003 року №4/03 К-63 було укладено відповідачами в 2003 році і він припинив свою дію 31.12.2003 року, тобто до набрання чинності Господарським Кодексом України, позовні вимоги позивача, обґрунтовані ст.208 ГК України, про застосування до відповідачів відповідальності, а саме санкцій, передбачених ст.208 ГК України є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

          Виходячи з встановленого судом факту припинення господарсько –правових зобов'язань між відповідачами за виконаною угодою №4/03 К-63 від 21 січня 2003 року, не визнаною недійсною у встановленому законом порядку, а нікчемність якої оспорюється стороною за угодою (СП Інтерсплав"), та враховуючи принцип дії законів у часі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст.160, 167, 186, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено і підписано в повному обсязі 20.11.2009р.

Судді                               О.С.Палей

                              Т.М. Мінська

                              О.В. Рябцева