Рішення № 67792486, 06.07.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1931/17-ц

2/212/1649/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді: Пустовіта О.Г.,

при секретарі: Конограй В.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -

в с т а н о в и в:

В березні 2017 року представник позивача ОСОБА_3-ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про стягнення моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що ОСОБА_3 пропрацювала на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» 7 років 01 місяць, з 11.01.1996 по 18.10.2002 - машиністом баштового крана, шахта «Октябрська».

25.06.2002 з ОСОБА_3 стався нещасний випадок на виробництві і на пилорамі їй було травмовано пальці правої руки. В цех підприємства була викликана швидка допомога, яка доставила постраждалу у лікарню, де її було прооперовано та ампутована культя 2 пальця правої кисті на рівні основи середньої фаланги. Кістковий анкілоз проксимального міжфалангового зчленування 3 пальця правої кисті в функціонально невигідному положенні. Комбінована контрактура п’ясно-фалангового суглобу 2,3 пальців правої кисті.

Оскільки на виробництві суворо карались випадки виробничого травмування, факт спричинення їй травми було приховано. Її змусили вказати, що травму вона отримала не на виробництві, а у побуті. Під тиском працівників підприємства вона підписала пояснювальну записку, згідно якої травму вона отримала в побуті, при відкриванні ляди погреба о 19 годині 25.06.2002.

Насправді травму ОСОБА_3 отримала при користуванні пилорамою на виробництві у робочий час. Складений про побутову травму акт за формою НТ № 44 від 27.07.2002 не відповідає дійсним обставинам події, в ньому зазначено що травму отримано 25.06.2002 о 19.00 годині. Однак з медичних документів вбачається, що травма була одержана ОСОБА_3 25.06.2002 і вже о 16 годині вона була доставлена у лікарню та прооперована у той же день з 17 до 18 години. З медичної карти № 2958-399 з КЗ «5 міська лікарня» вбачається, що «в області середньої фаланги 3 пальця – рана циркулярної форми 3,5*2 см», тобто сама травма не відповідає опису отримання її як побутової. З довідки Станції швидкої допомоги вбачається що виклик до РБЦ на шахту «Октябрська» був 25.06.2002 о 14 годині 42 хвилини. З висновку міського рентгенолога вбачається що травма нанесена «движущимся предметом с осевой опорой». З додаткового висновку Судово-медичної експертизи вбачається можливість виникнення тілесних ушкоджень від дії гостропилячого предмету з великими пилячими зубцями, яким може бути полотно пилорами.

Згідно з рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2009 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.01.2011 визнано недійсним акт про нещасний випадок за формою НТ № 44 від 27.07.2002 та зобов’язано ВАТ «Кривбасзалізрудком» разом з Криворізьким гірничопромисловим територіальним управлінням Держгірпромнагляду провести розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 25.06.2002 та скласти відповідні акти за результатами розслідування.

По факту трудового каліцтва було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування нещасного випадку від 20.03.2013 № 10-26.

Цілих 10 років: із 2002 року по 2012 рік позивачка змушена була доводити факт виробничої травми, а підприємство замість того аби захистити свого працівника та підтримати його постійно здійснювало тиск на неї. Весь цей час позивачка перебувала у стресовому стані: вона залишилася інвалідом (з 16.09.2002 визнана інвалідом ІІІ групи), постійно проходила лікування та реабілітацію у лікарнях міста (згідно листа КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради № 360 від 02.02.2017), без можливості отримати компенсації за отриману травму, без достойної роботи.

За висновком МСЕК від 04.06.2013 серії АБ № 0004571 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15 % (первинно) з переоглядом у 2014 році. За висновком МСЕК від 14.06.2016 серії 12ААА № 003416 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15 % з 01 липня 2016 року з переоглядом у 2017 року. Згідно довідки МСЕК позивачка має «обмеження в праці».

