Рішення № 67792443, 10.07.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4381/15-ц

Провадження № 2/210/187/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" липня 2017 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чайкіна О.В.

за участі секретаря - Куксенко О.В.

особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про порушення прав споживача, визнання недійсними угод, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнював та доповнював. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 28.10.2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом «Про стягненя заборгованності з ОСОБА_2 за кредитним договором ТОВ «Просто Фінанс» №02013095544» у сумі 68 395,05 грн., з урахуванням додаткових вимог. В повідомленні ТзОВ «Кредитні ініціативи», про відступлення прав вимоги заборгованості за кредитним договором 18 травня 2012 року, не містиця інформація про укладення між ТзОВ «Просто Фінанс» та ТзОВ «Кридитні ініціативи» договору Факторингу - про відступлення права грошової вимоги з ОСОБА_2, який значиться у додатку №1 купленого Кредитного портфелю - справа №210/8370/13-и. Також не має даних, про отримання Позивачем повідомлення про заміну кредитора. Вказана обставина має значення для вирішення справи, оскільки між правовими інститутами відступлення права вимоги та Факторингом є відмінності. Так, цесія - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. За договором факторингу - (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) - ст. 1077 ЦК України. Суддя Дзержинського суду м. Кривого Рогу Костенко В.В. проігнорувала вимоги законів і не відмовила Позивачу по справі № 210/8370/13-ц , а винесла «заочне рішення» на користь ТОВ «Кредитні ініциативи», та призначила стягнення боргу у сумі 68 395,05 грн., з урахуванням додаткових вимог. Всі спроби скасувати і оскаржити данне рішення, залишились без задоволення і відмовою. Тим більше, що кредитний договір з ТОВ «Просто Фінанс» був «споживчий» і еквівалентом фінансів було придбане «заставне майно» - автомобіль. В наслідок цього «заочного рішення», виконавчою службою, було накладено арешт на «нерухоме майно» позивача, яке оцінюється загальною сумою у 300 000 грн. Відповідач ТОВ «Кредитні ініциативи» продовжував тероризувати позивача і втручатися особисте життя (дзвінки з погрозами, обклеювання вхідних дверей під'ізду будинку і квартири, дзвонки за місцем роботи). Позивач вважає, що це погрожувало його честі, гідності, ділової репутації та іншим немайновим правам боржника. Після цих втручань він був звільнений з роботи. Посилається на те, що у Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року (справа про захист прав споживачів) зазаначено, що держава забеспечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, щляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладання цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Вважає, що згідно п.2. ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки v подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

На підставі викладеного, в останній редакції позовних вимог з урахуванням доповнень від 24 жовтня 2016 року, просив суд визнати ТОВ «Кредитні ініціативи» такими, що порушили цивільні права позивача та визнати ТОВ "Кредитні ініціативи" неналежним кредитором; визнати договір факторингу між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ «Кредитні ініціативи» (за кредитним договором № 02013095544 між ТОВ "Просто Фінанс" і ОСОБА_2) таким, що не існує, зобов'язати ТОВ «Кредитні ініціативи» відшкодувати позивачу збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням шахрайських дій - у розмірі 800 000,00 гривень.

Позивач у судовому засіданні був присутній, на позові наполягав, просив задовольнити з мотивів, викладених у його поясненнях по суті позову

Представник відповідача в ході судового розгляду проти позову заперечував з мотивів, викладених у запереченнях. Як на підставу для відмови у задоволенні позову, сторона відповідача посилаається на те, що ТОВ «Просто Фінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та уклали його » 18 травня 2012 року. Тобто, на час подачі даного позову сплинули строку оспорювання такого договору. ОСОБА_2 заявлено позовну вимогу щодо визнання Відповідача таким, що порушив цивільні права Позивача, як споживача. Однак, ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких не передбачено такого способу захисту як визнання особи такою, що порушила цивільні права споживача. Крім того, договір купівлі-продажу кредитного портфелю, укладений між ТОВ «Просто Фінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» 18 травня 2012 року не є договором факторингу, а є згідно визначення в ЦК України договором оплатного відступлення права вимоги. Позивачем в позовній заяві не наведено жодних підстав, визначених ЦК України для оспорювання такого договору. Також зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, були стягнуті заочним рішенням Дзержинського районного суду від 09 січня 2014 року по справі №210/8370/13-ц, а таке рішення залишеного в силі ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської обд. від 23 квітня 2014 року пр. №22-ц/774/793/К/14. В частині вимог про відшкодування збитків, та посилання ОСОБА_2 на ст. 230 ЦК України, то позивач ніяким чином не обгрунтовує свою позовну вимогу, та навіть не зазначає яким правочином йому було завдано вказані збитки і чи існують вони взагалі. У своїй позовній заяві, позивач не вказав якими саме діями ТОВ «Кредитні ініціативи», було спричинено моральну шкоду, та з яких розрахунків він виходив. визначаючи факт спричинення моральних страждань, тобто факт спричинення моральних страждань не є доведеним. У подальшому, представник відповідача до суду не прибув, та клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 липня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Просто Фінанс» та фізична особа - ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 02013095544. Відповідно до умов вказаного кредитного договору, ТОВ «ПростоФінанс» зобов'язувався надати ОСОБА_2 кредит в сумі 46850 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних, з кінцевим терміном повернення 10.07.2013 року. Згідно з умовами договору, відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - графіком платежів. Цільове призначення кредиту: для сплати за транспортний засіб FUKA0005 Daewoo AutoZaZServ, модель LANOS TF699P, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.8-10, 117-120; 126-129).

Згідно з п. 1.3. Договору в якості забезпечення зобов'язань Позичальника за цим Кредитним договором надається застава транспортного засобу, згідно Договору застави транспортного засобу, який буде укладено між Позичальником та Кредитодавцем, заставною вартістю 46850,00 гривень. В якості додаткового забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором сторони укладають Договір поруки з фізичною особою (а.с.8).

Як вбачається з платіжного доручення № 000000065М від 18.07.2008 року було сплачено ДК філіал «АвтоЗАЗ-сервіс» кошти у розмірі 46850,00 гривень по кредитному Договору № 02013095544 за ОСОБА_2 на покупку авто Daewoo LANOS TF699P (а.с.12-13).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було направлено повідомлення за № 02013095544 від 08 грудня 2008 року, в якому зазначено, що збільшився розмір річної процентної ставки за кредитним договором до 15,2%, отже розмір зобов'язань, забезпечених заставою, згідно договору застави транспортного засобу № 02013095544, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ПростоФінанс» збільшується відповідно до нового розміру процентної ставки за кредитним договором. У відповідь на виказане повідомлення, ОСОБА_2 направив лист, в якому висловив свою незгоду з підвищенням процентної ставки за кредитним договром (а.с. 30-33).

Згідно заяви ОСОБА_2, адресованої директору ТОВ «ПростоФінанс» він просить дати дозвіл на відчуження ним автомобіля, що належить йому на праві власності, та знаходиться в заставі у ТОВ «ПростоФінанс», відповідно до договору застави транспортного засобу № 02013095544 від 25 червня 2008 року (а.с.34-35).

Як вбачається з відповіді вих. № 6387 від 21.10.2009 року, ТОВ «ПростоФінанс» не заперечує проти продажу автомобіля марки Daewoo LANOS TF699P, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, за умови продажу за ціною, що складає не менше 45 000,00 грн., та направлення виручених від продажу грошових коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором № 02013095544 від 16.07.2008 року (а.с.36).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року у справі 210/8370/13-ц, пр. № 2/210/543/14, позов задоволено, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 02013095544 від 16.07.2008 року у розмірі 68395,05 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 39234,16 грн.; заборгованість по відсотках - 12946,56 грн.; заборгованість по комісії - 4778,70 грн. та штраф - 11435,63 грн.; а також судовий збір в розмірі 683,95 грн. Ухвалою суду від 05 лютого 2014 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а. с. 157).