Таким чином внаслідок отримання трудового каліцтва позивачка не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них її стан погіршується, постійно відчуває ниючий біль у руці. Відчуває себе неповноцінною людиною на фоні обмеження руху в ділянці культі 2 пальця, присутність деформації, відчуття болю при фізичному навантаженні на руку, значне порушення захвата та утримання травмованою рукою, зниження сили кисті правої руки. Це не просто слова позивачки - це висновки лікарів, що підтверджуються виписками з її медичної карти.

Позивачка стала комплексувати через увіччя, вже не відчуває себе красивою жінкою, при зустрічі із старими друзями вона змушена ховати свою руку, щоб уникнутит зайвих питань.

В зв’язку з травмами вона змушена була змінити ритм та організацію свого життя.

Відповідно виписок з медичних карток хворого та на підставі інформації ,наданої на запит адвоката КЗ «Криворізька міська лікарня №5»Дніпропетровської обласної ради від 01.02.2017 № 124, та КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4»Криворізької міської ради № 360 від 02.02.2017 у зв'язку з отриманими внаслідок нещасного випадку на виробництві травмами неодноразово перебувала на лікуванні.

Право у позивачки на відшкодування моральної шкоди виникло 04.06.2013, при встановленні втрати працездатності первинно.

Вважає, що відповідальність за шкоду, завдану позивачу, покладено саме на роботодавців. Тому просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 320 000 гривень, а судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві, та просила їх задовольнити. Зазначила, що у зв’язку з професійним ушкодженням здоров'я її довіритель зазнає фізичного болю та моральних страждань. Просить стягнути з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" у рахунок відшкодування моральної шкоди 320 000,00 гривень.

Представник відповідача - публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_2 позов не визнав. Просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі при цьому зазначив, що позов обґрунтований тим, що з позивачем, яка працювала машиністом баштового крана, 25.06.2002 стався нещасний випадок: на пилорамі їй було травмовано пальці правої руки. Згідно п. 6 Акта № 10-26 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 20.03.2013 машиніст баштового крана ОСОБА_3 виконувала роботи на пилорамі, які не передбачені її обов'язками. Відповідно до п. 10 Акта № 10-26 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 20.03.2013 ОСОБА_3 машиніст баштового крана РБЦ ВАТ «Кривбасзалізрудком» порушила п. 1.2, п. 1.3 «Общей инструкции по охране труда № 1 для рабочих и служащих ремонтно-строительного цеха» п.3.22 «Инструкции по охране труда № 9 по безопасному веденню работ для крановщиков башенньїх кранов". Отже, за висновком комісії нещасний випадок стався виключно з вини позивача. Позивач даний акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 20.03.2013 не оскаржувала. Згідно листа КУ "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" КМР" від 02.02.2017 № 360 позивач з 16.09.2002 визнана інвалідом III групи. Крім того, позов обгрунтований ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 № 20-рп/2008. Ці статті набули чинності 01.01.2004, а тому не можуть бути застосовані до нещасного випадку, що стався 25.06.2002. Відповідно ст. 21 Закону України від 23.09.1999 №1105 «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції від 17.01.2002). У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону. Таким чином, у разі настання страхового випадку обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на той час було покладено на ВВДФССНВ на виробництві та професійних захворювань України.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 пропрацювала на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» 7 років 01 місяць, з 11.01.1996 по 18.10.2002 - машиністом баштового крана, шахта «Октябрська».

25.06.2002 з ОСОБА_3 стався нещасний випадок на виробництві і на пилорамі їй було травмовано пальці правої руки. В цех підприємства була викликана швидка допомога, яка доставила постраждалу у лікарню, де її було прооперовано та ампутована культя 2 пальця правої кисті на рівні основи середньої фаланги. Кістковий анкілоз проксимального міжфалангового зчленування 3 пальця правої кисті в функціонально невигідному положенні. Комбінована контрактура п’ясно-фалангового суглобу 2,3 пальців правої кисті.

Факт спричинення їй травми було приховано. Згідно її пояснювальної записки, травму вона отримала в побуті, при відкриванні ляди погреба о 19 годині 25.06.2002.

Був складений акт про побутову травму за формою НТ № 44 від 27.07.2002, в ньому зазначено що травму отримано 25.06.2002 о 19.00 годині.

Однак судом встановлено, що з медичних документів вбачається, що травма була одержана ОСОБА_3 25.06.2002 і вже о 16 годині вона була доставлена у лікарню та прооперована у той же день з 17 до 18 години.

З медичної карти № 2958-399 з КЗ «5 міська лікарня» вбачається, що «в області середньої фаланги 3 пальця – рана циркулярної форми 3,5*2 см», тобто сама травма не відповідає опису отримання її як побутової. З довідки Станції швидкої допомоги вбачається що виклик до РБЦ на шахту «Октябрська» був 25.06.2002 о 14 годині 42 хвилини. З висновку міського рентгенолога вбачається що травма нанесена «движущимся предметом с осевой опорой».

З додаткового висновку Судово-медичної експертизи вбачається можливість виникнення тілесних ушкоджень від дії гостропилячого предмету з великими пилячими зубцями, яким може бути полотно пилорами.

Згідно з рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2009 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.01.2011 визнано недійсним акт про нещасний випадок за формою НТ № 44 від 27.07.2002 та зобов’язано ВАТ «Кривбасзалізрудком» разом з Криворізьким гірничопромисловим територіальним управлінням Держгірпромнагляду провести розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 25.06.2002 та скласти відповідні акти за результатами розслідування.

По факту трудового каліцтва було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування нещасного випадку від 20.03.2013 № 10-26.

За висновком МСЕК від 04.06.2013 серії АБ № 0004571 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15 % (первинно) з переоглядом у 2014 році. За висновком МСЕК від 14.06.2016 серії 12ААА № 003416 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15 % з 01 липня 2016 року з переоглядом у 2017 року. Згідно довідки МСЕК позивачка має «обмеження в праці».

Згідно висновку МСЕК від 30.05.2017 серії 12 ААА № 017187, позивачці була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15 % (повторно) з 01.07.2017 до 07.07.2019.

Відповідно виписок з медичних карток хворого та на підставі інформації ,наданої на запит адвоката КЗ «Криворізька міська лікарня №5»Дніпропетровської обласної ради від 01.02.2017 № 124, та КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4»Криворізької міської ради № 360 від 02.02.2017 у зв'язку з отриманими внаслідок нещасного випадку на виробництві травмами неодноразово перебувала на лікуванні.

Суд критично відноситься до посилань представника відповідача щодо неможливості застосування ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 № 20-рп/2008, до нещасного випадку, що стався 25.06.2002, оскільки право у позивачки на відшкодування моральної шкоди виникло 04.06.2013, при встановленні втрати працездатності первинно.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з отриманням травми на підприємстві відповідача, їй спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Суд приходить до висновку, що ознайомлення роботодавцем свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Крім того, Акт розслідування нещасного випадку не оскаржено підприємством-Відповідача у встановленому законодавством порядку.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Фактом ушкодження здоров'я в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідача їй спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України “Про охорону праці ”, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої ушкодженням здоров'я, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що призвело до ушкодження здоров'я позивачу на виробництві, та моральних страждань потерпілому.

У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивачу ОСОБА_3 була заподіяна шкода, вона отримав професійне захворювання, втратила працездатність. Позивач переносила фізичний біль та моральні переживання, змушена була приймати ліки та постійно звертатися і перебувати під наглядом лікарів. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками ушкодження здоров'я, позивачу порушено її звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. Позивач в зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення відповідачем ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» позивачу шкоди здоров’ю, провину відповідача в його спричиненні та причинно - наслідковий зв’язок між винними діями підприємства - відповідача та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності, а звідси і моральні переживання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан її здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_3 20 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 640 гривень.

Керуючись ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_3, в порядку відшкодування моральної шкоди в зв'язку з втратою здоров'я на виробництві, у розмірі 20 000,00 гривень, без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судові витрати у розмірі 640,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. Г. Пустовіт