Не погоджуючись із рішенням суду про стягнення на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості, ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.ст.512-515 ЦК України позивачем не надано належних документів та ліцензій на підтвердження правомірної зміни кредитора, не надано належних документів на які дозволяють позивачу вести фінансову діяльність. Договір заміни кредитора не має нотаріальну форму угоди, позивачем не надано підтвердження оплати грошових коштів ТОВ «Просто Фінанс» за придбання кредитного договору № 02013095544. Оскільки позивач не надав належних доказів того, що він є легітимним кредитором щодо стягнення за кредитним договором № 02013095544, відповідно до вимог 614 ЦК України відповідач є невинуватою особою, оскільки він вжив всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання (а.с.157 зворот).

За результатами розгляду апеляційної скарги, доводи ОСОБА_2 відхилені, оскаржуване рішення залишено без змін (а.с.157-159 ). Доказів його скасування судом касаційної інстанції, суду не надано.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції у справі 210/8370/13-ц за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір купівлі - продажу кредитного портфелю ( надалі - Договір відступлення), відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ « ПростоФінанси», а ТОВ «ПростоФінанси» зобов'язувалося відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в додатках №1 до Договору відступлення. Таким чином, Товариством з Обмеженою відповідальністю «ПростоФінанси» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 02012537049 від 11.06.2008 року ТОВ «Кредитні Ініціативи». Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало кошти, а ТОВ «ПростоФінанси» (первинний кредитор) відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, в тому числі і кредитний договір ОСОБА_2 Згідно п. 4.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю, передача кредитних договорів комісіонеру (на виконання умов договору) підтверджується підписанням відповідного акта передачі документів сторонами цього договору. Кредитний договір від 16.07.2008 року, укладений із ОСОБА_2, згідно витягу з Додатку І до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року увійшов до переліку кредитних договорів, які зобов'язався обслуговувати комісіонер, саме тому у ТОВ «Кредитні ініціативи» виникло право пред'явлення вимог за кредитним договором № 02013095544. Крім того, ТОВ «Кредитні ініціативи» 22.09.2008 року зареєстровано як фінансова установа . Пунктом 9.4 Кредитного Договору № 02013095544 від 16.07.2008 року передбачено, що кредитодавець, а саме ТОВ «Просто Фінанс», вправі без обмежень уступати будь-які свої права за цим Договором, тобто сторонами договору при його укладені були передбачені умови відступки прав кредитодавця, з якими ОСОБА_2 погодився підписавши вказаний кредитний договір. ОСОБА_2 не надав належних доказів того, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю є не легітимним (а.с. 157-159).

Так, позивач ОСОБА_2 у своємі позові просить визнати договір факторингу між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ "ПростоФінанс" таким, що не існує, тобто рішення у справі може вплинути на права та обов"язки ТОВ "ПростоФінанс". Однак, як вбачається з відомостей, що містяться в ЄДРПОУ державна реєстрація ТОВ "ПростоФінанс" код ЄДРПОУ 33694552 припинена з 17 серня 2015 року без правонаступників. Таким чином, у зв"язку з тим, що державна реєстрація ТОВ "ПростоФінанс" 33694552 припинена без правонаступництва, підстав для їх залучення до участі у справі не вбачається (а.с. 171).

По суті заявлених позовних вимог, враховуючи встановлені фактичні обставини та правовідносини, що виникли між сторонами у спорі, суд, в частині вимог ОСОБА_2 про визнання ТОВ «Кредитні ініціативи» такими, що порушили цивільні права позивача та визнання ТОВ "Кредитні ініціативи" неналежним кредитором, приходить до висновку про відсутність процесуальних та правових підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено судом та убачається із матеріалів справи 18.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір купівлі - продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ « ПростоФінанси», а ТОВ «ПростоФінанси» зобов'язувалося відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в додатках №1 до Договору відступлення. Таким чином, Товариством з Обмеженою відповідальністю «ПростоФінанси» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 02012537049 від 11.06.2008 року ТОВ «Кредитні Ініціативи». Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало кошти, а ТОВ «ПростоФінанси» (первинний кредитор) відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, в тому числі і кредитний договір ОСОБА_2 (а.с. 157-159)

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору фінансування під відступлення грошової вимоги може бути: передача грошової вимоги фактору в обмін на надання клієнту грошових коштів; відступлення клієнтом фактору своєї грошової вимоги, як способу забезпечення виконання зобов'язання, що є у клієнта перед фактором (наприклад кредитний договір). Грошова вимога - це вимога клієнта до боржника на підставі будь-якого договору, за яким боржник повинен виплатити клієнту певну грошову суму.

Згідно п. 4.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю, передача кредитних договорів комісіонеру (на виконання умов договору) підтверджується підписанням відповідного акта передачі документів сторонами цього договору. Кредитний договір від 16.07.2008 року, укладений із ОСОБА_2, згідно витягу з Додатку І до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року увійшов до переліку кредитних договорів, які зобов'язався обслуговувати комісіонер, саме тому у ТОВ «Кредитні ініціативи» виникло право пред'явлення вимог за кредитним договором № 02013095544 (а.с. 158).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 15 ЦК України у частині 1 визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України. Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1). При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК України).

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Цивільне судочинство не містить такого способу захисту, як визнаня певної особи "неналежним кредитором" як самостійний спосіб захисту, визначений ст. 16 ЦК України. суд не наділений правом. Вважаючи конкретну особу неналежним кредитором, ОСОБА_2 мав можливість заперечувати проти позову з тих підстав, що ТОВ "Кредитні ініцативи" є неналежним позивачем у справі.

Суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів за кредитним договором, ТОВ "Кредитні ініціативи" реалізувало своє право кредитора на захист порушених прав, що виникло в результаті неналежного виконання зобов"язань за кредитним договором. Правомірність вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 встановлено рішенням суду, що набуло законної сили.

З цих підстав, враховуючи що позивач обрав неналежний спосіб захисту, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог, щодо визнання ТОВ «Кредитні ініціативи» такими, що порушили цивільні права ОСОБА_2 та визнання ТОВ "Кредитні ініціативи" неналежним кредитором.

Щодо вимог про визнання договору факторингу між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ «Кредитні ініціативи» (за кредитним договором № 02013095544 між ТОВ "Просто Фінанс" і ОСОБА_2) таким, що не існує, суд враховуючи вищевстановлені обставини, не вбачає підстав для задоволення позову і в цій частині також.

Суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Згідно п.8 постанови пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, вимога про визнання правочину неукладеним є такою, що не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однак, позивач не оспорює дійсність договору, укладеного між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", а взагалі не визнає його існування, табото факт його укладання.

В той же час, наявність договору між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ « Просто Фінанс» щодо відступлення свого права грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 02013095544 від 16.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В частині вимог про зобов'язання ТОВ «Кредитні ініціативи» відшкодувати позивачу збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням шахрайських дій - у розмірі 800 000,00 гривень суд їх відхиляє, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності вироку суду, що набув законної сили, та яким було б засуджено працівників ТОВ "Кредитні ініціативи" за шахрайскі дії по відношненню до ОСОБА_2

Суд зазначає, що доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Та обставина, що ОСОБА_2 має стягнуту у судовому порядку заборгованість перед ТОВ «Кредитні ініціативи» не може бути підставою для визнання дій ТОВ "Кредитні ініціативи" по зверненню до суду із позовом шахрайськими діями, так само як і наявність виконавчого провадження та вчинення відповідних виконавчих дій, у тому числі й накладення арешту на майно боржнка, у зв"язку з примусовим виконанням рішення суду також не може бути визнано шахрайством, оскільки примусове виколнання рішення відбувається в порядку та у спосіб, визначений спеціальним законом. При цьому, ОСОБА_2 у процесі виконавчого провадження не позбавлений права на оскарження дій та рішень державного виконавця у разі незгоди з ними..

Оскільки суд пиходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, підстав для стягнення моральної шкоди не вбачається.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати у розмірі 1525,60грн. (одна тисяча п"ятсот двадцять п"ять грн. шістдесят коп.) - за три вимоги немайнового характеру, слід компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, оскільки ОСОБА_2 за його клопотанням був звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 207, 215-232, 1049, 1070 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про порушення прав споживача, визнання недійсними угод, відшкодування моральної шкоди, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у розмірі 1525,60грн. (одна тисяча п"ятсот двадцять п"ять грн. шістдесят коп.) компенсувати за рахунок коштів державного бюджету.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 14 липня 2017 року.

Суддя: О. В. Чайкіна